відомі у багатьох народів (давніх троянців, стародавніх германців на Рейні), але вони являли собою лише посудини-обличчя. В етрусків же - це складний конгломерат форм давніх і сучасних.
Таке ж поєднання властиве і для розписів гробниць, які розкривають багату картину потойбічного світу: тут зображення бенкетуючих, які насолоджуються вічним святом життя, рибалять і полюють, займаються спортом, змагаються в бігу і боротьбі. Але розписи етруських гробниць не можна вважати лише "картинами життя". Вони складаються в струнку, розвинену і складну систему релігійно- міфологічних уявлень, які і до цього часу ще не зовсім ясні.
Незважаючи на те, що все мистецтво архаїчної Етрурії відоме нам за гробницями, воно переповнене оптимізмом. Навіть саркофаги пронизані живим диханням надії і віри. Саме цей жанр античного мистецтва вперше з'явився в етрусків, бо лише в одному грецькому місті, в Клазоменах, створювалися розписні глиняні саркофаги, але вони були іншими - прикрашувалися по верхній площині символічними сценами. Етруські ж майстри зображали померлих як живих, їхні очі широко розплющені, обличчя радісно усміхаються. Обіймаючи один одного, вони бадьоро жестикулюють, забуваючи про те, що їхнє ложе - смертна постіль, з якої вже не можна підвестися.
З IV - Ш ст. до н.е. живопис етрусків ще більше вдосконалюється, збільшується кольорова гама, ускладнюється композиція, посилюється динамічність зображення фігур. Так, у розписі гробниці Тарквіїнів представлена амазономахія ("битва з амазонками"). Живопис стає ще емоційнішим і драматичнішим: криваві битви, кров, що ллється з рани, жертвопринесення. Це говорить про те, що смерті стали боятися, з'явилося відчуття страху перед загробним світом, повіяло холодним жахом царства мертвих.
Будували етруски також численні храми, присвячені своїм богам. Верховним богом був Вертумн, функції якого маловідомі. З етруських богів відомі: Нортія - богиня долі, Сефлаус - бог вогню і ковалів. Фуфліус – бог вина. Пізніше з'явилася етруська трійця: Тінія (Tinias), Уні (Uni) і Мінерва (Minerva), які згодом перетворилися в римських Юпітера, Юнону і Міперву.
У жертву богам приносили зерно, вино, плоди, олію, тварин. Під час сімейної трапези на стіл чи на вогнище ставили маленьку чашечку з їжею для демонів - покровителів будинку. На поховаль-
Канопа з Сартеано. Теракота. VI ст. до н.е.
Етруски у поховальній процесії
них тризнах знатних людей у жертву богам приносили полонених. Із цього обряду в етрусків розвинулися гладіаторські ігри.
Оскільки етруски будували свої храми з дерева і цегли-сирцю, до нашого часу вони не збереглися. Встановлено, що вони були квадратні, оточені колонами з трьох сторін, розміщувалися на високій платформі і відкривалися глибоким портиком зразу ж у три приміщення. Як зосередження всього потаємного, сакрального, етруський храм був по краях даху прикрашений теракотовими апотропеями - масками Медузи Горгони, супутників Фуфліуса-Діоніса - сатирів, силепів і менад. Вони повинні були оберігати внутрішнє приміщення храму від втручання злих богів і демонів. Фронтони, як і в греків, заповнювалися фігурами, виготовленими з теракоти, а не з каменю.
Перший храм римлян і головну їхню святиню - храм Юпітера, Юнони і Мінерви на Капітолії - побудували етруски.
Але наприкінці VI ст. до н.е. розпочинається послаблення, а потім і розпад етруської федерації, обумовлений рядом причин внутрішнього і зовнішнього характеру. Між етруськими містами йшла постійна боротьба на ґрунті торговельного суперництва і захоплення земель. При наявності клієнтства і рабства не могло бути спокою також і всередині самих етруських міст.
До внутрішніх причин додалися зовнішні: загальний занепад Середземномор'я у зв'язку з греко-перськими війнами, посилення греків, які розгромили персів і союзників етрусків - карфагенян. До того ж етруська династія Тарквініїв була вигнана з Рима, етруски були розбиті сиракузьким тираном Гієроном, а з півночі Етрурію спустошували кельти (галли). Етруська федерація поступово розпадалася, а з V ст. до н.е. керівна роль у Північній Італії починає переходити до латинської федерації на чолі з Римом.
Тому етруське мистецтво почало змінюватися у зв'язку з втратою його творцями колишньої могутності. Все частіше в творіннях етрусків проявляється меланхолія і смуток. Думка про загробне життя з радісної стає гнітючою, а скульптури і розписи з гробниці переповнені журбою чи тривожними очікуваннями, як "Матерматута" з Кьянчіано або голова юнака з Веїв ("Малавольт"). Гробниці стають похмурими, їх переповнюють химери й інші чудовиська.
У загробне життя вірили не більше як в ілюзію. Однак етруски гарячково намагалися забезпечити собі безсмертя в потойбічному світі. Свідчення цього - численні бронзові дзеркала з гравійованими малюнками на тильній стороні Дзеркало, яке вважалося двійником душі людини, повинне було забезпечити її безсмертя. Одне з дзеркал зображувало Калхаса - провидця і чарівника, який ворожив на печінці вівці, принесеної в жертву. До речі, етруські провидці -
Тарквіній і Мастарна. Етруський живопис
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ОСОБЛИВОСТІ ЕТРУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ“ на сторінці 2. Приємного читання.
