Спеціальні трактати Галена присвячені окремим питанням медицини - хірургії, дихальним органам, травленню, головному і спинному мозкові, аналізу поживних речовин, п'явкам тощо. "Лікарське мистецтво" Галена тривалий час вважалося зразковим підручником із медицини. При всій широті своєї освіти Галену не чужими були релігійно- містичні ідеї, характерні для того часу. У питаннях філософії і світогляду він дотримувався популярного тогочасного релігійно-містичного погляду, вважаючи, що все в природі й органі людини підпорядковане світовій доцільності, світовій розсудливості, яка стоїть над світом і управляє ним.
Поступово в медицині складалася чітка спеціалізація: хірурги, окулісти, ларингологи, спеціалісти з внутрішніх хвороб, жіночих недугів тощо. Багато лікарів були пов'язані з певною сферою діяльності: спортивні лікарі, лікарі гладіаторів, пожежників, акушери (в основному жінки).
В епоху принципата Августа заклали основи організації медичної служби і в римській армії. В обов'язки римського лікаря входило надання допомоги хворим, проведення профілактичних заходів, відбір рекрутів для служби, лікування поранених. На думку Цельса, лікарі у римській армії набагато краще розбиралися в медицині, ніж ті, які мали приватну практику. При Маркові Аврелії медична служба в армії встановила для себе особливу емблему - кубок і змію Асклепія.
Ескулап і Грації
Мессаліна
У Римі було багато вмілих лікарів, але населення ставилося до них з певною недовірою і неприязню. Це пов'язувалося з тим, що лікарі застосовували часто нові, ще невідомі методи лікування, ліки і процедури, а також те, що лікарі мали доступ до імператорського двору, де їх цінували і де вони часто вступали в інтимний зв'язок з жінками імператорської сім'ї. Втягнені у придворні інтриги, лікарі з допомогою отрути допомагали усунути небажаних політичних конкурентів у боротьбі за верховну владу. Так, придворний лікар і друг Лівії, дружини Друза, сина Тиберія, Евдем нібито допоміг отруїти Друза. Пізніше подібні чутки ходили про дружину Клавдія Мессаліну та її лікаря Валентна.
Деякі лікарі набували великих статків, що спонукало багатьох шахраїв і шарлатанів також пробувати свої сили у цьому ремеслі. За свідченнями Плінія Старшого, придворний лікар отримував 250 тис. сестерцій у рік. У Римі добре відомими були два брати-греки з о. Кос: Квінт Стертиній і Гай Стертиній. Останній був придворним лікарем імператора Клавдія. За версією Тацита, остання дружина Клавдія, Агриппа, бажаючи звільнити престол для свого сина Нерона, за допомогою придворного лікаря, який ввів у горло імператора швидкодіючу отруту, позбавилася чоловіка, а лікар був щедро винагороджений [Тацит. Аннали, XII, 67]. Приватна практика принесла старшому братові Квінту ще більший прибуток і брати залишили своїм нащадкам більше 30 млн сестерцій [Пліній Старший. Природнича історія, XXIX, 7-8].
Обурювала римлян і схильність деяких лікарів призначати хворим дуже дорогі ліки, частіше за все іноземні. Поширено в Римі було і захоплення закордонною косметикою, в т.ч. цілющим зубним порошком, що очищав зуби і зміцнював ясна.
Була розвинена дитяча медицина - педіатрія. Найвідомішим педіатром можна вважати Сорана, який жив у Римі при Траяні та Адріані. У своїй праці "Яро жіночі хвороби" він у 23 главах рекомендував, як потрібно доглядати за немовлям, сім із цих глав присвячені проблемі годування новонароджених. Соран дає вказівки, як треба пеленати немовлят, визначати якість грудного молока, як підносити немовлят до груді, скільки годин їм потрібно спати, якого режиму повинна дотримуватись матір або годувальниця. Деякі рекомендації педіатра не розходяться і з сьогоднішніми поглядами на ці проблеми: так, Соран вважав неправильним заспокоювати дитину, яка плаче, весь час даючи їй грудь; вимагав годувати немовлят регулярно і лише вдень, заперечував штучне годування.
Були й інші природничі та наукові досягнення. Так, найдавніший діючий маяк у світі, відомий як "вежа Геркулеса", біля входу у бухту іспанського міста Ла-Корунья був збудований у II ст. за правління імператора Траяна на честь бога Марса. Висота цієї вежі - 55 м.
Грецький механік Герон Александрійський винайшов еоліпил - першу парову машину. Куля оберталася під дією струменя водяної пари. Цей винахід сучасники сприймали як розвагу.
Та поряд із прогресивними відкриттями в галузі природничих наук і технічних досягнень уже в II ст. н.е. з'являються й ознаки культурного регресу. Центром астрономічних знань залишався Александрійський мусейон, керівна роль в якому належала Клавдієві Птолемею (близько 90 - близько 160 pp.), видатному математику, географові й астроному. У праці "Географія" він подає зведення географічних знань античного світу. Проте в головному своєму дослідженні "Альмагест." Птолемей відмовився від визначних наукових досягнень Аристарха Самоського і створеної ним геліоцентричної системи світорозуміння. Натомість він запропонував теорію, за якою центром Сонячної системи є Земля, а Сонце та інші небесні тіла обертаються навколо неї. Цю помилкову теорію прийняли александрійські вчені, а пізніше й християнські богослови, і вона стала основою середньовічного розуміння будови Всесвіту. Геоцентрична система залишалася непохитною до XVI ст., тобто часів Коперника.
Маяк у бухті м. Ла-Корунья
Еоліпил - перша парова машина
Таким чином, у культурному розвитку Римської імперії І - II ст. спостерігали дві тенденції: традиції римської та елліністичної культур. Римська культура відчувала постійний вплив елліністичних форм, але продовжувала зберігати свою індивідуальність. Проте поряд із прогресивними тенденціями в її розвитку помітні елементи занепаду (хоча в різних галузях вони розходяться у часі).
Глава 12. ПОХОДЖЕННЯ ТА РАННЯ ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСТВА
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ОСВІТА І НАУКА“ на сторінці 4. Приємного читання.
