Розділ «4»

— А що сталося?

— Я працюю з колишнім поліцейським. Тепер він консультант із безпеки. Він допомагає мені вийти зі скрутного становища, якщо якийсь ненормальний переслідує когось із моїх клієнтів. Учора ми говорили по телефону, і він зовсім несподівано сказав: «У тебе є знайомий кур’єр-мотоцикліст на ім’я Ґабріел? Я його бачив на твоєму дні народження». І, звичайно, я відповідаю: «Так». А потім він каже: «Деякі мої друзі питають мене про нього. Де він працює? Де живе?»

— А хто ці люди?

— Він би мені не розповів, — відповіла Меґґі. — Але тобі треба бути насторожі, любий. Тобою цікавиться якась впливова особа. Мабуть, ти був замішаний в автокатастрофі?

— Ні.

— А в якомусь судовому процесі?

— Звісно, ні.

— А як щодо дівчат? — Вона пильно подивилась на нього. — Може, це через якусь багатійку? Якусь заміжню жінку?

— Я підвозив ту дівчину, що зустрів на твоїй вечірці. Андреа...

— Андреа Скофілд? Її батько — власник чотирьох винарень у долині Напа, це там, нагорі. — Меґґі розсміялася. — Ось воно що. Ден Скофілд довідується про тебе.

— Ми з нею каталися кілька разів.

— Не хвилюйся, Ґабріеле. Я побалакаю з Деном і скажу, що він занадто турбується про свою доньку. А тепер іди. Мені треба підготуватися до того, щоб притягти декого до суду.

Ідучи через підземний гараж, Ґабріел відчув страх і підозру. Може, просто зараз за ним хтось стежить. Мабуть, це ті двоє у джипі? Або жінка з валізою, що йде до ліфтів? Юнак запхав руку до своєї кур’єрської торби й намацав важкий гайковий ключ. У разі потреби він зможе скористатися ним як зброєю.

Якби батьки почули, що хтось запитував про них, вони б одразу ж утекли. Але Ґабріел жив у Лос-Анджелесі п’ять років, і ніхто ще не стукав ногою у його двері. Можливо, треба послухатися поради Меґґі: піти вчитись і знайти справжню роботу. Якщо ти пов’язаний з Мережею, твоє життя стане соліднішим.

Коли юнак завів ножний стартер, йому знову згадалася материна історія, і він заспокоївся. Вони з Майклом були заблудлими принцами, перевдягненими в лахміття, але винахідливими і сміливими. Ґабріел з гуркотом доїхав до похилого в’їзду і, об’їхавши вантажний пікап, змішався з потоком. Друга швидкість. Третя. Ще швидше. І він знову їхав, їхав і їхав. Маленька іскорка свідомості, оточена машинами.