ЗМІНИ У ПОБУТІ, МОРАЛІ ТА РЕЛІГІЇ РИМЛЯН

Культура Античності

Велика Матір вшановувалася в Малій Азії під іменами Реї і Кібели. Вона вважалася початком усього життя і матір'ю богів. Прибіч

Прибуття в Рим Великої Матері. Рельєфне зображення на пам

Прибуття в Рим Великої Матері. Рельєфне зображення на пам'ятнику богині

ники її культу вірили, що від неї залежить життя тварин і рослин, що вона володарює на землі і в підземному царстві. Її коханий Аттис щорічно помирає, а потім повертається до життя.

Культ її належав до оргіастичних: при богослужіннях жерці приходили в екстаз. Вони пророкували, виконували священні танці, які супроводжувалися самомордуванням.

Східні культи проникали в Рим в основному разом із рабами, уродженцями східних країн, які залишалися прихильниками своїх релігійних вірувань і звичаїв. Раби поширювали їх у тих будинках, де жили, досить часто прищеплювали свої релігійні вірування і звичаї малолітнім вільним, за якими наглядали і яких виховували.

Про ступінь поширення оргіастичних культів, містерій і вакханалій Кібели і Діонісія (Вакха) свідчить спеціально виданий 186 р. до н.е. декрет сенату про вакханалії (Senatus consultum de Bacchanalibus), який загрожував смертною карою за участь у таємних оргіастичних культах. Близько 7 тис. чоловік потрапили під дію цього декрета, і багато з них були піддані смертній карі. Через деякий час покарали ще З тис. учасників вакханалій.

Якщо в ранній час римські божества уособлювали різні сили природи, будучи народними, то в пізньореспубліканський час відбувається аристократизація релігії. З маси божеств виділяються головні, так звана капі- толійська трійця - Юпітер (Iuappiter), Юнона (Juno) і Мінерва (Minerva). Цим патриціанським божествам протистояла плебейська трійця - Церера (Деметра), Лібер (Вакх) і Лібера (Церера), де головне місце займала Церера - жіноче божество, яке вказувало на пережитки матріархату. У храмі Церери на Авентині зберігалися плебейські архіви і плебейська скарбниця.

І, нарешті, грецький олімпійський пантеон отримує офіційне визнання в Римі: до 12-ти олімпійських богів у Римі зараховувалися - Юпітер (Зевс), Юнона (Гера), Нептун (Посейдон), Мінерва (Афіна), Марс (Арес), Венера (Афродіта), Діана (Артеміда), Вулкан (Гефест), Веста (Гестія), Меркурій (Гермес), Церера (Деметра) і Аполлон, якого вшановували під таким самим іменем.

Крім того, в Рим проникли й інші елліністичні культи: єгипетський культ Ісіди і Сарапіса, культи малоазійської Ма-Беллони, іудейського Ягве тощо. їх при

Ісіда

Вакханалії

носили з собою солдати, купці і всілякі "негоціанти", які побували в далеких країнах. Разом з ними східні вірування проникали навіть у будинки знатних римлян; відпущені на волю уродженці елліністичного Сходу розчинилися серед міського плебсу і сприяли поширенню своїх релігійних поглядів серед римської бідноти.

Серед вищих верств римського суспільства поширюються також різні погляди грецьких філософів із релігійних питань. Було перекладено латинською мовою твір Євгемера, який вважав усіх богів колишніми людьми. Відомі римляни сумлінно виконували всі приписи офіційної релігії. Наприклад, коли філософ Панецій, близький до Сципгона Еміліана, був скептиком у релігійних питаннях, сам полководець вважав релігію основою державного життя. Луцилій, учень Панеція, зазначав: "Щоб володарювати над натовпом, мимоволі довелося звернутися до жахів невідомого і до вигадок різних залякувальних фікцій" [Буассьє Г. Римська релігія від Августа до Антонінів, с. 57]. Але так говорилося лише у вузькому колі. Коли ж постало питання про передачу прав вибору жерців народу, близький до Сципіона Бміліана Лелій виголосив палку промову, в якій прославляв старовинні культи.

Поширювалися також інші раціоналістичні філософські системи. Найбільшим успіхом користувалося вчення стоїків. Абстрактний ідеал мудреця, суворого до себе і людей, злився з уявленнями про римлянина старого гарту, який уособлював істинні римські чесноти (мужність, справедливість, благочестивість тощо). Водночас стоїцизм сприяв поширенню космополітизму. Вчення про розум, який панує в усьому світі, про рівність людей, про розумну справедливість знайшло відображення в релігійних і політичних ідеях та тогочасних правових нормах. До речі, зауважимо, що в цю епоху ніхто з римлян не створив оригінальної філософської системи. Еклектизм - одна з характерних рис римської філософії кінця Республіки.

Значну роль у розвитку римської культури відіграли вихідці з італійських муніципіїв. Після Союзницької війни поступово стала зникати довготривала замкнутість італійських міст і областей. Немало юних представників муніципальної знаті отримувало освіту в Римі і долучалося до різних гуртків римської аристократичної молоді. Серед цих молодих італіків, "нових людей" (homines now), як їх називали в Римі, було немало талантів, які здобули широку популярність.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЗМІНИ У ПОБУТІ, МОРАЛІ ТА РЕЛІГІЇ РИМЛЯН“ на сторінці 5. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Глава 1. ВСТУП ДО КУЛЬТУРИ АНТИЧНОСТІ

  • ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ АНТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА

  • ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА АНТИЧНУ КУЛЬТУРУ

  • НАСЕЛЕННЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ ЯК ТВОРЕЦЬ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

  • Глава 2. МІФИ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

  • ПОХОДЖЕННЯ СВІТУ І ЛЮДЕЙ У ДАВНЬОГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ

  • ОЛІМПІЙСЬКІ БОГИ: ПОЯВА І ФУНКЦІЇ

  • ГЕРОЇ У ГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ (ОСНОВНІ ПРИКЛАДИ)

  • ЗЕМНІ БОГИ ТА ІНШІ БОЖЕСТВА У ГРЕЦЬКИХ МІФАХ

  • Глава 3. КРИТО-МІКЕНСЬКА КУЛЬТУРА І ГРЕЦІЯ ЧАСІВ ГОМЕРА

  • КРИТСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • АХЕЙСЬКА ГРЕЦІЯ В РАННЬО- ТА СЕРЕДНЬО- ЕЛЛАДСЬКИЙ ПЕРІОДИ

  • ФОРМУВАННЯ МІКЕНСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІКЕНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • ПЕРЕСЕЛЕННЯ ДОРІЙЦІВ

  • ГОМЕРІВСЬКА ГРЕЦІЯ ТА ЇЇ КУЛЬТУРА

  • Глава 4. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ ГРЕЦЬКИХ ПОЛІСІВ VIII - VI ст. ДО Н.Е.

  • РЕЛІГІЯ І ФІЛОСОФІЯ АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ І МУЗИКИ

  • ІСТОРІОГРАФІЯ І МИСТЕЦТВО

  • ПОБУТ І ВИХОВАННЯ ГРЕКІВ

  • Глава 5. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • ФІЛОСОФІЯ І НАУКА СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • РОЗВИТОК ГРЕЦЬКОГО ТЕАТРУ

  • ОСОБЛИВОСТІ ГРЕЦЬКОЇ РЕЛІГІЇ ТА ЗАГАЛЬНОНАРОДНІ СВЯТА

  • АРХІТЕКТУРА І СКУЛЬПТУРА

  • ЖИВОПИС І МУЗИКА

  • Глава 6. ЕЛЛІНІСТИЧНА КУЛЬТУРА

  • ПЕРІОДИЗАЦІЯ ЕЛЛІНІСТИЧНОЇ ЕПОХИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЇЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК НАУКИ І ТЕХНІКИ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА РЕЛІГІЯ

  • ФІЛОСОФСЬКІ СИСТЕМИ ЕЛЛІНІЗМУ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА ЛІТЕРАТУРА

  • МІСТОБУДУВАННЯ Й АРХІТЕКТУРА

  • СКУЛЬПТУРА, ЖИВОПИС І ОРАТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО

  • Глава 7. ОСОБЛИВОСТІ ДАВНЬОРИМСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ЙОГО КУЛЬТУРИ

  • ПРИРОДНІ УМОВИ СТАРОДАВНЬОЇ ІТАЛІЇ

  • НАЙДАВНІШЕ НАСЕЛЕННЯ АПЕННІНСЬКОГО ПІВОСТРОВА ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • Глава 8. КУЛЬТУРА ЕТРУСКІВ І ЦАРСЬКОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ЕТРУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РИМ В ЕПОХУ ЦАРІВ

  • ТРАДИЦІЇ ТА РЕЛІГІЙНІ ВІРУВАННЯ РИМЛЯН ЦАРСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • Глава 9. РИМСЬКА КУЛЬТУРА РАННЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ РИМСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ (IV - ПОЧАТОК III СТ. ДО Н.Е.)

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА РИМЛЯН

  • РАННЯ РИМСЬКА РЕЛІГІЯ

  • РИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ, МУЗИКИ І ТЕАТРУ

  • АРХІТЕКТУРА, БУДІВЕЛЬНА СПРАВА СКУЛЬПТУРА І ЖИВОПИС

  • Глава 10. КУЛЬТУРА ПІЗНЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО РИМУ

  • ЗМІНИ У ПОБУТІ, МОРАЛІ ТА РЕЛІГІЇ РИМЛЯН
  • РОЗВИТОК ОСВІТИ І ОРАТОРСЬКОГО МИСТЕЦТВА

  • РИМСЬКА НАУКОВА І ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА

  • ПОЕЗІЯ, ТЕАТР І ВИДОВИЩА

  • АРХІТЕКТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • ЕВОЛЮЦІЯ РИМСЬКОГО ПРАВА

  • Глава 11. КУЛЬТУРА РИМУ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА І - II СТ.

  • СКУЛЬПТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • РОЗВИТОК РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І СЦЕНІЧНОГО МИСТЕЦТВА

  • ОСВІТА І НАУКА

  • Глава 12. ПОХОДЖЕННЯ ТА РАННЯ ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСТВА

  • ВИНИКНЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА І ЙОГО ПОШИРЕННЯ

  • ВІДНОСИНИ ХРИСТИЯНСТВА І ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ У І - III ст.

  • ПРОГОЛОШЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА ДЕРЖАВНОЮ РЕЛІГІЄЮ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКІ ЄРЕСІ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКА КУЛЬТУРА

  • Глава 13. КУЛЬТУРА ПІЗНЬОЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІЗНЬОРИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ

  • ЛІТЕРАТУРА ТА ІСТОРІЯ

  • ПІЗНЬОРИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК АРХІТЕКТУРИ І МИСТЕЦТВА

  • Додаток 1. Термінологічний словник

  • Додаток 2. Географічні назви

  • Додаток 3. Видатні державні і культурні діячі Античності

  • Додаток 4. Найважливіші давньогрецькі божества

  • Додаток 5. Найважливіші римські божества Бона Дея – жіноча богиня доброї долі, родючості, покровителька жінок. Беллона – богиня війни.

  • Додаток 7. Римські релігійні свята

  • Додаток 9. Перелік основних мір, ваг і монетно-лічильних одиниць античного Риму

  • Додаток 11. Рахунок днів у місяцях римського календаря