Розділ «4»

— Так. До тієї пожежі кілька миль. Усе добре. Але в долині Сімі розпочалась нова пожежа. І її дуже важко зупинити.

Ручки керма Ґабріелового мотоцикла були короткими, підніжки та сидіння — під кутом, тому Ґабріел завжди нахилявся вперед. Юнак відчував вібрацію двигуна та зміну швидкості. Коли він їхав швидко, механізм ставав його частиною, продовженням його тіла. Іноді лише кілька дюймів відділяло ручки його керма від автомобілів, що зі швидкістю проносилися, коли він їхав білою лінією, яка розподіляла дороги з одностороннім рухом. Ґабріел дивився на вулицю і бачив червоний сигнал світлофора, пішоходів, вантажівки, що повільно повертали, і відразу ж розумів, де йому треба зупинитись, де підвищити швидкість, а де звернути вбік та об’їхати перешкоду.

Каньйон Санта-Моніка був анклавом дорогих будинків, побудованих уздовж дороги з двостороннім рухом, яка спускалася до пляжу. Ґабріел підібрав конверт із манільського обгорткового паперу, що лежав на чийомусь порозі, і привіз його до брокера, котрий займався закладними, у Західний Голлівуд. Приїхавши за адресою, він зняв шолом та ввійшов до офісу. Ґабріел ненавидів цю частину роботи. На мотоциклі можна було літати куди завгодно. Однак коли він стояв перед секретарем у приймальні, у нього закрадалося відчуття, нібито він рухається занадто повільно, а його тіло важчає через черевики та куртку.

Назад на байк. Завести ножний стартер. І рухатись далі.

— Любий Ґабріеле, ти мене чуєш? — почув він у навушниках заспокійливий голос Лори. — Сподіваюся, ти сьогодні добре поснідав. Комплексні вуглеводи можуть сприяти стабілізації цукру в крові.

— Не хвилюйся. Я дещо з’їв.

— Добре. У мене для тебе пакунок у Сентурі-Сіті.

Ґабріел досить добре знав цю адресу. Доставляючи посилки, він іноді призначав побачення секретаркам і дівчатам з рецепції. Стосовно справжніх друзів, то він знайшов лише одного, точніше одну. Це була адвокатеса на ім’я Меґґі Реснік, що спеціалізувалася на кримінальному праві. Рік тому, коли Ґабріел мав щось доставити, він зайшов до офісу, щоб почекати, поки її секретарі знайдуть юридичний документ, який поклали не туди. Меґґі запитала його про роботу, а потім вони проговорили ще годину, навіть після того, як документ знайшли. Він запропонував їй покататись і здивувався, коли та погодилась.

Меґґі було вже за шістдесят. Маленька енергійна жінка, яка любила носити червоні сукні й дорогі туфлі. Арті казав, що вона захищала кінозірок та інших відомих осіб, коли ті потрапляли в біду, але вона рідко говорила про свої справи. Адвокатеса поводилася з Ґабріелом, ніби з улюбленим племінником, який був дуже безвідповідальним. «Тобі слід вступити до коледжу, — казала вона йому. — Відкрити банківський рахунок. Купити якусь нерухомість». Ґабріел ніколи не дотримувався жодної з її порад, але йому подобалось, що вона про нього піклується.

Коли він піднявся на двадцять перший поверх, на рецепції йому сказали йти коридором до приватного офісу Меґґі. Ґабріел увійшов і побачив, що вона говорить по телефону, курячи цигарку.

— Звичайно, ви можете зустрітися з районним юристом, але в цьому немає сенсу. Немає ніякого сенсу, бо він не має доказів. Дізнайтеся, а потім зателефонуйте мені. Зараз у мене буде ланч, але вони залагодять усе по мобільних. — Меґґі поклала слухавку і струснула попіл з цигарки. — Виродки. Усі вони брехливі виродки.

— У тебе для мене посилка?

— Немає ніякої посилки. Я тільки хотіла тебе бачити. Я заплачу Лорі за доставку.

Ґабріел сів на кушетку і розстібнув куртку. На кавовому столику стояла пляшка води, і він налив собі трохи у склянку.

Меґґі нахилилася вперед. У неї був дуже сердитий вигляд.

— Якщо ти став торговцем наркотиками, Ґабріеле, я задушу тебе власноруч.

— Я ніякий не торговець наркотиками.

— Ти розповідав мені про свого брата. Тобі не треба вплутуватися в його шахрайські махінації, щоб заробити гроші.

— Він купує нерухомість, Меґґі. Ось і все. Будинки під офіси.

— Сподіваюся, що так і є, любий. Якщо він утягне тебе в щось незаконне, я йому язик відріжу.