Розділ «49»

Світанок, що наставав, дав про себе знати завіконною пташиною треллю, такою гучною і різкою, що Нік схопився і зачинив вікно, озираючись на сплячого Сергія.

Світало швидко. Нік поставив на плиту чайник і заглянув у холодильник. Узяв йогурт і, стоячи біля вікна, жадібно його з’їв. Потім заварив чаю.

У двох будинках навпроти вже світилися вікна. Вулиця за п’ять хвилин заповнилася людьми, що виходять. Вони відразу повертали за будинки, на стоянки. І тут же виїжджали на своїх «мерседесах» і «фольксвагенах».

Нік подивився на годинник – пів на сьому. Ось, виявляється, коли можна зустріти жителів Ойскірхена!

Хвилин через п’ятнадцять рух на вулиці стих. І вже тільки декілька вікон світилось у будинках навпроти. Якась німкеня ходила по своїй кухні, одночасно попиваючи чи то чай, чи то каву та причісуючись.

Нік на мить позаздрив тим, хто провадить чіткий, ритмічний і нормальний спосіб життя. Робота, сім’я, телевізор вечорами. Ресторан по вихідних. Так він уявив собі звичайне німецьке життя. Міцна сім’я, хороша зарплата, важка, ситна їжа з великою кількістю капусти, м’яса та картоплі. Чим це погано?

За спиною пролунав знайомий звук, який усе ще здавався дуже дивним. Нік озирнувся. Це чхала черепаха, що підповзла до свого блюдця. Ніку було видно, що молока в блюдці немає. Він підвівся і налив їй. Ніна опустила мордочку в блюдце, а Нік повернувся до вікна.

Прокинувся Сахно. Погляд його поблукав по квартирі, зупинився на мить на черепасі й урешті-решт уперся в спину Ніка.

– Гей, каву звари! – прохрипів він. – Татко помирають, риби просять!..

Нік обернувся. Помітив на обличчі Сергія безглузду п’яну посмішку.

Сергій насилу підвівся і пішов у ванну. Задзюркотів за тонкими дверима душ.

– Тобі каву туди чи сюди? – крикнув Нік.

– Туди! Я вже виходжу!

Він справді вийшов, мокрий, у мокрих спортивних трусах.

– Ох, пече… – поскаржився він. – Важко…

Він випив каву, попросив іще. Випивши другу чашку, налив собі склянку води з-під крана.

Поступово прийшов до тями. Тільки погляд його залишався якимсь утомленим і примруженим.

– Ти мені гроші давав? – запитав у Ніка.

– Які?

– Ну половину тих, що прислали.