TextBook Нік розгубився. Він згадав, що всю дорогу тримав черепаху на колінах, але де вона тепер? Подивився під ноги, понишпорив рукою під сидінням. Там її і знайшли.
Тепер вона лежала на колінах у Сахна, і він, дивлячись у лобове скло, гладив її панцир рукою.
Вони виїхали з міста. Дорога, така сама, якою вони в’їхали в Льєж, тепер піднімалася вгору, немов рівна вузька просіка в густому сосновому лісі. Машин на шосе було мало. Промайнула велика табличка з написом.
– Що там було? – запитав Сахно.
– «Рут де солей». Арденни, – відповів Нік.
– Що?
– Сонячне шосе – так дорога називається.
А Сонячне шосе тим часом піднімалося все вище й вище, і повітря ставало немов густішим од холоду. І сидіти їм удвох на одному сидінні було тепер тісніше через чорні дуті куртки. Зате було тепло.
Нік поглядав у дзеркальце заднього огляду на плексигласову прозору перегородку, за якою було видно спину хлопця, що лежав ниць.
Навіщо вони потягнули його з собою? Нік зітхнув. Душевна стомленість починала перемагати вранішній заряд фізичної бадьорості.
Він скосив погляд на Сергія, на черепаху, що сховалась усередині свого панцира, на праву руку Сахна, якою він безупинно гладив цей панцир, мовби той сам по собі був здатен сприйняти або навіть відреагувати на людську ласку. Та й чи була це взагалі ласка? Чого він причепився до цієї черепахи і тепер тягнув її з собою, як тягнув із собою побитого хлопця, що намагався «почистити» їхню машину? Ну побив би та й кинув. Це було б зрозуміло – той заслужив. Але тягнути його з собою?
Нік іще раз глянув у дзеркальце і помітив, що хлопець, який лежав на подіумі для труни, заворушився.
66
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гра у відрізаний палець» автора Курков А.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „65“ на сторінці 5. Приємного читання.