Розділ «82»

– Як не потрібен? – злякався Віктор, для якого прихований зміст цієї короткої фрази видався страшнішим за явний. – А у справі Броницького…

– Це вже не важливо. Свою справу він зробив. Якщо хочеш, можеш відпускати його на всі чотири сторони.

– Як відпускати? – У голосі Віктора прозвучало обурення.

– Гаразд, жартую! Ти з ним спільну мову знайшов? – запитав Георгій. – Він нам іще потрібен. Тепер слухай уважно: знайдете через годину готель і оселитеся там. Я за годину передзвоню і скажу, що робити далі.

Нік і Віктор вийшли на вулицю. Попереду метрів за двісті світилася неонова табличка «Пансеон». Пройшли туди. Нік, що відчув подвійну втому, спокійно та поступливо сприйняв слова Віктора про те, що потрібно оселитися в готелі й чекати подальших вказівок.

Біля стійки реєстрації стояли двоє дівчат у шортах і відверто «робочих» напівпрозорих блузках, зав’язаних на животі вузлами. Вони запитливо озирнулися на чоловіків, що увійшли.

– Переночувати? – грайливо запитала блондинка.

Віктор оглянувся на Ніка. Нік кивнув блондинці.

На її погук за стійку зайшов товстун, що невідомо звідки з’явився. Взяв у руки ручку, запитав прізвища і на слух уписав їх у зошит.

Довелося заплатити вперед за добу. Як пояснив товстун, таке в них у готелі було правило. Та й готель виявився дуже дешевим.

Отримавши ключ від подвійного номера, вони піднялися на другий поверх.

– Я до вас через годинку загляну! – пообіцяла, посміхнувшись, блондинка.

Як тільки вони зачинили за собою двері, продзвеніла трель мобільного телефону.

– Влаштувалися? – запитав Віктора Георгій.

– Так.

– Тепер прийміть душ, наведіть невеликий безлад у номері й виїжджайте на Ліонський вокзал. Сядете на експрес до Ліона. Там одразу в аеропорт. На ваші прізвища буде замовлено два квитки до Північного Кіпру через Стамбул. Виліт о сьомій ранку. На Кіпрі попросите візи не в паспорт, а на вкладиш. Зрозуміло?

– Так, – сказав Віктор. – А що робити на Кіпрі?

– Там вас зустрінуть і все пояснять. У вас п’ятиденний відпочинок біля Кіренії. Решту дізнаєтеся там. Пальчик тримай при собі, в кишені! Головою за нього відповідаєш!

Віктор заховав мобільник у кишеню. Зітхнув і подивився на Ніка. Нік спіймав погляд.

– Треба від’їжджати, – мовив спроквола Віктор. – Зараз…