Сцени тавромахії, мабуть, єдина тривожна нотка в мінойському мистецтві, яке в цілому відзначалося дивовижною життєрадісністю і безтурботністю. Йому абсолютно чужі жорстокі криваві сцени війни і полювання, такі популярні в мистецтві країн Близького Сходу і материкової Греції. Життя мінойської знаті протікало без хвилювань і тривог, у радісній атмосфері майже безперервних святкувань і барвистих вистав. Війна і пов'язана з нею не-
Тавромахія
Цар-жрець
безпека не займали в ній скільки-небудь значного місця. Та це й не дивно, бо Крит був надійно захищений від зовнішнього світу водами Середземного моря. У найближчих околицях острова не було в ті часи жодної морської держави, і його жителі могли відчувати себе в повній безпеці. Лише так можна пояснити парадоксальний факт: усі критські палаци впродовж усієї своєї історії залишалися неукріпленими. Хоча на критян чекали інші небезпеки – не завжди прихильною до жителів острова була природа (часті землетруси, морські шторми, проливні дощі тощо).
На Криті існувала особлива форма царської влади, відома під назвою "теократія" (світська і духовна влада належить одній людині). Особа царя вважалася священною і недоторканною. Він був жерцем, особою, наділеною божою благодаттю (раз у 10 років спілкувався з головним божеством і отримував від нього благодать на наступне десятиріччя). Можливо, тому серед творів мінойського мистецтва немає зображення царської персони.
Святая святих Кносського палацу - тронний зал царя. Перш ніж потрапити до нього, відвідувачі проходили через вестибюль, де стояла велика порфирова чаша для ритуального вмивання: щоб з'явитися перед "царські очі", потрібно було попередньо змити з себе все погане. Сама тронна зала являла собою прямокутну кімнату. Навпроти входу стояло гіпсове крісло з високою хвилястою спинкою - царський трон, а вздовж стін - облицьовані туфом лавиці, на яких сиділи царські радники, вищі жерці і сановники Кносса. Стіни тронного залу розписані яскравими фресками із зображенням грифонів - фантастичних чудовиськ із пташиною головою на левовому тулубі Грифони лежать в урочистих завмерлих позах з обох боків трону, оберігаючи владику Криту від усіляких бід та незгод.
Цар мав також функції судді і володів законодавчою владою. Символом його влади була подвійна сокира - лабрис. Звідси походить і назва "лабіринт" – будинок подвійної сокири.
Сама ж держава складала-
Тронний зал Кносського палацу
ся з областей, якими управляли царські намісники (nacipeee) разом із родами старійшин (керосіями). Заморськими територіями управляли місцеві правителі, які сплачували Критові данину (згідно з переказами, відправка з Аттики кількох юнаків і дівчат Мінотавру).
Варто відзначити також особливе становище жінки у критському суспільстві. Вона користувалася значно більшою повагою і свободою, ніж гречанка V ст. до н.е. Жінкам дозволялося займатися різними ремеслами. Вони мали право вибирати собі послідовно по декілька чоловіків.
У середині XV ст. до н.е. великі міста Криту, в т.ч. Кносс, були зруйновані. Існує декілька версій цієї катастрофи:
• Грецький археолог С. Маринатос передбачає падіння критської могутності внаслідок виверження вулкана на о. Фера (сучас. о. Санторин) у південній частині Егейського моря.
• Загибель критської цивілізації пов'язується із завоюванням острова ахейцями у середині XV ст. до н.е., які жили на півдні Балкан, хоча конкретних свідчень про війни о. Крит з ахейцями немає.
• Версія, яка намагається примирити попередні точки зору: ахейське завоювання о. Крит розпочалося після вулканічної катастрофи. У результаті цього острів став частиною ахейської Еллади.
Жителі о. Крит створили досить розвинену культуру. Уже наприкінці III тис. до н.е. критяни широко користувалися системою піктографічного письма (малюнки). Знаки критського письма досить чіткі. Ясно передають зображення як предметів (дерево, тризуб, подвійна сокира), так і фігур тварин і людей. Поступово піктографічне письмо розвинулося в ідеографічне, при якому знаки означали не конкретні предмети, а поняття. У XVIII - XVII ст. до н.е. критяни удосконалили писемність і перейшли до системи складового письма (лінійного), у якому кожний знак означав певний склад. Лінійне письмо "А" включало близько 1/3 знаків ідеографічної писемності. У середині XV ст. на Криті і в Південній Греції поширилося більш досконале лінійне письмо "Б", що зберегло 50% знаків письма "А". Знаки у критському письмі завжди писалися зліва направо, причому акуратно дотримувалися рядків і відокремлювали слова. Система лічби у критян була досить розвиненою, вони знали не лише арифметичні дії, але й обчислення відсотків.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „КРИТСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ТА ЙОГО КУЛЬТУРА“ на сторінці 4. Приємного читання.
