Розділ «Батьківська правиця »

Батько з Андрієм давно мріяли про легенькі сани на зиму, тож заходилися обробляти колоди, заготовлені з дуба ще позаминулого літа. Короткий день узимку: не встигнеш попрацювати, а треба вже й відпочивати. Любили діти ці довгі зимові вечори: при світлі лоївки добре й затишно було сидіти з рідними та слухати оповіді й казки. Непомітно першою заснула маленька Галинка, за нею й Миколка, скрутившись калачиком на полу, додивлявся казки вже уві сні.

Напередодні Різдва Андрій змайстрував для молодшого брата різдвяну зірку, щоб хлопчик побігав з нею уранці по хутірцях та привітав ближніх поселян зі святом народження Ісуса. Збиту з проструганих паличок зірку прикрасили смужками кольорових ниток з пряжі та пофарбованих папірців.

Уранці, в день Різдва, Миколці не спалося. Півні тільки щойно проспівали, а він уже давай смикати за ноги Андрія, щоб той походив з ним за сторожа. А він, Миколка, вже не підведе: і пісеньку вивчив, і торбинка для гостинців при боці, буде куди медяники та інше добро складати.

Ой, устань, не спи, господарочку,

Утвори на двір нам воротечка:

Гонимо тобі стадо воликів,

То тії волики всі голубії,

На них яремця всі золотії.

Ой, устань, не спи, господарочку,

Утвори на двір нам воротечка:

Гонимо тобі стадо коників,

То тії коники всі воронії,

На них сідельця всі золотії.

Ой, устань, устань, господароньку,

Побуди свою всю челядоньку.

Ой, нехай же вона раненько встає

Та твої світлиці позамітає.

Ой, на добро, господарю, ти піднімешся,

На Різдво Господнє не опізнишся,

Вранішньою зорею помилуєшся.