ГЕРОЇ У ГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ (ОСНОВНІ ПРИКЛАДИ)

Культура Античності

Саркофаг із зображенням подвигів Геракла

Саркофаг із зображенням подвигів Геракла

Після цього Єврисфей відправив Геракла у м. Стымфан (Аркадія), де гніздилися величезні зграї потворних птахів, що живилися людським м'ясом. У них були залізні дзьоби, а в крилах - гострі пера, які вони метали, наче стріли. Вони сиділи в лісі, і треба було спочатку вигнати їх звідти. Афіна дала героєві чудові бронзові тріскачки, що зробив Гефест, якими Геракл зчинив гуркіт і вигнав птахів із лісу. Перелякані птахи літали в небі, а він з лука повбивав їх.

Геракл щойно повернувся з Криту, несучи на плечах величезного бика, якого Еврисфей звелів привести живим, як той наказав йому здобути коней царя Діомеда, який жив у далекій Фракії. У нього була четвірка кобилиць, яких годували людським м'ясом (зазвичай чужоземців). Геракл повбивав спочатку охорону і вивів коней зі стайні, а потім своєю палицею розправився з військом Діомеда. На полі битви залишилося багато вбитих і в тому числі Діомед.

Після повернення з Фракії Еврисфей відправив Геракла за поясом Іпаліти, цариці амазонок (войовничого племені жінок), які жили на узбережжі Чорного моря. Вони вигодовували лише дівчаток (хлопців убивали) і то лише лівою груддю, бо праву випалювали, щоб вільніше метати спис.

Іполіта носила оздоблений пояс, подарований Аресом. З ватагою сміливців Геракл відправився забирати пояс для Еврисфеє- вої дочки. Цариця погодилася добровільно віддати пояс, аби не почалася війна. Але підступна Гера під виглядом амазонки пробралася до табору і пустила слух, що чужоземці викрали Іполіту. Амазонки напали на Геракла, а він, вважаючи це підступом Іполіти, убив її, зірвав пояс і поїхав.

По дорозі він відвідав Трою, де цар Лаомедон, не заплативши за збудовані могутні міські мури Аполлону і Посейдону, накликав на жителів пошесть від першого та дракона від другого. Віщуни сповістили, що цар може врятувати країну від загибелі, віддавши свою дочку на поживу драконові Дівчину прив'язали до приморської скелі, але з'явився Геракл, порубав дракона і визволив царівну за обіцянку царських коней. Проте, коли небезпека минула, Лаомедон не дав йому коней. Геракл, повертаючись у Мікени, пригрозив цареві війною.

Еврисфей не дозволив герою навіть відпочити і звелів вирушати до биків Геріона. Через усю Європу він дійшов до Африки і на згадку поставив між двома частинами світу дві скелі, що отримали назву "Гераклові стовпи" - теперішні Гібралтар і Сеута. Биків Геріона стерегли двоголовий пес і семиголовий дракон, яких Геракл убив і забрав биків. Тоді з'явився Геріон - велетень з потрійним тілом - три голови, три пари рук, три пари ніг. Але Геракл убив його декількома пострілами, а биків у Мікенах принесли у

Амазономахія

Геракл, який тримає небосхил, і Атлант з яблуками Гесперід

Геракл, який тримає небосхил, і Атлант з яблуками Гесперід

жертву богині Гері. Геракла зразу ж відправили по золоті яблука Гесперід (дочок титана Атланта і Гесперії). Вони з'явилися внаслідок подарунку Геї яблуні з нагоди шлюбу Геї і Зевса, а охороняли їх Геспіриди.

На дереві сидів стоголовий безсмертний дракон, який розмовляв усіма мовами землі. Геракл не бажав боротися з драконом і попросив титана Атланта, який тримав на плечах небесне склепіння, принести йому золоті яблука, а він замість нього потримає небо. Атлант приніс три золотих яблука, але не захотів узяти назад небо, бажаючи відпочити. І Гераклу довелося схитрувати: удавши, що ця робота йому подобається, він попросив Атланта хвильку потримати склепіння, щоб він зручно примостився тримати. Велетень поклав яблука на землю, взяв на плечі небесне склепіння, а Геракл підняв яблука і пішов.

У Мікенах Еврисфей придумував, як назавжди позбутися Геракла, і наказав привести Цербера з пекла, чим засмутив героя, але ненадовго, бо це було останнє завдання - дванадцяте.

Очистившись в Елевсині від гріхів, він попрямував у м. Тенар, де був вхід у підземне царство.

Уночі він непомітно прослизнув у печеру, що вела в пекло, настрахавши привидів і страховиськ раптовістю. Він сміливо став перед Плутоном і сказав, чому прийшов. Бог розгнівався і хотів ударити його жезлом, але Геракл швидко поранив безсмертного стрілою з лука. Плутон мусив їхати на Олімп, де небесний медик перев'язав йому рану. А тим часом Геракл розшукав Цербера, який зі страху сховався, і силою вивів його на денне світло, де той присмирів. Коли Еврисфея повідомили, що Геракл веде Цербера, він сховався у підземеллі, звелів відпустити Цербера, який вмить опинився у Тартарі, а герою забиратися геть, бо він виконав усі завдання.

Геракл вирішив одружитися вдруге, перемігши одного царя у стрільбі з лука, і отримав руку його дочки. Але брати не хотіли віддавати сестру, боячись шалу Геракла. Розгніваний герой убив одного з них, за що був покараний важкою хворобою. Щоб вилікуватися, він пішов запитати оракула у Дельфах. Та Піфія не захотіла з ним розмовляти, і він зруйнував храм. З ним вступив у боротьбу Аполлон і хтозна-чим би завершився цей поєди-

Геракл, Еврисфей і Цербер. Фрагмент розпису VI ст. до н.е.

Геракл, Еврисфей і Цербер. Фрагмент розпису VI ст. до н.е.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ГЕРОЇ У ГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ (ОСНОВНІ ПРИКЛАДИ)“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Глава 1. ВСТУП ДО КУЛЬТУРИ АНТИЧНОСТІ

  • ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ АНТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА

  • ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА АНТИЧНУ КУЛЬТУРУ

  • НАСЕЛЕННЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ ЯК ТВОРЕЦЬ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

  • Глава 2. МІФИ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

  • ПОХОДЖЕННЯ СВІТУ І ЛЮДЕЙ У ДАВНЬОГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ

  • ОЛІМПІЙСЬКІ БОГИ: ПОЯВА І ФУНКЦІЇ

  • ГЕРОЇ У ГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ (ОСНОВНІ ПРИКЛАДИ)
  • ЗЕМНІ БОГИ ТА ІНШІ БОЖЕСТВА У ГРЕЦЬКИХ МІФАХ

  • Глава 3. КРИТО-МІКЕНСЬКА КУЛЬТУРА І ГРЕЦІЯ ЧАСІВ ГОМЕРА

  • КРИТСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • АХЕЙСЬКА ГРЕЦІЯ В РАННЬО- ТА СЕРЕДНЬО- ЕЛЛАДСЬКИЙ ПЕРІОДИ

  • ФОРМУВАННЯ МІКЕНСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІКЕНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • ПЕРЕСЕЛЕННЯ ДОРІЙЦІВ

  • ГОМЕРІВСЬКА ГРЕЦІЯ ТА ЇЇ КУЛЬТУРА

  • Глава 4. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ ГРЕЦЬКИХ ПОЛІСІВ VIII - VI ст. ДО Н.Е.

  • РЕЛІГІЯ І ФІЛОСОФІЯ АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ І МУЗИКИ

  • ІСТОРІОГРАФІЯ І МИСТЕЦТВО

  • ПОБУТ І ВИХОВАННЯ ГРЕКІВ

  • Глава 5. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • ФІЛОСОФІЯ І НАУКА СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • РОЗВИТОК ГРЕЦЬКОГО ТЕАТРУ

  • ОСОБЛИВОСТІ ГРЕЦЬКОЇ РЕЛІГІЇ ТА ЗАГАЛЬНОНАРОДНІ СВЯТА

  • АРХІТЕКТУРА І СКУЛЬПТУРА

  • ЖИВОПИС І МУЗИКА

  • Глава 6. ЕЛЛІНІСТИЧНА КУЛЬТУРА

  • ПЕРІОДИЗАЦІЯ ЕЛЛІНІСТИЧНОЇ ЕПОХИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЇЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК НАУКИ І ТЕХНІКИ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА РЕЛІГІЯ

  • ФІЛОСОФСЬКІ СИСТЕМИ ЕЛЛІНІЗМУ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА ЛІТЕРАТУРА

  • МІСТОБУДУВАННЯ Й АРХІТЕКТУРА

  • СКУЛЬПТУРА, ЖИВОПИС І ОРАТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО

  • Глава 7. ОСОБЛИВОСТІ ДАВНЬОРИМСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ЙОГО КУЛЬТУРИ

  • ПРИРОДНІ УМОВИ СТАРОДАВНЬОЇ ІТАЛІЇ

  • НАЙДАВНІШЕ НАСЕЛЕННЯ АПЕННІНСЬКОГО ПІВОСТРОВА ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • Глава 8. КУЛЬТУРА ЕТРУСКІВ І ЦАРСЬКОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ЕТРУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РИМ В ЕПОХУ ЦАРІВ

  • ТРАДИЦІЇ ТА РЕЛІГІЙНІ ВІРУВАННЯ РИМЛЯН ЦАРСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • Глава 9. РИМСЬКА КУЛЬТУРА РАННЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ РИМСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ (IV - ПОЧАТОК III СТ. ДО Н.Е.)

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА РИМЛЯН

  • РАННЯ РИМСЬКА РЕЛІГІЯ

  • РИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ, МУЗИКИ І ТЕАТРУ

  • АРХІТЕКТУРА, БУДІВЕЛЬНА СПРАВА СКУЛЬПТУРА І ЖИВОПИС

  • Глава 10. КУЛЬТУРА ПІЗНЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО РИМУ

  • ЗМІНИ У ПОБУТІ, МОРАЛІ ТА РЕЛІГІЇ РИМЛЯН

  • РОЗВИТОК ОСВІТИ І ОРАТОРСЬКОГО МИСТЕЦТВА

  • РИМСЬКА НАУКОВА І ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА

  • ПОЕЗІЯ, ТЕАТР І ВИДОВИЩА

  • АРХІТЕКТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • ЕВОЛЮЦІЯ РИМСЬКОГО ПРАВА

  • Глава 11. КУЛЬТУРА РИМУ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА І - II СТ.

  • СКУЛЬПТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • РОЗВИТОК РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І СЦЕНІЧНОГО МИСТЕЦТВА

  • ОСВІТА І НАУКА

  • Глава 12. ПОХОДЖЕННЯ ТА РАННЯ ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСТВА

  • ВИНИКНЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА І ЙОГО ПОШИРЕННЯ

  • ВІДНОСИНИ ХРИСТИЯНСТВА І ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ У І - III ст.

  • ПРОГОЛОШЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА ДЕРЖАВНОЮ РЕЛІГІЄЮ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКІ ЄРЕСІ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКА КУЛЬТУРА

  • Глава 13. КУЛЬТУРА ПІЗНЬОЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІЗНЬОРИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ

  • ЛІТЕРАТУРА ТА ІСТОРІЯ

  • ПІЗНЬОРИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК АРХІТЕКТУРИ І МИСТЕЦТВА

  • Додаток 1. Термінологічний словник

  • Додаток 2. Географічні назви

  • Додаток 3. Видатні державні і культурні діячі Античності

  • Додаток 4. Найважливіші давньогрецькі божества

  • Додаток 5. Найважливіші римські божества Бона Дея – жіноча богиня доброї долі, родючості, покровителька жінок. Беллона – богиня війни.

  • Додаток 7. Римські релігійні свята

  • Додаток 9. Перелік основних мір, ваг і монетно-лічильних одиниць античного Риму

  • Додаток 11. Рахунок днів у місяцях римського календаря