ОСОБЛИВОСТІ ЕТРУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

Культура Античності

відомі у багатьох народів (давніх троянців, стародавніх германців на Рейні), але вони являли собою лише посудини-обличчя. В етрусків же - це складний конгломерат форм давніх і сучасних.

Таке ж поєднання властиве і для розписів гробниць, які розкривають багату картину потойбічного світу: тут зображення бенкетуючих, які насолоджуються вічним святом життя, рибалять і полюють, займаються спортом, змагаються в бігу і боротьбі. Але розписи етруських гробниць не можна вважати лише "картинами життя". Вони складаються в струнку, розвинену і складну систему релігійно- міфологічних уявлень, які і до цього часу ще не зовсім ясні.

Незважаючи на те, що все мистецтво архаїчної Етрурії відоме нам за гробницями, воно переповнене оптимізмом. Навіть саркофаги пронизані живим диханням надії і віри. Саме цей жанр античного мистецтва вперше з'явився в етрусків, бо лише в одному грецькому місті, в Клазоменах, створювалися розписні глиняні саркофаги, але вони були іншими - прикрашувалися по верхній площині символічними сценами. Етруські ж майстри зображали померлих як живих, їхні очі широко розплющені, обличчя радісно усміхаються. Обіймаючи один одного, вони бадьоро жестикулюють, забуваючи про те, що їхнє ложе - смертна постіль, з якої вже не можна підвестися.

З IV - Ш ст. до н.е. живопис етрусків ще більше вдосконалюється, збільшується кольорова гама, ускладнюється композиція, посилюється динамічність зображення фігур. Так, у розписі гробниці Тарквіїнів представлена амазономахія ("битва з амазонками"). Живопис стає ще емоційнішим і драматичнішим: криваві битви, кров, що ллється з рани, жертвопринесення. Це говорить про те, що смерті стали боятися, з'явилося відчуття страху перед загробним світом, повіяло холодним жахом царства мертвих.

Будували етруски також численні храми, присвячені своїм богам. Верховним богом був Вертумн, функції якого маловідомі. З етруських богів відомі: Нортія - богиня долі, Сефлаус - бог вогню і ковалів. Фуфліус – бог вина. Пізніше з'явилася етруська трійця: Тінія (Tinias), Уні (Uni) і Мінерва (Minerva), які згодом перетворилися в римських Юпітера, Юнону і Міперву.

У жертву богам приносили зерно, вино, плоди, олію, тварин. Під час сімейної трапези на стіл чи на вогнище ставили маленьку чашечку з їжею для демонів - покровителів будинку. На поховаль-

Канопа з Сартеано. Теракота. VI ст. до н.е.

Канопа з Сартеано. Теракота. VI ст. до н.е.

Етруски у поховальній процесії

Етруски у поховальній процесії

них тризнах знатних людей у жертву богам приносили полонених. Із цього обряду в етрусків розвинулися гладіаторські ігри.

Оскільки етруски будували свої храми з дерева і цегли-сирцю, до нашого часу вони не збереглися. Встановлено, що вони були квадратні, оточені колонами з трьох сторін, розміщувалися на високій платформі і відкривалися глибоким портиком зразу ж у три приміщення. Як зосередження всього потаємного, сакрального, етруський храм був по краях даху прикрашений теракотовими апотропеями - масками Медузи Горгони, супутників Фуфліуса-Діоніса - сатирів, силепів і менад. Вони повинні були оберігати внутрішнє приміщення храму від втручання злих богів і демонів. Фронтони, як і в греків, заповнювалися фігурами, виготовленими з теракоти, а не з каменю.

Перший храм римлян і головну їхню святиню - храм Юпітера, Юнони і Мінерви на Капітолії - побудували етруски.

Але наприкінці VI ст. до н.е. розпочинається послаблення, а потім і розпад етруської федерації, обумовлений рядом причин внутрішнього і зовнішнього характеру. Між етруськими містами йшла постійна боротьба на ґрунті торговельного суперництва і захоплення земель. При наявності клієнтства і рабства не могло бути спокою також і всередині самих етруських міст.

До внутрішніх причин додалися зовнішні: загальний занепад Середземномор'я у зв'язку з греко-перськими війнами, посилення греків, які розгромили персів і союзників етрусків - карфагенян. До того ж етруська династія Тарквініїв була вигнана з Рима, етруски були розбиті сиракузьким тираном Гієроном, а з півночі Етрурію спустошували кельти (галли). Етруська федерація поступово розпадалася, а з V ст. до н.е. керівна роль у Північній Італії починає переходити до латинської федерації на чолі з Римом.

Тому етруське мистецтво почало змінюватися у зв'язку з втратою його творцями колишньої могутності. Все частіше в творіннях етрусків проявляється меланхолія і смуток. Думка про загробне життя з радісної стає гнітючою, а скульптури і розписи з гробниці переповнені журбою чи тривожними очікуваннями, як "Матерматута" з Кьянчіано або голова юнака з Веїв ("Малавольт"). Гробниці стають похмурими, їх переповнюють химери й інші чудовиська.

У загробне життя вірили не більше як в ілюзію. Однак етруски гарячково намагалися забезпечити собі безсмертя в потойбічному світі. Свідчення цього - численні бронзові дзеркала з гравійованими малюнками на тильній стороні Дзеркало, яке вважалося двійником душі людини, повинне було забезпечити її безсмертя. Одне з дзеркал зображувало Калхаса - провидця і чарівника, який ворожив на печінці вівці, принесеної в жертву. До речі, етруські провидці -

Тарквіній і Мастарна. Етруський живопис

Тарквіній і Мастарна. Етруський живопис

Ручка кришки урни-цисти, де зображені етруські воїни V ст. до Н.Є.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ОСОБЛИВОСТІ ЕТРУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Глава 1. ВСТУП ДО КУЛЬТУРИ АНТИЧНОСТІ

  • ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ АНТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА

  • ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА АНТИЧНУ КУЛЬТУРУ

  • НАСЕЛЕННЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ ЯК ТВОРЕЦЬ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

  • Глава 2. МІФИ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

  • ПОХОДЖЕННЯ СВІТУ І ЛЮДЕЙ У ДАВНЬОГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ

  • ОЛІМПІЙСЬКІ БОГИ: ПОЯВА І ФУНКЦІЇ

  • ГЕРОЇ У ГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ (ОСНОВНІ ПРИКЛАДИ)

  • ЗЕМНІ БОГИ ТА ІНШІ БОЖЕСТВА У ГРЕЦЬКИХ МІФАХ

  • Глава 3. КРИТО-МІКЕНСЬКА КУЛЬТУРА І ГРЕЦІЯ ЧАСІВ ГОМЕРА

  • КРИТСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • АХЕЙСЬКА ГРЕЦІЯ В РАННЬО- ТА СЕРЕДНЬО- ЕЛЛАДСЬКИЙ ПЕРІОДИ

  • ФОРМУВАННЯ МІКЕНСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІКЕНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • ПЕРЕСЕЛЕННЯ ДОРІЙЦІВ

  • ГОМЕРІВСЬКА ГРЕЦІЯ ТА ЇЇ КУЛЬТУРА

  • Глава 4. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ ГРЕЦЬКИХ ПОЛІСІВ VIII - VI ст. ДО Н.Е.

  • РЕЛІГІЯ І ФІЛОСОФІЯ АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ І МУЗИКИ

  • ІСТОРІОГРАФІЯ І МИСТЕЦТВО

  • ПОБУТ І ВИХОВАННЯ ГРЕКІВ

  • Глава 5. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • ФІЛОСОФІЯ І НАУКА СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • РОЗВИТОК ГРЕЦЬКОГО ТЕАТРУ

  • ОСОБЛИВОСТІ ГРЕЦЬКОЇ РЕЛІГІЇ ТА ЗАГАЛЬНОНАРОДНІ СВЯТА

  • АРХІТЕКТУРА І СКУЛЬПТУРА

  • ЖИВОПИС І МУЗИКА

  • Глава 6. ЕЛЛІНІСТИЧНА КУЛЬТУРА

  • ПЕРІОДИЗАЦІЯ ЕЛЛІНІСТИЧНОЇ ЕПОХИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЇЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК НАУКИ І ТЕХНІКИ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА РЕЛІГІЯ

  • ФІЛОСОФСЬКІ СИСТЕМИ ЕЛЛІНІЗМУ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА ЛІТЕРАТУРА

  • МІСТОБУДУВАННЯ Й АРХІТЕКТУРА

  • СКУЛЬПТУРА, ЖИВОПИС І ОРАТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО

  • Глава 7. ОСОБЛИВОСТІ ДАВНЬОРИМСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ЙОГО КУЛЬТУРИ

  • ПРИРОДНІ УМОВИ СТАРОДАВНЬОЇ ІТАЛІЇ

  • НАЙДАВНІШЕ НАСЕЛЕННЯ АПЕННІНСЬКОГО ПІВОСТРОВА ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • Глава 8. КУЛЬТУРА ЕТРУСКІВ І ЦАРСЬКОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ЕТРУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
  • РИМ В ЕПОХУ ЦАРІВ

  • ТРАДИЦІЇ ТА РЕЛІГІЙНІ ВІРУВАННЯ РИМЛЯН ЦАРСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • Глава 9. РИМСЬКА КУЛЬТУРА РАННЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ РИМСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ (IV - ПОЧАТОК III СТ. ДО Н.Е.)

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА РИМЛЯН

  • РАННЯ РИМСЬКА РЕЛІГІЯ

  • РИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ, МУЗИКИ І ТЕАТРУ

  • АРХІТЕКТУРА, БУДІВЕЛЬНА СПРАВА СКУЛЬПТУРА І ЖИВОПИС

  • Глава 10. КУЛЬТУРА ПІЗНЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО РИМУ

  • ЗМІНИ У ПОБУТІ, МОРАЛІ ТА РЕЛІГІЇ РИМЛЯН

  • РОЗВИТОК ОСВІТИ І ОРАТОРСЬКОГО МИСТЕЦТВА

  • РИМСЬКА НАУКОВА І ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА

  • ПОЕЗІЯ, ТЕАТР І ВИДОВИЩА

  • АРХІТЕКТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • ЕВОЛЮЦІЯ РИМСЬКОГО ПРАВА

  • Глава 11. КУЛЬТУРА РИМУ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА І - II СТ.

  • СКУЛЬПТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • РОЗВИТОК РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І СЦЕНІЧНОГО МИСТЕЦТВА

  • ОСВІТА І НАУКА

  • Глава 12. ПОХОДЖЕННЯ ТА РАННЯ ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСТВА

  • ВИНИКНЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА І ЙОГО ПОШИРЕННЯ

  • ВІДНОСИНИ ХРИСТИЯНСТВА І ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ У І - III ст.

  • ПРОГОЛОШЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА ДЕРЖАВНОЮ РЕЛІГІЄЮ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКІ ЄРЕСІ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКА КУЛЬТУРА

  • Глава 13. КУЛЬТУРА ПІЗНЬОЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІЗНЬОРИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ

  • ЛІТЕРАТУРА ТА ІСТОРІЯ

  • ПІЗНЬОРИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК АРХІТЕКТУРИ І МИСТЕЦТВА

  • Додаток 1. Термінологічний словник

  • Додаток 2. Географічні назви

  • Додаток 3. Видатні державні і культурні діячі Античності

  • Додаток 4. Найважливіші давньогрецькі божества

  • Додаток 5. Найважливіші римські божества Бона Дея – жіноча богиня доброї долі, родючості, покровителька жінок. Беллона – богиня війни.

  • Додаток 7. Римські релігійні свята

  • Додаток 9. Перелік основних мір, ваг і монетно-лічильних одиниць античного Риму

  • Додаток 11. Рахунок днів у місяцях римського календаря