Пилявецька битва у третій декаді вересня 1648 року закінчилася перемогою повстансько-козацького війська при підтримці Буджацької орди. Загинуло близько десяти тисяч пішого війська і декілька тисяч обозників, що стали безвинними жертвами внаслідок втечі з укріплень стану верхового війська і вищого керівництва шляхетсько-польського війська.
Польська шляхта, яка виступила проти армії Богдана Хмельницького, була надто впевненою у своїй перемозі, тож вийшла на війну, як на прогулянку. Кожен шляхтич вважав себе військовим стратегом, і на військових радах та при веденні бою часто приймалися протилежні рішення, які вводили в оману війська, створювали безлад. Але польській армії вдалося зберегти драгунські полки, які полишили захисний стан уночі. Серед живих залишилися Вишневецький, Заславський, Конецпольський, Остророг, Корецький, Лащ, Осинський, а також старий київський воєвода Тишкевич, який своїми бездарними діями поклав початок поразці у Пилявецькій битві.
Ці та інші «захисники» Речі Посполитої, зібравшись на війну, тягнули за собою на возах предмети розкоші та одягу, дорогий посуд, по декілька десятків слуг, рідкісні напої, а для задоволення інших пристрастей в обозі було декілька тисяч жінок, щедрих на втіхи під зіркою Церери. Унаслідок програшу цієї битви у поляків було захоплено трофеїв на суму близько семи мільйонів злотих, самих лише гармат було близько ста штук, а возів — кілька десятків тисяч. Страх близького розгрому охопив усю Польщу, ніколи вона ще не була так близько від загибелі.
Здобута Хмельницьким перемога утвердила його як талановитого полководця, показала високу військову майстерність української кінноти, вдалу взаємодію родів військ, у даному випадку — вміле використання артилерії, пішого війська та найманої татарської кінноти. Треба ще доповнити таланти Хмельницького вмінням психологічно впливати на ворога залякуванням та дезінформацією при веденні постійної розвідки. При цьому гетьман ще проводив міжнародні переговори, аби не допустити підтримки Польщі московським царем та литовським князем. За деякими джерелами також існують відомості про переговори з Портою (Османською імперією) та трансільванським князем Дьордем Ракоці, щоб у разі непередбачуваних обставин заручитися їхньою підтримкою. У той час, можливо, і була помилка Богдана в тому, що він не двинув свої війська на Варшаву, як про те намовляло багато з його полководців, але це було його рішення, зважуючи на всі події, що відбувалися.
Далі на захід
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Присмак волі» автора Кільченський Володимир на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Події тогодення “ на сторінці 1. Приємного читання.