Розділ «66»

– Залежно від того, що привезеш. Бачиш, з’їздив у Лондон, і справи відразу набули ваги. Тобі потрібно частіше їздити.

– У Париж я вже запізнився, – видихнув Віктор.

– Чому? Ще потрапиш! Хтось же там залишився з наших майбутніх клієнтів. Знати б хто! Гаразд. Зараз лікар прийде. Поки що виконуватимеш її вказівки, а я завтра передзвоню.

І точно. Як тільки Георгій замовк, двері в палату відчинились, і увійшла лікар.

– Ну як? – запитала, підійшовши до узголів’я ліжка.

– Нормально. Не болить.

– Тоді підводьтеся.

Віктор усівся на ліжку. Опустив ноги на підлогу. Нога, з якої зняли гіпс, усе ще здавалася легшою за здорову.

– Вас відвезуть додому. Починайте розробляти ногу, але обережно. Ось вам вправи, – вона передала два аркуші з одксереним текстом і малюнками, що ілюстрували вправи. – Ходити поки що краще з милицею або ціпком. Навантаження додавати поступово – там усе написано!

Подякувавши лікареві, Віктор, підіпхнувши під пахву милицю, дійшов до ліфта. Ліфтерка, громіздка літня жінка теж у білому халаті, натиснула на кнопку, і важкий госпітальний ліфт поповз униз.

Вже приїхавши додому і всівшись на кухні, Віктор захвилювався. Ситуація з очікуваною поїздкою до Саратова здавалась абсолютно ідіотською. Можна було, звичайно, порадитися з Рефатом, але тоді виходило, що його, Віктора, рішення залежало не від прямого начальства, а від колеги у справі, чию присутність у цій справі Віктор ретельно приховував. Ситуацію інакше, як делікатною, назвати було складно.

А на місто, посипане снігом, опускався ранній вечір. За вікном безхмарне небо набиралося синяви.

Віктор виглянув у вікно, подивився вниз і побачив біля будинку той же вантажний мікроавтобус. Згадав напис на його боці: «Мюллер ЛТД. Підвісні стелі».

Згадав знову стелю свого кабінету. Згадав Мишка Занозіна. Узяв із підвіконня мобільник і набрав номер чергового райвідділу.

– Старший лейтенант Катко слухає! – пролунав чіткий голос.

Віктор відрекомендувався. Запитав про Занозіна.

– Йому краще, – сказав черговий. – Щур говорив, що Мишко просив пива принести. Значить, у порядку.

– Це добре, – видихнув у трубку Віктор.