Розділ «Сердечна зустріч »

Іван почекав, доки вона сама впевнено стала триматися на ногах, і відійшов від неї, примовляючи:

— Ми нічого... Ти знепритомніла, і я притримав тебе. Ми підемо, Маріє...

Вона вже повністю отямилась і, трішки замислившись, попрохала:

— Ви хоч виведіть мене звідси на шлях, а тоді залишите...

І згодом, трішки помовчавши, сором’язливо попрохала:

— Дайте мені хоч якийсь сухар. Я вже три дні не маю їжі...

Тут Іван не витримав і рішуче мовив до хлопців:

— Треба домовитися з Петром. Не можна її тут лишати... Пропаде вночі, не доживе до світанку. Шкода ж таку гарну дівчину...

Після цих слів Іван з Андрієм швидко пішли до стану, а інші хлопці лишилися біля Марії.

Пройшли небагато, коли Іван звернувся до Андрія:

— Не зможу я її покинути напризволяще. Щось у мене під серцем шпигнуло, коли тримав її непритомну. Сирота вона, як і я...

Андрій мовчав, не знаючи, що відповісти другові. Коли підійшли до стану, він відправився до сотника, щоб підтримати Івана.

Петро Гусак сидів у наметі з десятниками. При світлі лоївки старшини про щось жваво сперечалися. Хлопці почекали трохи, поки десятники стали виходити з намету. Побачили Макара Пилипенка, і Іван попрохав його затриматись, сказав, що має до сотника нагальну справу.

Утрьох зайшли до намету. Іван швидко став розповідати Гусакові про їхню зустріч із втікачкою. Наприкінці розмови він, не довго думаючи, став прохати Петра, щоб дозволив їм супроводити Марію до її хрещеної, яка живе недалечко, в Раханє. Петро з цікавістю поглядав на Івана, а тоді рішуче мовив:

— Так, хлопці... А якщо всі ви знайдете дівок та станете їх проводжати... Де буде моя сотня?

Іван став рішуче умовляти Петра, а Андрій Підлужний, не витримавши, також звернувся до сотника:

— А якщо ви нас удвох на вивідини відправите? Ми все там обдивимось і повернемося до ранку.

Петро запитливо подивився на хлопців, а тоді несподівано спокійно промовив:

— У такому разі можу вас відрядити тільки четвіркою, якщо згодяться хлопці...

— Дякую, пане Петре! — швидко промовив Іван і додав: — Я сам буду з хлопцями домовлятися. Вивідаємо все як треба.