Розділ «Тема 57. ОПОРА І РУХ»

Кожній людині властива певна постава, тобто положення тіла під час стояння, сидіння, ходіння, роботи. Постава визначається розвитком скелета і м'язів. Ознаками правильної постави є помірні вигини хребта, розгорнуті плечі, прямі ноги з нормальним склепінням стопи. Формується постава у дитячому і юнацькому віці й може змінюватися упродовж життя. Вади постави виникають, здебільшого, через недотримання гігієнічних правил.

Правила запобігання порушенням постави

Викривлення хребта – це порушення, при яких збільшуються фізіологічні вигини хребта або з'являються нові. Здоровий хребет має чотири помірні вигини, які допомагають йому бути пружним і врівноважувати центр ваги тіла. Шийний і поперековий відділи вигнуті дещо вперед, водночас грудний і крижовий вигнуті назад. Збільшені або аномальні вигини можуть бути природженою вадою, наслідком ослаблення опорно-рухового апарату чи захворювань кісток. Розрізняють такі основні типи порушення постави: поперековий лордоз – надмірний вигин хребта вперед у поперековому відділі; грудний кіфоз – надмірний вигин хребта назад у грудному відділі; сколіоз – бокові викривлення хребта.

Плоскостопість – сплющення склепіння стопи. Унаслідок плоскостопості стискуються кровоносні судини, порушується кровообіг стопи, постійно подразнюються її нервові закінчення, що спричинює больові відчуття в ступні, кісточках, гомілках і зміну ходи. Плоскостопість розвивається внаслідок слабкості м'язів стопи, великої маси тіла, носіння взуття на високому підборі.

Основними захворюваннями кісткової системи є природжені, дистрофічні, запальні і пухлинні.

Природжені хвороби складають групу уражень, основною ознакою яких є порушення розвитку окремих кісток або всього скелета у внутрішньоутробному розвитку і після народження. Причини цих уражень повністю не вивчені, але відомо, що вони нерідко пов'язані із спорідненими шлюбами; виникають ці хвороби і в результаті впливу на організм вагітних жінок шкідливих чинників (травм, хімічних агентів, нервових перевантажень, тютюнопаління, алкоголю).

Дистрофічні захворювання розвиваються при порушенні живлення кісткової тканини. Прикладом таких уражень є рахіт, артроз, остеохондроз та ін. До дистрофічних хвороб належить велика група так званих остеохондропатій, які спостерігаються, в основному, у дітей і підлітків. Вони обумовлені порушенням живлення тієї чи іншої ділянки кісткової системи, яка в результаті цього мертвіє, розм'якшується і під дією навантаження деформується. Пізніше вона замінюється здоровою кістковою тканиною, але викривлення залишається. Прикладом таких захворювань є сколіоз, лордоз, кіфоз, плоскостопість.

Із запальних захворювань найчастіше зустрічаються остеомієліт і туберкульоз кісток і суглобів. Запалення кісткової тканини може розвиватися також, як ускладнення перенесених інфекційних захворювань. Деколи вони виникають при потраплянні збудників інфекції на оголену кісткову поверхню при відкритих переломах.

Механічні пошкодження кісткової системи спостерігаються часто. До них відносять різні переломи кісток, вивихи суглобів, розтягнення зв'язок. Удар – це ушкодження м'яких тканин, що часто супроводжується крововиливами під шкіру. Ознаками ударів є припухлість, біль, крововиливи під шкіру. При ударах слід негайно прикласти щось холодне, потім щільно забинтувати суглоб і звернутися до лікаря. Вивих – вихід суглобової головки із суглобової западини. Ознаками вивихів є зміна форми суглоба, біль. При наданні першої допомоги спочатку прикладають холод, потім фіксують суглоб нерухомо і доставляють потерпілого у лікарню. Вправляння вивихів без лікаря не допускається. Перелом кістки – це порушення цілісності кісток. Розрізняють переломи травматичні та патологічні:

■ травматичні переломи – виникають унаслідок несподіваної дії значної механічної сили на здорову кістку; поділяються на закриті (без ураження шкіри) і відкриті (спостерігається поранення шкіри в зоні перелому);

■ патологічні переломи – виникають у кістках, що ослаблені якимось патологічним процесом, у разі незначної травми і навіть спонтанно.

Для переломів характерні різкий біль, що посилюється при рухах і навантаженнях, поява набряку, патологічна рухливість кісток, зміна їх положення. За відкритого перелому кістки можуть стирчати з рани.

Захворювання м'язів можуть виникати в результаті порушень обміну речовин, запальних процесів, травм, при закупорці великих артерій та ін. Незначна рухова активність може призводити до атрофії м'язів. До найбільш поширених захворювань м'язової системи належить запалення м'язів – міозит. Пошкодження м'язів буває і у вигляді забитих місць та розривів.

Кров, потрібно знати, це особливий сік...

В. Шекспір