ЗМІНИ У ПОБУТІ, МОРАЛІ ТА РЕЛІГІЇ РИМЛЯН

Культура Античності

При укладанні шлюбів усе більшу роль починають відігравати політичні мотиви чи фінансові розрахунки, а розлучення стають звичайним явищем, як і проституція. Любовні пригоди жінок знатного походження були загальновідомі і тому лише у виняткових випадках (наприклад, побачення дружини Цезаря з перевдягненим у жіноче вбрання Клодієм під час свята на честь Доброї богині) привертали загальну увагу.

Змінилось і становище римських жінок. Вони набувають більшої самостійності в сімейному житті і розпорядженні своїм майном.

Хоча закони усували жінок від участі у державних справах, матері, дружини і сестри римських громадян все ж добре орієнтувалися в полі-

Римське подружжя із середовища нобілів

Римське подружжя із середовища нобілів

Предмети жіночого туалету

Предмети жіночого туалету

Корнелія

тиці, про багато чого дізнавалися від своїх батьків чи чоловіків, і відомі випадки втручання їх у державні справи - з благими намірами або на шкоду Республіки - та допомагали рідним або близьким. Так, активно втягував жінок у свої наміри Катиліна. У листі до Цецилія Метелла Целера Цицерон пише: "Дізнавшись, що твій брат задумав і готується використати всю свою владу трибуна для моєї загибелі, я вступив у переговори з твоєю дружиною Клавдією і вашою сестрою Муцією, приязнь якої до мене... я давно помітив - про те, щоб вони утримали його від нанесення мені цієї образи" [Листи Марка Туллія Цицерона, XIV, 6].

Яскравим прикладом стала жіноча емансипація. Римські матрони старалися завоювати право самостійно розпоряджатися своїм майном. З цією метою вони використовували різні хитрощі (фіктивні шлюби тощо), щоб звільнитися від опіки агнатів. У результаті в жіночих руках накопичувалися такі великі багатства, що 169 р. до н.е. уряд вимушений був заборонити призначати жінок спадкоємцями за заповітом. Багато жінок отримали серйозну освіту, а деякі відігравали певну роль у політичному житті. Серед таких жінок найвідомішими були Корнелія, дочка Сципіона Старшого і мати Гракхів; Семпронія, дочка Гая Гракха, причетна до руху катилінаріїв; Сервілія, мати Марка Юнія Брута, яка надихала свого сина на боротьбу з цезаріанцями; Порція, дочка Катона Молодшого і дружина Марка Юнія Брута, яка також брала участь у політиці. Вона не перенесла смерті свого чоловіка і покінчила життя самогубством. Фульвія, дружина Марка Антоній, керувала рухом, що завершився Перузинською війною. Емансипація жінок мала і негативні сторони. У промовах і листах Цицерона, наприклад, нерідко згадується Клодія, сестра трибуна 58 р. до н.е. Клодія, яка прославилася своїми любовними пригодами і навіть підозрювалась в отруєнні чоловіка.

Жіноча емансипація відбувалася одночасно з послабленням влади батька родини, зменшенням кількості шлюбів, збільшенням розлучень і загальним падінням старих моральних основ. Звичайними стали і чвари між батьками та дітьми. Надія на багатий спадок примушувала дітей бажати швидкої смерті своїх родичів. Особливо багато прикладів такого роду дають історії проскрипцій.

Розпад патріархального сімейного життя викликав протест з боку консервативно налаштованих представників аристократії, які були переконані, що суворими законами можна повернути стару патріархальну мораль і тим самим виправити сучасне їм суспільство. Так, Саллюстій, критикуючи існуючі порядки, пропонував Цезарю провести ряд реформ, які повинні відновити мораль ранньореспубліканського періоду, що видавалася йому ідеальною. З подібними вимогами звертався до Цезаря і Цицерон.

Тогочасне суспільне життя було сповнене різними протиріччями - продажність і зрада сусідили зі справжнім самопожертвуванням і героїзмом.

Еллінізм вплинув також і на різні форми римської ідеології. Спершу еллінізації зазнала римська релігія. Паралельно із завоюванням чужих територій римляни завойовували і чужих богів. Більша частина богів була не істинно римськими богами (di indigetes), а запозиченими в інших народів (di novensidus). Так, у римський пантеон при завоюванні Італії були включені боги латинських міст - Діана з Ареція, Фортуна з Пренесте, Венера з Ардеї тощо. Ще сильнішим був вплив італійських греків: із Кум римляни отримують Аполлона і знамениті Сивілині книги.

Разом з грецькими богами приходили і грецькі культи та релігійні процесії з піснями, танцями і театральними сценами. Проникнення грецьких, а потім і східних богів та культів посилилося в часи Пунічних війн, особливо Другої. Саме тоді під впливом Сивілиних книг римляни згадали майже забутий італійський релігійний звичай - обітницю священної весни (Ver sacrum). На їхній основі вводиться грецький релігійний церемоніал: 12-ти богам влаштовуються особливі урочисті "пригощання", які полягали в тому, що статуї богів розміщували на особливих подушках, а перед ними ставилися столи зі стравами.

У містах починають будувати храми, присвячені грецьким богам. Грецькі зображення богів у них сприяють поширенню антропоморфізму, чужого ранній римській релігії. Із грецьким культом і зображенням богів поширюється й грецька міфологія, яку популяризують поети. У перекладах із грецької мови вони знаходять еквіваленти грецьким божествам (Муза - Камена, Пан - Сильван тощо).

У Римі, як і в Греції, не було касти жерців і релігійних догматів: еллінізація римської релігії не означала переходу в іншу віру. Це було пристосування традиційних римських понять до нових життєвих умов і нового світогляду. Офіційні свята зберігаються, як і багато давніх обрядів, які стають усе незрозумілішими самим римлянам. Найдовше зберігаються і найменше змінюються сімейні культи. Правда, серед пенатів і лар інколи вшановуються й нові божества, чужі старим римським релігійним поняттям.

Наприкінці Другої Пунічної війни на основі тих же Сивілиних книг у Римі вирішили запровадити вшанування Великої Матері богів.

Втіленням її вважався метеорит, який містився раніше в малоазійському м. Пессинунті і який потім перевезли в Рим. Матері богів влаштували урочисту зустріч, камінь помістили у храмі Вікторії (на Палатині) й організовували щорічні ігри за грецьким зразком.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЗМІНИ У ПОБУТІ, МОРАЛІ ТА РЕЛІГІЇ РИМЛЯН“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Глава 1. ВСТУП ДО КУЛЬТУРИ АНТИЧНОСТІ

  • ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ АНТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА

  • ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА АНТИЧНУ КУЛЬТУРУ

  • НАСЕЛЕННЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ ЯК ТВОРЕЦЬ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

  • Глава 2. МІФИ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

  • ПОХОДЖЕННЯ СВІТУ І ЛЮДЕЙ У ДАВНЬОГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ

  • ОЛІМПІЙСЬКІ БОГИ: ПОЯВА І ФУНКЦІЇ

  • ГЕРОЇ У ГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ (ОСНОВНІ ПРИКЛАДИ)

  • ЗЕМНІ БОГИ ТА ІНШІ БОЖЕСТВА У ГРЕЦЬКИХ МІФАХ

  • Глава 3. КРИТО-МІКЕНСЬКА КУЛЬТУРА І ГРЕЦІЯ ЧАСІВ ГОМЕРА

  • КРИТСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • АХЕЙСЬКА ГРЕЦІЯ В РАННЬО- ТА СЕРЕДНЬО- ЕЛЛАДСЬКИЙ ПЕРІОДИ

  • ФОРМУВАННЯ МІКЕНСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІКЕНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • ПЕРЕСЕЛЕННЯ ДОРІЙЦІВ

  • ГОМЕРІВСЬКА ГРЕЦІЯ ТА ЇЇ КУЛЬТУРА

  • Глава 4. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ ГРЕЦЬКИХ ПОЛІСІВ VIII - VI ст. ДО Н.Е.

  • РЕЛІГІЯ І ФІЛОСОФІЯ АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ І МУЗИКИ

  • ІСТОРІОГРАФІЯ І МИСТЕЦТВО

  • ПОБУТ І ВИХОВАННЯ ГРЕКІВ

  • Глава 5. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • ФІЛОСОФІЯ І НАУКА СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • РОЗВИТОК ГРЕЦЬКОГО ТЕАТРУ

  • ОСОБЛИВОСТІ ГРЕЦЬКОЇ РЕЛІГІЇ ТА ЗАГАЛЬНОНАРОДНІ СВЯТА

  • АРХІТЕКТУРА І СКУЛЬПТУРА

  • ЖИВОПИС І МУЗИКА

  • Глава 6. ЕЛЛІНІСТИЧНА КУЛЬТУРА

  • ПЕРІОДИЗАЦІЯ ЕЛЛІНІСТИЧНОЇ ЕПОХИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЇЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК НАУКИ І ТЕХНІКИ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА РЕЛІГІЯ

  • ФІЛОСОФСЬКІ СИСТЕМИ ЕЛЛІНІЗМУ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА ЛІТЕРАТУРА

  • МІСТОБУДУВАННЯ Й АРХІТЕКТУРА

  • СКУЛЬПТУРА, ЖИВОПИС І ОРАТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО

  • Глава 7. ОСОБЛИВОСТІ ДАВНЬОРИМСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ЙОГО КУЛЬТУРИ

  • ПРИРОДНІ УМОВИ СТАРОДАВНЬОЇ ІТАЛІЇ

  • НАЙДАВНІШЕ НАСЕЛЕННЯ АПЕННІНСЬКОГО ПІВОСТРОВА ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • Глава 8. КУЛЬТУРА ЕТРУСКІВ І ЦАРСЬКОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ЕТРУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РИМ В ЕПОХУ ЦАРІВ

  • ТРАДИЦІЇ ТА РЕЛІГІЙНІ ВІРУВАННЯ РИМЛЯН ЦАРСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • Глава 9. РИМСЬКА КУЛЬТУРА РАННЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ РИМСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ (IV - ПОЧАТОК III СТ. ДО Н.Е.)

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА РИМЛЯН

  • РАННЯ РИМСЬКА РЕЛІГІЯ

  • РИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ, МУЗИКИ І ТЕАТРУ

  • АРХІТЕКТУРА, БУДІВЕЛЬНА СПРАВА СКУЛЬПТУРА І ЖИВОПИС

  • Глава 10. КУЛЬТУРА ПІЗНЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО РИМУ

  • ЗМІНИ У ПОБУТІ, МОРАЛІ ТА РЕЛІГІЇ РИМЛЯН
  • РОЗВИТОК ОСВІТИ І ОРАТОРСЬКОГО МИСТЕЦТВА

  • РИМСЬКА НАУКОВА І ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА

  • ПОЕЗІЯ, ТЕАТР І ВИДОВИЩА

  • АРХІТЕКТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • ЕВОЛЮЦІЯ РИМСЬКОГО ПРАВА

  • Глава 11. КУЛЬТУРА РИМУ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА І - II СТ.

  • СКУЛЬПТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • РОЗВИТОК РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І СЦЕНІЧНОГО МИСТЕЦТВА

  • ОСВІТА І НАУКА

  • Глава 12. ПОХОДЖЕННЯ ТА РАННЯ ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСТВА

  • ВИНИКНЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА І ЙОГО ПОШИРЕННЯ

  • ВІДНОСИНИ ХРИСТИЯНСТВА І ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ У І - III ст.

  • ПРОГОЛОШЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА ДЕРЖАВНОЮ РЕЛІГІЄЮ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКІ ЄРЕСІ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКА КУЛЬТУРА

  • Глава 13. КУЛЬТУРА ПІЗНЬОЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІЗНЬОРИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ

  • ЛІТЕРАТУРА ТА ІСТОРІЯ

  • ПІЗНЬОРИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК АРХІТЕКТУРИ І МИСТЕЦТВА

  • Додаток 1. Термінологічний словник

  • Додаток 2. Географічні назви

  • Додаток 3. Видатні державні і культурні діячі Античності

  • Додаток 4. Найважливіші давньогрецькі божества

  • Додаток 5. Найважливіші римські божества Бона Дея – жіноча богиня доброї долі, родючості, покровителька жінок. Беллона – богиня війни.

  • Додаток 7. Римські релігійні свята

  • Додаток 9. Перелік основних мір, ваг і монетно-лічильних одиниць античного Риму

  • Додаток 11. Рахунок днів у місяцях римського календаря