Розділ «12»

Доктор Річардсон обернувся й підбіг до Лоренса. Він розмахував у повітрі вказівним пальцем.

— Це вже занадто! Містер Бун сказав, що я зустрінуся з вашим персоналом. А замість цього мене тут тримають замкненим, ніби в’язня.

— Вибачте за цю затримку, — сказав Лоренс. — Тільки-но прибув генерал Неш. Він дуже хоче з вами поговорити.

— Ви маєте на увазі Кеннарда Неша? Вашого виконавчого директора?

— Так. Я впевнений, що ви його бачили по телевізору.

— Кілька років тому. — Річардсон притишив голос і трохи заспокоївся. — Але я пам’ятаю, що він був радником президента.

— Генерал завжди займався громадською діяльністю. Тому для нього було закономірно стати членом Вічнозеленого фонду. — Лоренс потягся до кишені свого піджака й витяг звідти детектор металу, який вміщувався в долоні, — річ, що її використовують охоронці в аеропортах.

— Задля безпеки нам би хотілося, щоб ви залишили всі металеві предмети в кімнаті. Я маю на увазі ваш наручний годинник, монети й пасок. Це звичайна процедура в нашому дослідницькому центрі.

Якби Лоренс дав прямий наказ, Річардсон відмовився б. Але в його висловлюванні звучало ввічливе прохання. Перед тим як зустрітися з важливою особою, звичайно знімають наручного годинника. Доктор поклав свої речі на стіл, а потім Лоренс пройшовся детектором по тілу невролога. Вони вийшли з кімнати й рушили коридором до ліфта.

— Учора ввечері ви прочитали всі матеріали?

— Так.

— Сподіваюсь, вони вас зацікавили.

— Це неймовірно. Чому ці недавні дослідження не опублікували? Я ніколи нічого не читав про Мандрівників.

— У наші часи Вічнозелений фонд хоче зберігати інформацію в таємниці.

— Наука розвивається не так, містере Такава. Основні відкриття відбуваються через те, що вчені з усього світу мають доступ до тих самих даних.

Вони поїхали ліфтом до підвального приміщення й пішли коридором до білих дверей без ручки. Двері плавно відчинились, коли Лоренс помахав рукою. Він жестом пропустив доктора Річардсона вперед, і вчений увійшов до кімнати без вікон, де не було інших меблів, окрім дерев’яного столу та двох дерев’яних стільців.

— Це спеціальна кімната безпеки, — пояснив Лоренс. — Усе сказане тут є конфіденційним.

— То де ж генерал Неш?

— Не хвилюйтесь. Він тут буде за кілька хвилин.

Лоренс помахав правою рукою, і двері зачинилися, замкнувши Річардсона в Кімнаті правди. Протягом останніх шести років Вічнозелений фонд фінансував таємні дослідження, мета яких — дізнатися, чи каже людина правду. Це робили без допомоги аналізатора голосу або детектора брехні, що фіксував частоту дихання та кров’яний тиск. Результати такої перевірки могли бути спотворені через страх. А якщо людина має ще й акторські здібності, вона здатна потамувати ці другорядні ознаки брехні.