Розділ «Лазня під горою »

До вечора хлопці походжали по табору, обношуючи одежу, а потім переодягалися і, розмістивши її в комірчині, заходили до курних наметів. Андрій підсів до Макара Пилипенка, який відпочивав у кутку, і завів розмову:

— Десятнику Макаре, що то у пана Василя спина вся в згоїнах? Невже попадав у лапи до ляхів?

Макар насупився і хотів було відпровадити Андрія від себе, але, побачивши в його очах крім цікавості ще й співчуття, невдоволено пробурмотів:

— Та присядь ближче, розповім... Чепіга з дитинства працював на пана, а своїх батьків навіть не пам’ятав. Виріс при панові разом з його донькою, а коли прийшли юнацькі роки, вони покохалися. Про ті стосунки дізнався пан Можаровський і звелів забити Василя до смерті. Служники такі діяли. Василя вже, як вони гадали, мертвого відвезли за село і кинули у провалля. А там його знайшла бабця та й виходила травами. Одужував він дуже довго, а коли відчув у собі силу, не довго думаючи, опинився на Січі. Там ми з ним і потоваришували.

Закінчивши розповідь, десятник роззирнувся, гримнув на своїх козаків:

— Зараз спати всім! Завтра ловити ґав не буде коли!

Андрій, зрозумівши, що це стосується і його, піднявся з краю полу і став влаштовуватися спати побіля Яреми.