ОСОБЛИВОСТІ ЕТРУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

Культура Античності

Східна версія походження етрусків підтверджується античною традицією, малоазійським корінням етруської мови, схожістю етруських гробниць у скелях із гробницями у Малій Азії, системою етруських ворожінь, що нагадують вавилонські (за печінкою тварин), стилем зображень, подібним до крито-мікенського і ранньогрецького.

Однак існують і протилежні аргументи. Якщо тирренці були піратами, то як вони змогли завоювати майже всю Італію і створити високу своєрідну культуру? Як цей народ міг прибути в Італію морським шляхом? Чому вони висадилися на північ від Тибру, минувши Кампанію і Сицилію (грецька і фінікійська колонізація відбувалася в той самий час, і вони не могли встановити ще повного контролю над цими районами)? І нарешті, східні елементи в культурі могли бути запозичені.

2. Північну теорію походження етрусків першим розвинув Фререт, який вказував на близькість назв "расенна" і "рети". Німецький історик К. Нібур вважав батьківщиною етрусків Альпи. Гіпотезу про заальпійське походження етрусків розвивали також Швеглер і Моммзен. З археологів її підтримував Гельбіг, який зазначав, що етруски прийшли з Ретійських Альп на зміну носіям культури Вілланови.

Із пізніших дослідників подібні погляди висловлювали Мейєр і де Санктіс. Останній вбачав протоетрусків у жителях террамар. А після відкриття хетських пам'ятників Нагара висловив припущення, що хети і етруски – споріднені народи. На його думку, етруски переселилися в Італію з причорноморських степів через Дунай, Саву і Драву.

3. Теорія автохтонності виникла значно пізніше. Одним із перших її обґрунтував Мікалі (1769 – 1844 pp.). Її захищали також Белох, Лест і Шухард. З лінгвістів цю теорію розвивали італієць Громбетті, росіянин М. Я. Марр, який найдокладніше ії проаналізував. На думку академіка

Ворожіння на нутрощах тварин (гаруспиції)

Ворожіння на нутрощах тварин (гаруспиції)

Пеласгічні пам

Пеласгічні пам'ятки у Волатеррі та Вейях

Mappa, етруски й італіки - два послідовних етапи розвитку давнього населення Італії, в якому прийшлі елементи відігравали другорядну роль, яка передувала так званій сім'ї індоєвропейських мов. Але це положення не може служити доказом автохтонності етрусків.

4. Останнім часом широке розповсюдження отримала теорія, яка значною мірою примирює гіпотези про автохтонність і міграційність етрусків. Суть її полягає у двоетапності переселення тирренів. Спочатку тиррени - населення малоазійського походження – переселилися на о. Сардинія. Визнаючи пеласгів історичною реальністю, можна вважати, що їхнє переселення в Італію належить до віддаленої історичної епохи.

Переселившись, вони змішалися з місцевим населенням Апеннінського півострова. Тиррени ж із Сардинії переселилися на північ Італії - в район Популонії, але тут не затрималися (не знаходять етруських гробниць камерного типу VII ст. до н.е.) і рушили на південь, захопивши Бтрурію і Лацій, де проживали пеласги і місцеве населення. Тому нова культура, яку з 700 р. до н.е. можна називати етруською, була своєрідним поєднанням пеласгоіталійської (віллановської) і тирренської культур. Отже, не можна говорити про автохтонність етрусків, як і пеласгів.

У розвитку етруської й італійської культури немалу роль відіграли грецькі колонії в Італії. Греки принесли з собою досконаліші методи обробітку землі, алфавіт і полісну форму державного устрою. їхній алфавіт сприйняли не лише етруски, але й за їх посередництва - також умбри, оски і латиняни. Грецьке місто-держава послужило зразком для жителів давньої Італії. Італійці, крім цього, охоче перейняли грецьких богів, ототожнюючи їх із власними місцевими божествами. Латинський Вейовіс, озброєний луком і стрілами, уподобився грецькому Аполлону, а в латинській Венері побачили подібність з грецькою Афродітою. Доволі рано в Італії почали поширюватися грецькі міфи, особливо міф про втікачів морем троянців на чолі з Енеєм - засновником Рима.

Наступний розділ:

РИМ В ЕПОХУ ЦАРІВ

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ОСОБЛИВОСТІ ЕТРУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Глава 1. ВСТУП ДО КУЛЬТУРИ АНТИЧНОСТІ

  • ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ АНТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА

  • ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА АНТИЧНУ КУЛЬТУРУ

  • НАСЕЛЕННЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ ЯК ТВОРЕЦЬ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

  • Глава 2. МІФИ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

  • ПОХОДЖЕННЯ СВІТУ І ЛЮДЕЙ У ДАВНЬОГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ

  • ОЛІМПІЙСЬКІ БОГИ: ПОЯВА І ФУНКЦІЇ

  • ГЕРОЇ У ГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ (ОСНОВНІ ПРИКЛАДИ)

  • ЗЕМНІ БОГИ ТА ІНШІ БОЖЕСТВА У ГРЕЦЬКИХ МІФАХ

  • Глава 3. КРИТО-МІКЕНСЬКА КУЛЬТУРА І ГРЕЦІЯ ЧАСІВ ГОМЕРА

  • КРИТСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • АХЕЙСЬКА ГРЕЦІЯ В РАННЬО- ТА СЕРЕДНЬО- ЕЛЛАДСЬКИЙ ПЕРІОДИ

  • ФОРМУВАННЯ МІКЕНСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІКЕНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • ПЕРЕСЕЛЕННЯ ДОРІЙЦІВ

  • ГОМЕРІВСЬКА ГРЕЦІЯ ТА ЇЇ КУЛЬТУРА

  • Глава 4. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ ГРЕЦЬКИХ ПОЛІСІВ VIII - VI ст. ДО Н.Е.

  • РЕЛІГІЯ І ФІЛОСОФІЯ АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ І МУЗИКИ

  • ІСТОРІОГРАФІЯ І МИСТЕЦТВО

  • ПОБУТ І ВИХОВАННЯ ГРЕКІВ

  • Глава 5. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • ФІЛОСОФІЯ І НАУКА СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • РОЗВИТОК ГРЕЦЬКОГО ТЕАТРУ

  • ОСОБЛИВОСТІ ГРЕЦЬКОЇ РЕЛІГІЇ ТА ЗАГАЛЬНОНАРОДНІ СВЯТА

  • АРХІТЕКТУРА І СКУЛЬПТУРА

  • ЖИВОПИС І МУЗИКА

  • Глава 6. ЕЛЛІНІСТИЧНА КУЛЬТУРА

  • ПЕРІОДИЗАЦІЯ ЕЛЛІНІСТИЧНОЇ ЕПОХИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЇЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК НАУКИ І ТЕХНІКИ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА РЕЛІГІЯ

  • ФІЛОСОФСЬКІ СИСТЕМИ ЕЛЛІНІЗМУ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА ЛІТЕРАТУРА

  • МІСТОБУДУВАННЯ Й АРХІТЕКТУРА

  • СКУЛЬПТУРА, ЖИВОПИС І ОРАТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО

  • Глава 7. ОСОБЛИВОСТІ ДАВНЬОРИМСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ЙОГО КУЛЬТУРИ

  • ПРИРОДНІ УМОВИ СТАРОДАВНЬОЇ ІТАЛІЇ

  • НАЙДАВНІШЕ НАСЕЛЕННЯ АПЕННІНСЬКОГО ПІВОСТРОВА ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • Глава 8. КУЛЬТУРА ЕТРУСКІВ І ЦАРСЬКОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ЕТРУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
  • РИМ В ЕПОХУ ЦАРІВ

  • ТРАДИЦІЇ ТА РЕЛІГІЙНІ ВІРУВАННЯ РИМЛЯН ЦАРСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • Глава 9. РИМСЬКА КУЛЬТУРА РАННЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ РИМСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ (IV - ПОЧАТОК III СТ. ДО Н.Е.)

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА РИМЛЯН

  • РАННЯ РИМСЬКА РЕЛІГІЯ

  • РИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ, МУЗИКИ І ТЕАТРУ

  • АРХІТЕКТУРА, БУДІВЕЛЬНА СПРАВА СКУЛЬПТУРА І ЖИВОПИС

  • Глава 10. КУЛЬТУРА ПІЗНЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО РИМУ

  • ЗМІНИ У ПОБУТІ, МОРАЛІ ТА РЕЛІГІЇ РИМЛЯН

  • РОЗВИТОК ОСВІТИ І ОРАТОРСЬКОГО МИСТЕЦТВА

  • РИМСЬКА НАУКОВА І ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА

  • ПОЕЗІЯ, ТЕАТР І ВИДОВИЩА

  • АРХІТЕКТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • ЕВОЛЮЦІЯ РИМСЬКОГО ПРАВА

  • Глава 11. КУЛЬТУРА РИМУ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА І - II СТ.

  • СКУЛЬПТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • РОЗВИТОК РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І СЦЕНІЧНОГО МИСТЕЦТВА

  • ОСВІТА І НАУКА

  • Глава 12. ПОХОДЖЕННЯ ТА РАННЯ ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСТВА

  • ВИНИКНЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА І ЙОГО ПОШИРЕННЯ

  • ВІДНОСИНИ ХРИСТИЯНСТВА І ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ У І - III ст.

  • ПРОГОЛОШЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА ДЕРЖАВНОЮ РЕЛІГІЄЮ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКІ ЄРЕСІ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКА КУЛЬТУРА

  • Глава 13. КУЛЬТУРА ПІЗНЬОЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІЗНЬОРИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ

  • ЛІТЕРАТУРА ТА ІСТОРІЯ

  • ПІЗНЬОРИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК АРХІТЕКТУРИ І МИСТЕЦТВА

  • Додаток 1. Термінологічний словник

  • Додаток 2. Географічні назви

  • Додаток 3. Видатні державні і культурні діячі Античності

  • Додаток 4. Найважливіші давньогрецькі божества

  • Додаток 5. Найважливіші римські божества Бона Дея – жіноча богиня доброї долі, родючості, покровителька жінок. Беллона – богиня війни.

  • Додаток 7. Римські релігійні свята

  • Додаток 9. Перелік основних мір, ваг і монетно-лічильних одиниць античного Риму

  • Додаток 11. Рахунок днів у місяцях римського календаря