Розділ «Далі на схід »

— Так я ж, пане десятнику, заради жарту... Хто знав, що вони такі вперті? — виправдовувався Ярема, та миттєво замовк під гнівним поглядом Макара.

— Ти обіцяв, так бери їх тепер до свого війська!.. Так, хлопці?! — вигукнув Пилипенко, звертаючись до козаків.

У відповідь усі зареготали і стали викрикувати, щоб Ярема створював особисте військо по добуванню сала та ковбаси. Брати стояли, зніяковіло переминаючись з ноги на ногу, і коли до них нарешті підійшла мати, зняли торби з плечей і потягли до хати.

— Тепер віддай Денисові те сало з пшоном, що ти виманив у хлопців, і проси вибачення в господаря за клопіт! — твердо наказав Макар і, повернувшись до козаків, наказав виводити коней.

Андрій підштовхнув Ярему, і той, порившись у своєму мішку, дістав торбинку з пшоном та сало. Козаки, виводячи коней із сараю, підсміювалися, поглядаючи, як Ярема вибачається і віддає такі принадні харчі господареві. Денис, збагнувши, що сини його не йдуть до війська, обняв Ярему і став тикати це все добро козакові у мішок. Сльози радості капали з його очей...

Андрій із Яремою залишили дворище Дениса і, поквапливо сідаючи на коней, побачили, як двоє братів вийшли з хати і махали руками їм услід, прощаючись зі своєю надією стати козаками.