Розділ без назви (97)

Зухвалі татарські коні топтали рідну землю, і ріки сліз лилися по всій Україні... Андрієві та Тимошу з юнацтва довелося взяти до рук зброю, щоб захистити свій край від нападів татар. Коли кочівники вбили батька Андрія, а він з побратимом потрапив у полон і вирвався з нього, хлопець присягнувся помститися та присвятити своє життя боротьбі за волю України. Навіть чарівна Даринка і маленький синочок не змогли втримати його вдома — Андрій вирішив податися на Січ. Невдовзі військо січовиків вирушило на допомогу Богдану Хмельницькому. Попереду в Андрія — жорстокі сутички, виснажливі походи, відчайдушні бої, запеклі атаки та спокуса солодкими яблуками поруч дороги війни. Чи доля козаку повернутися до рідної домівки?

Усередині двору, перекриваючи крики наступаючих, лунали голоси оборонців:

— Бий їх, клятих! Коли, доганяй, рубай, відрізай від зграї!..

Симеон озирнувся і побачив, що в іншому місці татарчукам удалося прорватися у двір. Разом з декількома козаками кинувся на допомогу мешканцям монастиря, котрі запекло билися з десятком татар. Уже не встигали козаки перезаряджати пістолі, бо скуласті обличчя були зовсім поряд. Тоді хтось із бувалих козаків закричав:

— Хлопці, рубайте, підсікайте, коліть бусурманів! Братці, бийте нехристів!

Задзвеніли шаблі, шалено кружляючи над ворожими головами, і вже тільки воля Божа могла зберегти життя комусь із людей, які потрапили в це смертельне коло.

Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!