TextBook Ніка розбудив несподіваний крик, що донісся з вулиці. Вночі йому стало душно, він відчинив вікно, і тепер у це вікно влетів галас якогось вуличного скандалу, що змусив Ніка не лише розплющити очі, але і здивуватися – він уже звик до думки: найгучніше, що можна почути в цьому районі – це шум машини, яка проїжджає вулицею.
Поки приходив до тями, сівши на ліжку і потерши долонями заспане обличчя, почув, на ще більший свій подив, як унизу хтось закричав знайомим голосом: «Підари німецькі!» Як тільки до нього остаточно дійшло, що це – Сахно, він підскочив до вікна і виглянув униз.
Сергій стояв між довгою чорною машиною, якимсь лімузином, входом у готель і кричав на двох чоловіків, один із яких обслуговував Ніка минулого вечора в ресторані.
– Фрици погані, дайте пройти! – знову кинувся на них Сахно.
Нік швидко натягнув джинси, накинув на голе тіло куртку і босоніж побіг униз, на ходу намагаючись збагнути, чому Сахна могли не пускати в готель. Не тому ж, що він не ночував у своєму номері?
Зупинившись у фойє перед зовнішніми дверима, Нік не побачив перед собою ні Сахна, ні службовців готелю. Чорної машини теж не було видно. Постоявши з хвилину, він знизав плечима. Вийшов одначе на вулицю, подивився навсібіч.
Перехожий німець у позбавленому смаку сірому костюмчику з короткуватими рукавами скривив губи, на ходу кинувши погляд на босі ступні Ніка.
А Нік продовжував стояти, дивлячись по черзі то в один бік вулиці, то в інший, намагаючись зрозуміти, куди подівся Сахно. Боронь Боже, якщо його забрала поліція. Тоді вся справа пропала. Хоча яка справа? Він же ще й не знав до пуття, що за справа чекала на них попереду.
Несподівано із-за рогу готелю вийшов Сергій Сахно. Обличчя опухле, синювате, червоні очі. У одній руці чимось набитий поліетиленовий пакет, в іншій – переносний магнітофон.
Підійшов, зупинився перед Ніком, теж подивився на його босі ноги з посмішечкою.
– Ти чого? – запитав він.
– Це ти чого? Я від твого крику прокинувся!
– Ходімо в номер, ці підари німецькі мене дістали! По-нашому – ні слова! Стали навдибки! Мало ми їм у сорок п’ятому дали!
– Так тебе ж не пустили в готель!
– Зараз пустять! – упевнено мовив Сахно і штовхнув товсті скляні двері.
Знайомий Ніку з вечора старий тільки провів їх насупленим поглядом.
– Так чого ти з ними заївся? – вже в номері запитав Сергія Нік.
– Це вони зі мною! Машина їм, напевно, не сподобалася.
– Яка машина?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гра у відрізаний палець» автора Курков А.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „25“ на сторінці 1. Приємного читання.