Розділ «Видіння Никодима »

Присмак волі

Наближався вечір, і ординці сердито підганяли бранців, мабуть, намітивши десь попереду нічліг. Удалині, пообіч шляху, показалася непримітна лощинка, і всіх стали зганяти туди. Здійнявши ґвалт, ординці оскаженіло підганяли юрбу полонених до неї.

— Заб’ють людей, бусурмани прокляті! — гнівно промовив Санько, а Никодим підтримав його:

— І на них буде Божа кара за зло і гріхи їхні!

Нарешті люди опинилися в оточенні своїх поневолювачів у лощині. Татари стали розв’язувати руки бранцям і кидали кожному по шматку м’яса. Залишали й невеликі міхури з водою, на яку в першу чергу накинулися люди. Жінки передусім потурбувалися про своїх дітей, омиваючи їхні припухлі ноги та лиця. Коли діти вже жували м’ясо, самі вгамовували спрагу та вмивалися.

Санько з отцем Никодимом також умилися і, перехрестившись, стали куштувати нехитру татарську їжу. Санько, відкусивши шматок незрозуміло якого м’яса, не зміг проковтнути і, нахилившись, виплюнув його на землю.

— Ти поїж, синку, кращого тут не буде, а без їжі пропадеш... — порадив Никодим.

— Я хочу вам, отче, сказати, що не думаю тут довго бути, — тихо промовив Санько, притиснувшись ближче до Никодима.

Отець Никодим подивився на нього і став розповідати, як він потрапив сюди. Санько слухав, а сам роздивлявся навкруги, бажаючи визначити, де розіб’ють намет для мурзи, де на ніч посідали залогою дозорці, скільки охоронців біля намету мурзи та його супутника. З’ясувавши, як охороняється табір, Санько став уважніше слухати отця Никодима, а чим далі той розповідав, тим Санька все більше дивувала його оповідь. Усі стали з цікавістю прислухатися до розмови про дивовижні події і ближче підсувалися до Никодима з Саньком.

Отець Никодим був монахом Почаївського монастиря, що знаходиться недалеко звідси. Він, відданий своєму чернечому послуху, ходив по навколишніх селах, а іноді й набагато далі, проповідував православну віру Христову. Брав із собою лише Євангеліє та пускався у мандри, живучи тим, що Бог пошле. Так проминуло багато років, і на віру християнську він навернув багато людських заблукалих душ.

От одного разу під час таких мандрів заради віри Христової він дійшов майже під Луцьк. Коли ніч застала його поза селами, влаштувався спати в копиці запашного сіна, і оскільки його здолала втома, швидко задрімав. Раптово прокинувшись, побачив напроти себе сяюче світло, а в сяйві стояла Матір Божа Почаївська і, простягнувши вперед руки, немовби звала його до себе. Через якусь мить видіння зникло, але він відчув у собі таку силу, немовби відпочивав усю ніч. Ні про який сон не хотілося думати, і отець Никодим, вибравшись з-під сіна, вирішив повертати назад до Почаївського монастиря. У ті дні місяця на небі не було видно, проте дорогу отець Никодим бачив, неначе вдень, і сміливо прямував, не боячись звірів.

Сонце застало його вже далеко від місця нічного перепочинку, і він, не зупиняючись, пройшов до самісінького обіду без води і крихти хліба в роті. Нарешті, відчувши втому, сів перепочити і вперше за цей день, попивши води, подумав, що добре було б з’їсти шматочок хліба. Раптом на дорозі заскрипіло декілька возів, і отець Никодим побачив, що то їхали люди з наваленими як заманеться домашніми речами. Він вийшов на шлях та привітався з подорожніми, а люди зупинились і, зійшовши з возів, чемно припали до його руки.

— Благословіть, отче, помоліться, щоб згинули вороги, які насіли на наш край! — стривожено просили люди і, стаючи на коліна, плакали й молилися, підіймаючи руки до неба.

— Що сталося, люди? Розповідайте про свою біду, — заспокійливо говорив отець Никодим, кладучи свою правицю на голови тим, хто стояв на колінах.

— Біда прийшла в наші краї. Татарви навалило, як мух... Обсіли села, хапають усіх придатних до полону, а решту забивають на смерть, — видавив із себе чоловік, що був у гурті за старшого. — Ми якимось Божим промислом вирвались із села і вже на шляху знайшли одне одного, от разом і втікаємо подалі від супостата кровожерливого.

— Та це ще і не зовсім біда... — додала його дружина. — Усі кажуть, що обсіла татарва Почаївський монастир, і вдень і вночі рвуться до нього, щоб зруйнувати нашу святиню і обитель Матері Божої.

Отець Никодим, як зачув таку звістку, похолонув увесь і від хвилювання затрусився всім тілом. Йому стало зрозумілим і видіння Почаївської Божої Матері, і її руки, що були простягнуті до нього... Він благословив утікачів на спасіння і, наказавши їм молитися за Почаївську обитель Божої Матері, став збиратися в дорогу. Миряни дали йому хліба, сиру, міх із водою і слізно побажали благословенної дороги до Почаївської обителі.

Відкусивши декілька разів затверділого хліба, отець Никодим знову відчув у собі прилив сили і, перехрестивши людей, негайно вирушив у дорогу. Ноги самі несли в рідну обитель, і до вечора він устиг перейти через річку Ікву в нижній течії, а з настанням темряви зупинився ночувати під Дубном. У домівки не просився, відпочивав у якомусь сіннику, щоб якнайшвидше продовжити свій шлях далі, на південь. Передсвітанком прокинувся від холоду і, швидко з’ївши шматок хліба з водою, вибрався із сінника та продовжив свій шлях.

Дорога від Дубна на південь була натоптаною, і до настання ранку він дійшов майже до Кременця. У місті орудували татари, бо було чути страхітливі людські викрики, і чорні дими пожеж тягнули свої хвости у бік Почаєва. Отець Никодим вирішив обійти Кременець збоку, тож став пробиратися через чагарники, лісочки у бік Почаївського монастиря. Тут знову перейшов річку Ікву. Це вже були добре знайомі місця, і він ішов далі знайомим шляхом.

Сонце піднялося і на рівних місцинах пригрівало лівий бік мандрівника та додавало наснаги. Він вийшов на галявину, з якої було видно монастир, що велично стояв серед перелісків і кам’янистих височин. Відчуваючи поблизу небезпеку, отець Никодим обережно пробирався до монастиря з півночі, де підступи були більш пологими.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Присмак волі» автора Кільченський Володимир на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Видіння Никодима “ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Крізь віки пройшли козаки 

  • У козацькому зимівнику 

  • Школярство 

  • Тривожний передзвін 

  • Батьківська правиця 

  • Прибульці з півдня 

  • Святки 

  • Єднання 

  • Криваве збіжжя 

  • Козацький роз’їзд 

  • Полон 

  • По сліду 

  • Прощальна пісня 

  • Поневіряння 

  • Материнськими молитвами 

  • Дарунок святого Миколая 

  • Сувора зима 

  • Напередодні розлуки 

  • Через перепони 

  • У Січі

  • Похід 

  • Кривавий шлях 

  • Урочистості у Білій Церкві 

  • Після розлуки 

  • Перша вилазка 

  • Приступ фортеці 

  • До Шаргорода 

  • От тобі й Шаргород 

  • Побачення з Іваном 

  • Дівчата 

  • Солодкі яблука 

  • Задумка Петра Гусака 

  • Знову разом 

  • Події літа 1648 року 

  • Тернистий шлях до Пилявців 

  • У Хмільнику 

  • Сотня Гусака 

  • Двобої Івана Ганжі 

  • Спільно з буджаками 

  • Перед битвою 

  • Події тогодення 

  • Далі на захід 

  • Німецьке сало 

  • Палаючі стріли 

  • Побіля Горині 

  • Чинбарювання Голоти 

  • Видіння Никодима 
  • Полонення мурзи 

  • Вдалий вимін 

  • Услід полку Кривоноса 

  • Перемоги і прорахунки 

  • Знову четверо. На вивідини до Львова 

  • Попіл сподівань 

  • Шлях до Замостя 

  • У Почаєві 

  • Сердечна зустріч 

  • Вивідини в Раханє 

  • Загадковості під Замостям 

  • Дорожні спогади 

  • Одні в дорозі 

  • Трагічна зустріч 

  • Знайомство з Радою 

  • Шлях до Старокостянтинова 

  • До Почаєва 

  • Благодать вінчання 

  • Прощання з Почаєвом 

  • Дорожні несподіванки 

  • Вдале полювання 

  • Різними шляхами 

  • Самотній вершник 

  • Нічна зустріч 

  • Настанови виживання 

  • Душевні сумління 

  • Гірка новина 

  • Дивовижне зцілення 

  • Дзвонили дзвони 

  • Далека дорога 

  • Заметіль 

  • Чигирин — славне місто 

  • Купіль 

  • Невизначений загад 

  • Своя хата 

  • Далі на схід 

  • Свічадо 

  • Сяючі маківки 

  • Лазня під горою 

  • Замах на Подолі 

  • Білосніжне марево 

  • Важкий шлях на Чигирин 

  • Йосьчина стодола 

  • Врятувати московітів! 

  • Шляхи розходяться 

  • Від Келеберди до Калитви 

  • Материнська тривога 

  • Під горою, під Калитвою 

  • Щирість спащан 

  • Розділ без назви (97)

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи