Розділ «Настанови виживання »

Санько, взявши із собою Клима та Свирида, запропонував спуститися на кригу і по черзі, дістаючи дна, черпати в ополонці. Так і зробили. Майже зараз же на кригу впала чимала щука, і хлопці стали черпати ще завзятіше. За короткий проміжок часу на кризі вже борсалося з десяток рибин.

— До вечора ще наб’ється! Ходімо смажити! — весело вигукнув Санько, і ватага хлопчаків з уловом стала підійматися по схилу до землянок.

Тут уже почули про чималенький улов, і повсюдно стояли гурти людей та дивились на щасливих рибалок. Санько почувався героєм, а у землянці хтось кинувся допомагати йому стягнути мокрі чоботи, потім звільнили місце поближче до кабиці, щоб відігрів ноги. Клим зі знанням справи почистив рибу, а дівчата, натерши її сіллю, поклали на днище кабиці та пригорнули гарячим попелом.

Того вечора всі мешканці землянки вперше за останні місяці лягли спати, наситившись смаженою рибкою. Уже лежачи на ліжку, Санько залюбки розповідав про всілякі походеньки, і дітвора сміялася, дивуючись винахідливості козаків.

Уранці Санька розбудили Клим зі Свиридом, яким не давало спати бажання рибалити. Утрьох вони у пітьмі спустилися до затоки і на кризі побачили двох підлітків, що складали рибу в мішки та вже зібралися йти.

— А це що за рибалки?! — розгублено вигукнув Клим і побіг до хлопців, не знаючи, як вчинити далі.

— У нас харчі закінчилися... — сміливо промовив один із підлітків і, обійшовши Клима, подався до берега.

Санько роздивлявся місце лову і побачив довкола ополонки безліч невеликої риби, яка плигала по кризі або ж валялася поруч.

— Хлопці, так ви і цю заберіть... Вона все одно пропаде! — сердито мовив Санько.

Підлітки зупинилися, розгублено поглядали то на Санька, то на рибу.

— Так, дітлахи... Висипайте рибу на лід, будемо ділити,.— вже грізно сказав Санько, і ті, повагавшись трохи, зняли мішки з плечей та висипали свій здобуток.

Ще жива риба билася на кризі, та її швидко поділили по чотирьох мішках, підібравши і малечу, від якої відмовилися ранні рибалки.

— Це буде справедливо, — зауважив Голота. — Тепер ловитимете рибу по двоє від землянки — по черзі... Усі хочуть їсти. Домовились? — закінчив Санько і примусив хлопців потиском рук ствердити угоду.

Ті зробили це знехотя, опустивши голови, а Клим звернувся до старшого:

— Пам’ятай, Юхиме, порушиш угоду — Божа кара впаде на тебе!

На тому й розійшлися по землянках готувати юшку для своїх підопічних.

Після смачної юшки до сніданку Санько став поспішати в дорогу, і провести його, окрім Климових підопічних, прибігла вся дітвора з навколишніх землянок.

— Дивіться мені, тримайтеся разом! Я по весні повернуся....Будете товаришувати — зброї підкину, — напучував Санько нових друзів, які стояли неподалік і вже із вдячністю та жалем від того, що треба розлучатися, посміхалися до Санька.

Клим допоміг вибратися з їхнього байраку, і козак Голота, обійнявши його, подався у напрямку містечка Бар, доганяючи втрачений час.