ОСОБЛИВОСТІ ЕТРУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

Культура Античності

Ручка кришки урни-цисти, де зображені етруські воїни V ст. до Н.Є.

гаруспики, носи етруського вчення, викладеного в "Священних етруських книгах", користувалися великим визнанням. Вони дізнавалися про волю богів за польотом птахів, клюванням священних курей, нутрощами тварин, блискавками тощо.

Змінилося й оздоблення гробниць. Небіжчики розміщувалися в нішах, а все начиння і речі втратили натуральність - їх не можна взяти в руки, зрушити з місця. Все ніби "прилипло" до стін приміщення, зникло з простору, стало вічним. Покійники вже не могли встати і прогулятися по кімнаті.

До III ст. до н.е. всі етруські міста були завойовані Римом, і в мистецтві етрусків пануючим стає глибокий песимізм. Етруски були переконані, що їм для життя відведено лише десять "століть". Наступали останні століття, і передбачення видимо підтверджувалися. Тому в скульптурах численних саркофагів мляві, безвольні пози, заплилі тіла, прозвані римлянами "жирними етрусками". Вражають й обличчя скульптур. Некрасиві, позбавлені енергії життя, вони дивляться на нас із глибоким смутком, уважним, проникливим поглядом. Мистецтво портрета стояло в етрусків на небувалій висоті: у кожному обличчі, кожному погляді передано неповторний душевний світ – світ неясних відчуттів, суперечливих почуттів, ірраціональних психологічних глибин.

Про майстерність і психологізм етруських майстрів свідчать і три фігурки з кришки бронзової урни-цисти (ящик, скриня, шкатулка). На ній два воїни несуть убитого соратника. Війна зображена в буденному вигляді, але виражає весь біль утрат і драму цілого народу, який опинився під римським пануванням.

Крім некрополів, шедеврами етруського мистецтва вважаються міські ворота. Вони замикали стіни міста і захищали від чужих його священний простір, який був під покровительством богів. На воротах у Перуджі (арка Августа) зображено фриз із тригліфами і метопами, який можна сприйняти як фасад храму з символом щита неба – в його інтерколумніях (простір між колонами). Інші ворота в Перуджі, ворота Марція, теж мають стосунок до богів і неба. Вхідний прогін увінчаний балюстрадою, за якою видно богів на чолі з Зевсом-Тинією. Вони зустрічали всіх, хто входив у місто.

Арка Августа в Перуджі

Арка Августа в Перуджі

Ці ворота стали символічними для долі етрусків. Боги ніби охоплюють своїм благословенням римлян, які прийшли в етруські міста. Етруски змирилися зі своєю долею, і римляни стали для них співгромадянами. Тому, якщо б на краях тоги Авла Метелла ("Оратора") не було написано його етруське ім'я, ніхто б не розгледів у ньому етруска. В етруському мистецтві останнього століття до нашої ери стає неможливим відрізнити етрусків від римлян. Авл Метелл і є етруском-римлянином.

Мистецтво етрусків суттєво вплинуло на сусідні з ними племена і сприяло розвитку різних гілок італійського мистецтва. Особливо багато елементів етруської культури перейняли римляни. Так, римський звичай оточувати магістрів лікторами з пучками різок і сокири – етруського походження. З Етрурії римляни запозичили крісло зі слонової кістки для римських магістратів, звичай обрамляти одежу пурпуровою смугою, проводити тріумфи. Деякі римські боги теж етруського походження: бог війни Марс - це етруський maris, а бог морів Нептун - етруський nethuns. З релігійних ритуалів римляни запозичили ворожіння на нутрощах тварин, за небесними знаменнями (блискавкою, польотом птахів) тощо.

Однак самі етруски успадкували від римлян досконаліший плуг, мідну монету (ас), одежу (тогу), форму будинку з вогнищем, римські цифри.

Розглянувши особливості політичного розвитку та культури етрусків, повернемося до проблеми їхнього походження. У Новий час, згідно з трьома поглядами на походження етрусків античних авторів, склалися такі теорії:

1. Одним із перших східне походження етрусків розвинув Демпстер (1579 - 1625 pp.), якого вважають родоначальником етрускології. Його підтримали у XVIII ст., а в XIX ст. ця теорія знайшла захист і в орієнталістів. Так, англійський вчений Конвей висунув гіпотезу, що в кінці II - на початку І тис. до н.е. банди лідійських піратів рушили до західного узбережжя Італії, на північ від Тибру, де підкорили собі місцеві племена умбрів і розселилися по Італії.

Італійський дослідник Дукаті вважав тирренців жителями малоазійського узбережжя і островів Егейського моря (Лемнос). У VIII ст. до н.е. вони вирушили на захід, й оскільки південь Апеннін був зайнятий греками і фінікійцями, то вони зупинилися в родючій і багатій металом

Жирний етруск. Скульптурне зображення II ст. до н.е.

Жирний етруск. Скульптурне зображення II ст. до н.е.

Ворота Марція в Перуджі

Ворота Марція в Перуджі

Тоскані. А на початку VII ст. до н.е. тут з'явилася їхня італійська метрополія - м. Тарквінії. Колоністи не були єдиним народом і тому злилися з місцевим населенням, яке розмовляло середземноморською, а не індоєвропейською мовою. Прихильником цієї теорії був і відомий російський вчений В. І. Модестов, який написав працю "Вступ до римської історії".

Цікавою є думка Руже і Масперо, які ототожнювали Турша з турсенами чи тусками, тобто етрусками.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ОСОБЛИВОСТІ ЕТРУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Глава 1. ВСТУП ДО КУЛЬТУРИ АНТИЧНОСТІ

  • ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ АНТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА

  • ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА АНТИЧНУ КУЛЬТУРУ

  • НАСЕЛЕННЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ ЯК ТВОРЕЦЬ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

  • Глава 2. МІФИ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

  • ПОХОДЖЕННЯ СВІТУ І ЛЮДЕЙ У ДАВНЬОГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ

  • ОЛІМПІЙСЬКІ БОГИ: ПОЯВА І ФУНКЦІЇ

  • ГЕРОЇ У ГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ (ОСНОВНІ ПРИКЛАДИ)

  • ЗЕМНІ БОГИ ТА ІНШІ БОЖЕСТВА У ГРЕЦЬКИХ МІФАХ

  • Глава 3. КРИТО-МІКЕНСЬКА КУЛЬТУРА І ГРЕЦІЯ ЧАСІВ ГОМЕРА

  • КРИТСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • АХЕЙСЬКА ГРЕЦІЯ В РАННЬО- ТА СЕРЕДНЬО- ЕЛЛАДСЬКИЙ ПЕРІОДИ

  • ФОРМУВАННЯ МІКЕНСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІКЕНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • ПЕРЕСЕЛЕННЯ ДОРІЙЦІВ

  • ГОМЕРІВСЬКА ГРЕЦІЯ ТА ЇЇ КУЛЬТУРА

  • Глава 4. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ ГРЕЦЬКИХ ПОЛІСІВ VIII - VI ст. ДО Н.Е.

  • РЕЛІГІЯ І ФІЛОСОФІЯ АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ І МУЗИКИ

  • ІСТОРІОГРАФІЯ І МИСТЕЦТВО

  • ПОБУТ І ВИХОВАННЯ ГРЕКІВ

  • Глава 5. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • ФІЛОСОФІЯ І НАУКА СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • РОЗВИТОК ГРЕЦЬКОГО ТЕАТРУ

  • ОСОБЛИВОСТІ ГРЕЦЬКОЇ РЕЛІГІЇ ТА ЗАГАЛЬНОНАРОДНІ СВЯТА

  • АРХІТЕКТУРА І СКУЛЬПТУРА

  • ЖИВОПИС І МУЗИКА

  • Глава 6. ЕЛЛІНІСТИЧНА КУЛЬТУРА

  • ПЕРІОДИЗАЦІЯ ЕЛЛІНІСТИЧНОЇ ЕПОХИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЇЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК НАУКИ І ТЕХНІКИ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА РЕЛІГІЯ

  • ФІЛОСОФСЬКІ СИСТЕМИ ЕЛЛІНІЗМУ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА ЛІТЕРАТУРА

  • МІСТОБУДУВАННЯ Й АРХІТЕКТУРА

  • СКУЛЬПТУРА, ЖИВОПИС І ОРАТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО

  • Глава 7. ОСОБЛИВОСТІ ДАВНЬОРИМСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ЙОГО КУЛЬТУРИ

  • ПРИРОДНІ УМОВИ СТАРОДАВНЬОЇ ІТАЛІЇ

  • НАЙДАВНІШЕ НАСЕЛЕННЯ АПЕННІНСЬКОГО ПІВОСТРОВА ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • Глава 8. КУЛЬТУРА ЕТРУСКІВ І ЦАРСЬКОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ЕТРУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
  • РИМ В ЕПОХУ ЦАРІВ

  • ТРАДИЦІЇ ТА РЕЛІГІЙНІ ВІРУВАННЯ РИМЛЯН ЦАРСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • Глава 9. РИМСЬКА КУЛЬТУРА РАННЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ РИМСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ (IV - ПОЧАТОК III СТ. ДО Н.Е.)

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА РИМЛЯН

  • РАННЯ РИМСЬКА РЕЛІГІЯ

  • РИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ, МУЗИКИ І ТЕАТРУ

  • АРХІТЕКТУРА, БУДІВЕЛЬНА СПРАВА СКУЛЬПТУРА І ЖИВОПИС

  • Глава 10. КУЛЬТУРА ПІЗНЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО РИМУ

  • ЗМІНИ У ПОБУТІ, МОРАЛІ ТА РЕЛІГІЇ РИМЛЯН

  • РОЗВИТОК ОСВІТИ І ОРАТОРСЬКОГО МИСТЕЦТВА

  • РИМСЬКА НАУКОВА І ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА

  • ПОЕЗІЯ, ТЕАТР І ВИДОВИЩА

  • АРХІТЕКТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • ЕВОЛЮЦІЯ РИМСЬКОГО ПРАВА

  • Глава 11. КУЛЬТУРА РИМУ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА І - II СТ.

  • СКУЛЬПТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • РОЗВИТОК РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І СЦЕНІЧНОГО МИСТЕЦТВА

  • ОСВІТА І НАУКА

  • Глава 12. ПОХОДЖЕННЯ ТА РАННЯ ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСТВА

  • ВИНИКНЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА І ЙОГО ПОШИРЕННЯ

  • ВІДНОСИНИ ХРИСТИЯНСТВА І ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ У І - III ст.

  • ПРОГОЛОШЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА ДЕРЖАВНОЮ РЕЛІГІЄЮ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКІ ЄРЕСІ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКА КУЛЬТУРА

  • Глава 13. КУЛЬТУРА ПІЗНЬОЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІЗНЬОРИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ

  • ЛІТЕРАТУРА ТА ІСТОРІЯ

  • ПІЗНЬОРИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК АРХІТЕКТУРИ І МИСТЕЦТВА

  • Додаток 1. Термінологічний словник

  • Додаток 2. Географічні назви

  • Додаток 3. Видатні державні і культурні діячі Античності

  • Додаток 4. Найважливіші давньогрецькі божества

  • Додаток 5. Найважливіші римські божества Бона Дея – жіноча богиня доброї долі, родючості, покровителька жінок. Беллона – богиня війни.

  • Додаток 7. Римські релігійні свята

  • Додаток 9. Перелік основних мір, ваг і монетно-лічильних одиниць античного Риму

  • Додаток 11. Рахунок днів у місяцях римського календаря