Та цей одинокий сіроманець, побачивши, що стало світати, сам хутко зник з очей. Зі сходом сонця затихла і заметіль, уже можна було розгледіти, куди мандрівників занесла нечиста. Іван, оглядаючись навкруги, опустився просто у сніговий намет, що сягав до самого днища воза, і став відгортати убік сіно впереміш зі снігом, щоб коні змогли витягти віз.
Марія з воза стривожено стежила за Іваном і, коли прохід для коней було зроблено, нетерпляче стала квапити його:
— Іваночку, любий, скоріше їдьмо звідси!
Іван розплутав поводи коней і повів Гнідка на його похідне місце позаду, а він, косячись на забитого вовка, ледве не вирвав повід з Іванових рук. Прив’язавши коня та перехрестившись на добру путь, Іван вйокнув на Срібка, а той, давно чекаючи повеління господаря, щодуху потягнув воза, та ледве не повідривав упряж, бо ж віз навіть не зрушив з місця.
— Що за грець?.. — вигукнув Іван і, сплигнувши з воза, розгріб під колесом сніг, став обдивлятися.
Потім скрушно похитав головою.
— От ми вляпались у халепу... Колеса прихопило льодом, а я вночі не здогадався, чому Срібко не зірвався бігти від вовків... — бубонів Іван.
Він відшукав «бабу» з довгою рукояттю і став гепати по колесах. Лід поступово потріскався.
Нарешті Іван вмостився на возі і, злегка підстьобнувши Срібка, прикрикнув:
— Тепер тягни, вйо!..
Віз зрушив із місця і під радісні вигуки двох людей покотився по пухкому снігу далі.
Чигирин — славне місто
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Присмак волі» автора Кільченський Володимир на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Заметіль “ на сторінці 2. Приємного читання.