Розділ «65»

– То скільки? – поцікавився Нік.

– Три години їзди і потім іще година до Тріра. Якщо не поспішати, то до вечора будемо в гостях… – На обличчі у Сергія з’явилася недобра посмішка. – Як ти гадаєш, тисяч двісті баксів з нього викачаємо?

Нік знизав плечима.

– Викачаємо, – впевнено мовив Сахно й сам собі кивнув. – Я тобі п’ятдесят дам, мінус витрати. І можеш ушиватися куди хочеш!

– А ти куди поїдеш? – запитав Нік.

– А ми… є одне місце… Випити б… Та не можна. Я, поки не отримаємо бабло, зав’язав!..

Уже наближаючись до машини, Сахно раптом зупинив їх жестом руки. Біля їхнього лімузина копошилися двоє хлопців.

Сахно, показавши жестом залишатися на місці, прокрався на зігнутих уперед. Потім озирнувся, і Нік побачив у його очах лють.

Через хвилину біля машини виникла метушня. Нік і Уллі кинулися туди. Коли підскочили, побачили, як Сахно несамовито лупцює високого хлопця. Поряд на асфальті лежать витягнуті з машини магнітофон і сумки. Скло задніх дверець розбите.

– Досить! – сказав Нік, бачачи, що хлопець уже не рухається. Але Сахно, зціпивши зуби, продовжував буцати його ногою. Уллі стояла і спокійно спостерігала за тим, що відбувається. У її очах Нік, навпаки, побачив захват. Нарешті Сахно зупинився – мабуть, просто втомився.

Відчинив двері, закинув речі назад. Потім кивком підкликав Ніка.

– Допоможи! – сказав він, показуючи на хлопця, що лежав непритомний. – Другий утік!

Сахно взяв хлопця за ноги. Нік, не зовсім розуміючи, навіщо вони це роблять, підхопив лежачого попід пахви.

– Давай його в машину! – скомандував Сергій.

– Навіщо?

– Хлопець для биття завжди згодиться!

«Хлопця для биття» заштовхали на подіум для труни, обклавши з боків речами. Він тепер лежав на животі, руки витягнуті вздовж тіла.

– Я йому, суці, покажу, як у похоронний лімузин вламуватися! – кинув Сахно, з силою гримнувши задніми дверцями.

Уллі сіла за кермо, а Сахно і Нік зайняли пасажирське сидіння.

– А де Ніна? – запитав раптом Сахно.