– Ти знав, коли потрібно з’явитися, щоб вистрелити в мотоцикліста?
Віктор мовчав і думав. Він відчував у запитанні каверзу, але вигляд Ніка був цілком дружелюбним, він відкрито дивився на Віктора й чекав відповіді.
– Ти хочеш сказати, що я ввесь час стежив за тобою? – запитав нарешті Віктор.
– Ти краще сам скажи!
– Я тільки вчора прилетів у Париж… Офіційно мене зірвали з місця, щоб урятувати Терещенка від тебе… А неофіційно – навпаки…
Погляд Ніка став заклопотаним.
– А як там Іван Львович? – запитав Нік.
– Який Іван Львович?
– А хто тебе послав?
– Ти його не знаєш, – спокійно відповів Віктор. – Його звуть Георгій…
– А що буде зі мною потім? Коли ви отримаєте гроші?
Питання заскочило Віктора зненацька. Він пожував у роздумі губами. Відповіді у нього не було.
– Не знаю, – признався він. – Скажи, а хто дав команду вбити Броницького?
– Кого?
– Радника президента, якого потім мертвим відправили на рекламному дирижаблі в небо…
Нік потер праву скроню. Історія видалася знайомою.
– Я чув про це… Точно чув. Коли я приїхав до Києва, Іван Львович сказав, що всі зайняті якимось трупом, що приземлився на дах СБУ…
– Ти хочеш сказати, що приїхав уже після вбивства?
– Так… У мене десь має бути квиток на потяг, – Нік замислився. – Я взагалі нікого не вбивав…
– Тоді тобі нічого боятись. Можеш повертатися в Україну або в Росію, – сказав Віктор і тут же немов осадив себе: хто він такий, аби давати гарантії безпеки?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гра у відрізаний палець» автора Курков А.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „83“ на сторінці 4. Приємного читання.