Східна версія походження етрусків підтверджується античною традицією, малоазійським корінням етруської мови, схожістю етруських гробниць у скелях із гробницями у Малій Азії, системою етруських ворожінь, що нагадують вавилонські (за печінкою тварин), стилем зображень, подібним до крито-мікенського і ранньогрецького.
Однак існують і протилежні аргументи. Якщо тирренці були піратами, то як вони змогли завоювати майже всю Італію і створити високу своєрідну культуру? Як цей народ міг прибути в Італію морським шляхом? Чому вони висадилися на північ від Тибру, минувши Кампанію і Сицилію (грецька і фінікійська колонізація відбувалася в той самий час, і вони не могли встановити ще повного контролю над цими районами)? І нарешті, східні елементи в культурі могли бути запозичені.
2. Північну теорію походження етрусків першим розвинув Фререт, який вказував на близькість назв "расенна" і "рети". Німецький історик К. Нібур вважав батьківщиною етрусків Альпи. Гіпотезу про заальпійське походження етрусків розвивали також Швеглер і Моммзен. З археологів її підтримував Гельбіг, який зазначав, що етруски прийшли з Ретійських Альп на зміну носіям культури Вілланови.
Із пізніших дослідників подібні погляди висловлювали Мейєр і де Санктіс. Останній вбачав протоетрусків у жителях террамар. А після відкриття хетських пам'ятників Нагара висловив припущення, що хети і етруски – споріднені народи. На його думку, етруски переселилися в Італію з причорноморських степів через Дунай, Саву і Драву.
3. Теорія автохтонності виникла значно пізніше. Одним із перших її обґрунтував Мікалі (1769 – 1844 pp.). Її захищали також Белох, Лест і Шухард. З лінгвістів цю теорію розвивали італієць Громбетті, росіянин М. Я. Марр, який найдокладніше ії проаналізував. На думку академіка
Ворожіння на нутрощах тварин (гаруспиції)
Пеласгічні пам'ятки у Волатеррі та Вейях
Mappa, етруски й італіки - два послідовних етапи розвитку давнього населення Італії, в якому прийшлі елементи відігравали другорядну роль, яка передувала так званій сім'ї індоєвропейських мов. Але це положення не може служити доказом автохтонності етрусків.
4. Останнім часом широке розповсюдження отримала теорія, яка значною мірою примирює гіпотези про автохтонність і міграційність етрусків. Суть її полягає у двоетапності переселення тирренів. Спочатку тиррени - населення малоазійського походження – переселилися на о. Сардинія. Визнаючи пеласгів історичною реальністю, можна вважати, що їхнє переселення в Італію належить до віддаленої історичної епохи.
Переселившись, вони змішалися з місцевим населенням Апеннінського півострова. Тиррени ж із Сардинії переселилися на північ Італії - в район Популонії, але тут не затрималися (не знаходять етруських гробниць камерного типу VII ст. до н.е.) і рушили на південь, захопивши Бтрурію і Лацій, де проживали пеласги і місцеве населення. Тому нова культура, яку з 700 р. до н.е. можна називати етруською, була своєрідним поєднанням пеласгоіталійської (віллановської) і тирренської культур. Отже, не можна говорити про автохтонність етрусків, як і пеласгів.
У розвитку етруської й італійської культури немалу роль відіграли грецькі колонії в Італії. Греки принесли з собою досконаліші методи обробітку землі, алфавіт і полісну форму державного устрою. їхній алфавіт сприйняли не лише етруски, але й за їх посередництва - також умбри, оски і латиняни. Грецьке місто-держава послужило зразком для жителів давньої Італії. Італійці, крім цього, охоче перейняли грецьких богів, ототожнюючи їх із власними місцевими божествами. Латинський Вейовіс, озброєний луком і стрілами, уподобився грецькому Аполлону, а в латинській Венері побачили подібність з грецькою Афродітою. Доволі рано в Італії почали поширюватися грецькі міфи, особливо міф про втікачів морем троянців на чолі з Енеєм - засновником Рима.
РИМ В ЕПОХУ ЦАРІВ
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ОСОБЛИВОСТІ ЕТРУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ“ на сторінці 4. Приємного читання.
