Розділ «82»

– Куди? – запитав Нік.

– У Ліон, звідти літаком – на Північний Кіпр.

– За грошима?

Запитання застало Віктора зненацька. Він відчув у цьому припущенні, що Ніку відомо більше, ніж йому.

– Чому за грошима? – перепитав він. – У нас там п’ятиденний відпочинок.

Нік кивнув. Він думав, чому досі ніхто не запитав його ні про код, виявлений ним на нижній частині панцира черепахи з будинку Погодинського, ні про те, що вдалося дізнатися від Вайнберга. Звичайно, вони, можливо, нічого самі про це не знали і вже, звичайно, не могли знати, що Вайнберг розповів йому про ці мільярди. Але ж вони явно шукали гроші, ці самі гроші. І він знає, в якому банку вони лежать. Він пам’ятає – «Норд Медітерраніен Бенк». Він знає код, якщо, звичайно, цей набір літер і цифр не є чимось іншим. Але чим він іще може бути? За цим кодом заховані гроші, й, видно, саме ці мільярди, отримати які повністю можуть тільки троє, з’явившись особисто.

Вайнбергу не було сенсу брехати, а значить, по одному, навіть маючи код, можна було отримати тільки 10 відсотків. Але ж і 10 відсотків від чотирьох мільярдів – це величезні гроші!

– Мені треба подзвонити, – сказав раптом Нік, озирнувшись на телефон, що стояв на столику.

Віктор стенув плечима.

– Дзвони. Тільки не говори, де ми і куди їдемо!

Нік, що сприйняв спочатку Віктора як тихого і небезпечного чоловіка-пастку, розслабився.

Набрав номер Tatjanи. Вона виявилась удома. Розповів, що повинен поїхати на декілька днів у справах. Повернеться – відразу подзвонить. Хотів було попередити, що на її адресу прийде його чекова книжка та картка для банкомату, але, покосувавши поглядом на Віктора, промовчав. Попрощавшись із Tatjanoю, підійшов до вікна, за яким світилися легкі веселі вогники Парижа. З будинку навпроти долинала музика, й на балконі, голосно розмовляючи, курили двоє дівчат.

– А якого зросту моя дружина? – запитав несподівано Нік, обернувшись до Віктора.

– Себто?

– На собі покажи! – попросив Нік.

Віктор згадав. Провів долонею над вухом.

– Тільки я не помітив, вона на каблуках була чи ні… Здається, без каблуків…

– Вона не носить туфлі на каблуках, – задумливо кивнув Нік.