ЗМІНИ У ПОБУТІ, МОРАЛІ ТА РЕЛІГІЇ РИМЛЯН

Культура Античності

Коштовні прикраси римлянок

У туалетних аксесуарах римлянок містилися парфуми, помада, щіточки для білил, дзеркала, шпильки, ножиці для нігтів, щипці для зачіски і ручки для чухання спини. Увесь цей набір римляни влучно називали "жіночим світом".

Важливу роль у житті римлян відігравало харчування. Якщо у давнину вони снідали і обідали сидячи за столом, та пізніше звичаї змінилися: тепер чоловіки під час трапези напівлежали навколо стола на обідньому ложі, жінки ж продовжували сидіти, оскільки інша поза вважалася для них непристойною. Столи були квадратними, а згодом – круглими. Обідні ложа стояли, як у греків, з трьох боків стола, четвертий залишався вільним, щоб раби могли підносити їжу і прибирати брудний посуд. Як відзначалося, класичний зразок вимагав ставити з кожного боку по 3 ложа, так що одночасно в трапезі могли брати участь 9 осіб. Місця з правого боку від прислуги вважалися "вищими", а з лівого - "нижчими", а високопоставлених гостей господаря саджали по середині столу, напроти подаванню їжі. На столи клали посудини з вином, сільничку і оцетник. Столи почали покривати скатертями лише з І ст. н.е., зате серветки для витирання губ і рук використовувалися рано. Овідій писав, як негарно витирати рот рукою [Наука кохання, ПІ, 756]. Серветки гостям роздавав сам господар, а гості рангом нижче приносили їх з собою, щоб скласти туди залишки смачної їжі.

Гості самі собі клали їжу в тарілки. Вихованим вважався той, хто умів себе добре поводити за столом, допомагаючи собі пальцями, замазувався менше інших. Ножі використовувалися лише для розрізання м'яса на окремі порції. Зате використовувалися уже ложки різних форм залежно від призначення. Особливу увагу римляни приділяли приборам для приготування вина: для змішування, нагрівання або охолодження напоїв.

Як і греки, римляни харчувалися три рази в день: рано-вранці - перший сніданок, близько полудня - другий, а ближче до вечері - обід. Перший сніданок складався з хліба, сиру, фруктів, молока або вина. Діти брали сніданок з собою в школу, оскільки заняття розпочинались досить рано. Для другого сніданку не потрібно було навіть сідати за стіл: це була холодна закуска, інколи навіть залишки вчорашньої їжі, яку можна було з'їсти на ходу, без традиційного миття рук. Найситнішою трапезою був обід: на стіл клали гарячі страви великими порціями. Спочатку обідали в атрії, а потім - у їдальні (трикліній). Обід розпочинався із закусок і перш за все з яйця. Звідси і пішла римська приказка "від яйця до яблука", оскільки яблуками й фруктами трапеза завершувалася. Улюбленим напоєм був

М

М'ясна лавка

мульс - вино, змішане з медом. До раціону входили різноманітні м'ясні або рибні страви разом з овочами і зеленню. На десерт подавали фрукти, свіжі або сушені, горіхи, гострі делікатеси тощо. І якщо біднякам часто доводилося задовольнятися овочами і фруктами, то для заможних вони були добавками до м'ясних страв.

Як і в Греції, в Римі хліб випікали різних сортів. Найдорожчим був білий, чорний хліб називався сільським. Був також "табірний" хліб - для війська, "плебейський" - для безплатних роздач біднякам і для продажу за встановленими твердими цінами.

Невід'ємною складовою повсякденних трапез було вино, в якому не відмовляли навіть рабам (хоча й низької якості). За розрахунками Катона Старшого, річна норма вина для кожного раба повинна була складати 7 квадранталів, тобто більше 180 л [Про сільське господарство, L VII]. Заборонялося пити міцні вина лише римським жінкам. Римляни дозволяли своїм сестрам і дочкам пити лише слабке вино з виноградного жмиху або родзинок. За словами Катона Старшого, у Римській республіці жінки, які пили, не лише мали погану репутацію, але й каралися так само, як за зраду своїм чоловікам.

У ранню епоху батько був єдиним наставником своїх дітей, він навчав їх грамоті та лічбі, давав нескладні уроки з агрономії, змушував їх вивчати Закони XII таблиць, знайомив зі звичаями предків тощо.

З II ст. до н.е. освіта ускладнилася. З'являються вчителі - греки, які часто були людьми невільного стану. Спочатку виникають початкові школи (Ludi), потім - граматичні та риторські. 159 р. до н.е. з'являється перша грецька школа. В ній читають і трактують грецьких поетів, вивчають граматику, звертають увагу на засвоєння риторських прийомів, знайомлять з основами різних філософських систем. Із розвитком римської літератури заняття в школах ведуть латинською мовою. Протести представників старої римської знаті, особливо найвпливовішого Марка Порція Катона Старшого, на прізвисько Цензор, не могли призупинити поширення елліністичної освіченості.

Упродовж багатьох століть римське суспільство зберігало певні риси патріархального укладу. Проте зміни соціально-економічних умов, вплив грецьких звичаїв і елліністичних культурних течій став відчуватися перш за все на сімейних відносинах: сім'я залишалася скоріше соціальним ідеалом, ніж надбанням дійсності.

У перші століття римської історії розлучень майже не було. Перше розлучення в Римі зафіксоване у 231 р. до н.е., коли Спурій Карвілій Руга вперше розірвав шлюб, оскільки його дружина не могла мати дітей (все-

Учень, який запізнився на урок

Учень, який запізнився на урок

таки, напевно, це було розлучення з "вини" дружини). Проте згодом розлучення стали повсякденним явищем, і самі жінки не противилися цьому, добившись деякого правового забезпечення своїх майнових інтересів у випадку розлучення. Тому все рідше подружжя ходило в храм богині Юнони, яка оберігала мир і спокій у сім'ї і допомагала залагодити конфлікт (чоловік і жінка висловлювали богині свої претензії, а висловивши свій гнів і роздратування, поверталися додому примирені).

Часто порушення шлюбних обіцянок, розлучення і повторні шлюби пов'язувалися з політичною діяльністю, розрахунками римських громадян на успішну державну кар'єру. Так, Плутарх пише про Цезаря: "Щоб ще активніше використовувати у своїх цілях могутність Помпея, Цезар видав заміж за нього свою дочку Юлію, хоча вона була уже заручена з Сервілієм Цепіоном, останньому ж він обіцяв дочку Помпея, яка теж була не вільною, оскільки була заручена з Фастом, сином Сулли. Дещо пізніше сам Цезар одружився на Кальпурнії, дочці Пізона, якого він провів у консули на наступний рік" [Цезар, XIV].

Римські жінки готові були і захищати свої права. Так, відомий виступ матрон після Другої Пунічної війни з метою скасування закону 215 р. до н.е. (забороняв жінкам мати для прикрас більше, ніж півунції золота, носити одежу із фарбованих тканин, користуватися возом у місті і т.п.).

Цей виступ 195 р. до н.е. увінчався успіхом.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЗМІНИ У ПОБУТІ, МОРАЛІ ТА РЕЛІГІЇ РИМЛЯН“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Глава 1. ВСТУП ДО КУЛЬТУРИ АНТИЧНОСТІ

  • ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ АНТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА

  • ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА АНТИЧНУ КУЛЬТУРУ

  • НАСЕЛЕННЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ ЯК ТВОРЕЦЬ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

  • Глава 2. МІФИ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

  • ПОХОДЖЕННЯ СВІТУ І ЛЮДЕЙ У ДАВНЬОГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ

  • ОЛІМПІЙСЬКІ БОГИ: ПОЯВА І ФУНКЦІЇ

  • ГЕРОЇ У ГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ (ОСНОВНІ ПРИКЛАДИ)

  • ЗЕМНІ БОГИ ТА ІНШІ БОЖЕСТВА У ГРЕЦЬКИХ МІФАХ

  • Глава 3. КРИТО-МІКЕНСЬКА КУЛЬТУРА І ГРЕЦІЯ ЧАСІВ ГОМЕРА

  • КРИТСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • АХЕЙСЬКА ГРЕЦІЯ В РАННЬО- ТА СЕРЕДНЬО- ЕЛЛАДСЬКИЙ ПЕРІОДИ

  • ФОРМУВАННЯ МІКЕНСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІКЕНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • ПЕРЕСЕЛЕННЯ ДОРІЙЦІВ

  • ГОМЕРІВСЬКА ГРЕЦІЯ ТА ЇЇ КУЛЬТУРА

  • Глава 4. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ ГРЕЦЬКИХ ПОЛІСІВ VIII - VI ст. ДО Н.Е.

  • РЕЛІГІЯ І ФІЛОСОФІЯ АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ І МУЗИКИ

  • ІСТОРІОГРАФІЯ І МИСТЕЦТВО

  • ПОБУТ І ВИХОВАННЯ ГРЕКІВ

  • Глава 5. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • ФІЛОСОФІЯ І НАУКА СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • РОЗВИТОК ГРЕЦЬКОГО ТЕАТРУ

  • ОСОБЛИВОСТІ ГРЕЦЬКОЇ РЕЛІГІЇ ТА ЗАГАЛЬНОНАРОДНІ СВЯТА

  • АРХІТЕКТУРА І СКУЛЬПТУРА

  • ЖИВОПИС І МУЗИКА

  • Глава 6. ЕЛЛІНІСТИЧНА КУЛЬТУРА

  • ПЕРІОДИЗАЦІЯ ЕЛЛІНІСТИЧНОЇ ЕПОХИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЇЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК НАУКИ І ТЕХНІКИ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА РЕЛІГІЯ

  • ФІЛОСОФСЬКІ СИСТЕМИ ЕЛЛІНІЗМУ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА ЛІТЕРАТУРА

  • МІСТОБУДУВАННЯ Й АРХІТЕКТУРА

  • СКУЛЬПТУРА, ЖИВОПИС І ОРАТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО

  • Глава 7. ОСОБЛИВОСТІ ДАВНЬОРИМСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ЙОГО КУЛЬТУРИ

  • ПРИРОДНІ УМОВИ СТАРОДАВНЬОЇ ІТАЛІЇ

  • НАЙДАВНІШЕ НАСЕЛЕННЯ АПЕННІНСЬКОГО ПІВОСТРОВА ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • Глава 8. КУЛЬТУРА ЕТРУСКІВ І ЦАРСЬКОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ЕТРУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РИМ В ЕПОХУ ЦАРІВ

  • ТРАДИЦІЇ ТА РЕЛІГІЙНІ ВІРУВАННЯ РИМЛЯН ЦАРСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • Глава 9. РИМСЬКА КУЛЬТУРА РАННЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ РИМСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ (IV - ПОЧАТОК III СТ. ДО Н.Е.)

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА РИМЛЯН

  • РАННЯ РИМСЬКА РЕЛІГІЯ

  • РИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ, МУЗИКИ І ТЕАТРУ

  • АРХІТЕКТУРА, БУДІВЕЛЬНА СПРАВА СКУЛЬПТУРА І ЖИВОПИС

  • Глава 10. КУЛЬТУРА ПІЗНЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО РИМУ

  • ЗМІНИ У ПОБУТІ, МОРАЛІ ТА РЕЛІГІЇ РИМЛЯН
  • РОЗВИТОК ОСВІТИ І ОРАТОРСЬКОГО МИСТЕЦТВА

  • РИМСЬКА НАУКОВА І ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА

  • ПОЕЗІЯ, ТЕАТР І ВИДОВИЩА

  • АРХІТЕКТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • ЕВОЛЮЦІЯ РИМСЬКОГО ПРАВА

  • Глава 11. КУЛЬТУРА РИМУ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА І - II СТ.

  • СКУЛЬПТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • РОЗВИТОК РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І СЦЕНІЧНОГО МИСТЕЦТВА

  • ОСВІТА І НАУКА

  • Глава 12. ПОХОДЖЕННЯ ТА РАННЯ ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСТВА

  • ВИНИКНЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА І ЙОГО ПОШИРЕННЯ

  • ВІДНОСИНИ ХРИСТИЯНСТВА І ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ У І - III ст.

  • ПРОГОЛОШЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА ДЕРЖАВНОЮ РЕЛІГІЄЮ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКІ ЄРЕСІ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКА КУЛЬТУРА

  • Глава 13. КУЛЬТУРА ПІЗНЬОЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІЗНЬОРИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ

  • ЛІТЕРАТУРА ТА ІСТОРІЯ

  • ПІЗНЬОРИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК АРХІТЕКТУРИ І МИСТЕЦТВА

  • Додаток 1. Термінологічний словник

  • Додаток 2. Географічні назви

  • Додаток 3. Видатні державні і культурні діячі Античності

  • Додаток 4. Найважливіші давньогрецькі божества

  • Додаток 5. Найважливіші римські божества Бона Дея – жіноча богиня доброї долі, родючості, покровителька жінок. Беллона – богиня війни.

  • Додаток 7. Римські релігійні свята

  • Додаток 9. Перелік основних мір, ваг і монетно-лічильних одиниць античного Риму

  • Додаток 11. Рахунок днів у місяцях римського календаря