TextBook – А він і не приїжджав. Як вирушив у аеропорт, так і не повертався.
Похитавши головою, Віктор піднявся до себе.
– Доки тебе не було, всі тільки тебе й шукали! – сказав Віктору майор, засовуючи привезене пиво під свій робочий стіл. – Із міністерства дзвонили, з управління, ще звідкись. Разів десять, напевно. Хотіли дізнатися, коли ти повертаєшся. Я всім сказав, що сьогодні. Зате сьогодні ніхто тобі не дзвонив! Цирк! Ну як з’їздив?
Віктор коротко розповів про конференцію і про Лондон.
– От бачиш, стара пісня нарешті стала бувальщиною!
– Яка пісня? – запитав Віктор.
– «Молодым везде у нас дорога, старикам всегда у нас почет!» Мені якраз медальку дали, поки ти по Заходу шастав! Треба буде обмити! Як щодо сьогодні? Через півтори години служба закінчується. Заходь, посидимо. – І він кивнув на свій старий сейф.
Віктор пообіцяв зайти і повернувся у свій кабінет. Його починала дратувати відсутність Занозіна. Видно, дорвався до «мазди» і тепер понтується по вулицях міста, дівок катає…
Діставши зі свого сейфа справу Броницького, Віктор, як і збирався, розклав перед собою отримані від поляка фотографії. Підпер підборіддя кулаками, замислився.
План дій був більш-менш ясний. Повернеться Занозін, і він відшпетить його за катання на «мазді», потім доручить з’ясувати все, що відомо про загибель Броницької, і знайти домашню адресу капітана прикордонних військ Килимника.
Погляд Віктора знову втупився у фотографію, де двоє зрілих і респектабельних чоловіків уважно дивилися кудись убік.
Двері несподівано прочинились, і до кабінету ввійшов майор Крисько.
– Слухай, щойно дзвонили, сказали, що твій Занозін у реанімації. В машину вистрілили з гранатомета, коли вона під’їжджала до Південного моста…
– Я ж там їхав… – забурмотів Віктор, розгубившись од несподіваної новини. – Ні… Щоправда, я ж на метро… Машина вільна є?
– Звичайно, візьми чергову «вісімку». Там біля мосту хлопці з харківського райвідділу працюють…
– А коли це сталося? – запитав Віктор.
– Сказали, що дві години тому.
– Чого ж вони тільки зараз подзвонили?
– Поки займалися пораненим, з’ясовували, чия машина…
Віктор сховав фотографії та справу Броницького в сейф і вибіг із кабінету. На вулиці вже світилися ліхтарі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гра у відрізаний палець» автора Курков А.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „52“ на сторінці 4. Приємного читання.