ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА АНТИЧНУ КУЛЬТУРУ

Культура Античності

Із цієї характеристики географічних умов античної Греції чітко видно, як нерівноцінно були

Ліс на горі Ета

Ліс на горі Ета

розподілені життєві блага в окремих містах-державах. Безсумнівно, повинні були існувати широко розвинені торговельні зв'язки.

Надзвичайно багатим і різноманітним був рослинний і тваринний світ Стародавньої Греції. Густі ліси з дуба, дикого горіха, кипариса, каштанів, ялиці і ялин покривали північні і західні райони Балканської Греції й особливо Пелопоннес. У лісах водилися дикі звірі - леви, ведмеді, вовки, дикі свині, косулі. Але поступово ліси були винищені, вони розчищалися під забудови, посіви, вирубувалися на паливо. Чагарникові рослини - мирта, лавр, олеандр, ялівець спліталися у непрохідні зарості. Ранньою весною схили гір і долини покривалися духмяними різнобарвними квітами - фіалками, нарцисами, гіацинтами і тюльпанами.

Греки намагалися зайняти і обробляти кожну придатну ділянку - долини рік, прибережні рівнини, тераси, схили гір і т.п. Це пояснювалося малородючими ґрунтами і тим, що лише 20% від усієї території Греції були придатними для оранки. Греки сіяли пшеницю, полбу, боби, горох. Однак для більшості грецьких держав місцевого хліба не вистачало і його доводилося закуповувати у Північному Причорномор'ї, Сицилії, Єгипті. Багато конфліктів у Греції виникали через оволодіння понтійським і сицилійським "хлібними шляхами". Нестачею хлібних запасів пояснюється одна з цікавих рис суспільного життя античної Греції - регламентація продажу і закупок хліба.

Варто відзначити також, що, незважаючи на велике різноманіття економіко-географічної структури Греції і на негативне в цілому ставлення вільних греків до фізичної праці, у тогочасній літературі можна зустріти чимало похвал землеробству. Ксенофонт Афінський у трактаті "Про домоустрій" відзначає: "Навіть дуже успішні люди не можуть обійтися без землеробства. Заняття ним доставляє приємність, примножує багатство, тренує тіло так, що воно робиться придатним до всього, що личить вільній людині. По- перше, земля дає те, з чого люди живуть, і на додаток те, від чого вони отримують задоволення... По-друге, багато їстівних речей вона родить, частково годує, бо і тваринництво пов'язане з землеробством... Проте, даючи всілякі блага у достатку, земля не дозволяє брати їх легко, а привчає переносити і зимовий холод, і літню спеку. Тим, хто працює своїми руками, вона дає вправність, а тих, хто турботливо спостерігає за польовими роботами, зміцнює тим, що змушує рано пробуджуватися і швидко ходити, бо у селі, як і в місті, все добре робити своєчасно". Обробляти землю, вважає Ксенофонт, потрібно із виховних міркувань: "Земля вчить навіть справедливості тих, хто може розуміти її уроки, тому хто більше всього піклується про неї, той більше всього від неї й отримує... Добре сказав той, хто назвав землеробство матір'ю і годувальницею всіх мистецтв. Дійсно, коли добре розвинене землеробство, тоді і всі інші заняття процвітають; де земля вимушена залишатися необробленою, там усі заняття занепадають і на суші, і на морі" [V, 1-17]. Так високо цінували греки землеробство.

Основними ж галузями сільського господарства у Стародавній Греції були виноградарство, маслинництво і садівництво. Особливу роль відігравало маслинництво. Маслинова олія використовувалася в парфумерії, служи-

Збирання оливок

Збирання оливок

ла освітлювальним засобом, лікарською речовиною, сировинним матеріалом для цілого ряду виробництв. Вирощування маслинових дерев вимагало особливих знань і працелюбства. Вони досягали віку 250 років, починали плодоносити з 16- 18-ти, а найплодоноснішими ставали після 40 років. Маслинові гаї саджали за певною схемою: 18 м між рядами і 12 м між деревами в ряді.

В садах росли яблуні, груші, айва, гранат, слива, мигдаль, горіх, фігове дерево.

У багатьох областях Греції було розвинуте скотарство. Гірські схили, багаті кормовими травами, використовувалися під пасовища для худоби і головним чином овець і кіз. Велику рогату худобу, коней, мулів і свиней розводили лише на рівнинах.

Природні умови країни до певної міри визначали і характер перших грецьких поселень. Гірськими хребтами і пасмами Греція дробилася на безліч дрібних общин. Кожне плем'я чи частина племені утворювали самостійне поселення. У центрі його розташовувався пагорбок, навколо якого простягалося село. З часом село перетворювалося у місто, а пагорб - в акрополь (верхнє місто; "вишгород" (слов'ян.), в якому розміщувалися культові й урядові заклади.

Природа Греції сприяла відособленню життя кожної общини. Автономія (життя за своїми законами) і автаркія (самозадоволення) були основними рисами грецького поліса. Тому найскладнішою політичною проблемою Греції протягом всієї її історії залишалося питання об'єднання. Великих держав класична Греція не знала, а об'єднання міст, за поодинокими винятками, були нетривалими. При перших серйозних ударах чи потрясіннях ці об'єднання розпадалися, і кожна община знову перетворювалася у самостійну державу.

Клімат країни впливав і на деякі побутові особливості Греції. Це стосувалося у першу чергу характеру античних будівель - великих відкритих галерей з колонами і без вікон, портиків, площ і базарів. Приватні будинки греків, з сучасної точки зору, не відрізнялися зручностями. Це були невеличкі напівтемні кімнати, куди жителі приходили лише відпочити і переночувати. Головну частину приватного будинку грека, особливо багатого, складав відкритий двір, оточений колонами і верандами, де відбувалися прийоми гостей. На сучасника античне місто справило б доволі гнітюче враження, за винятком акрополя. Вулиці античних міст являли собою майже суцільні стіни без вікон з нечисленними виходами на вулицю. Все життя греків проходило в громадських, відкритих (публічних) місцях або у внутрішніх частинах будинків.

Коринфський пейзаж

Коринфський пейзаж

Кліматичні умови визначали характер харчування та одежу стародавніх греків. У теплих країнах організм вимагає значно менше жирів і білків, ніж у холодних. Нормальний раціон грека складався з маслин, декількох коржиків, сушеної риби, цибулі, часнику і вина, розбавленого водою. Одяг греків залишався незмінним упродовж усього року (тога і сандалі).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА АНТИЧНУ КУЛЬТУРУ“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Глава 1. ВСТУП ДО КУЛЬТУРИ АНТИЧНОСТІ

  • ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ АНТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА

  • ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА АНТИЧНУ КУЛЬТУРУ
  • НАСЕЛЕННЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ ЯК ТВОРЕЦЬ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

  • Глава 2. МІФИ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

  • ПОХОДЖЕННЯ СВІТУ І ЛЮДЕЙ У ДАВНЬОГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ

  • ОЛІМПІЙСЬКІ БОГИ: ПОЯВА І ФУНКЦІЇ

  • ГЕРОЇ У ГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ (ОСНОВНІ ПРИКЛАДИ)

  • ЗЕМНІ БОГИ ТА ІНШІ БОЖЕСТВА У ГРЕЦЬКИХ МІФАХ

  • Глава 3. КРИТО-МІКЕНСЬКА КУЛЬТУРА І ГРЕЦІЯ ЧАСІВ ГОМЕРА

  • КРИТСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • АХЕЙСЬКА ГРЕЦІЯ В РАННЬО- ТА СЕРЕДНЬО- ЕЛЛАДСЬКИЙ ПЕРІОДИ

  • ФОРМУВАННЯ МІКЕНСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІКЕНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • ПЕРЕСЕЛЕННЯ ДОРІЙЦІВ

  • ГОМЕРІВСЬКА ГРЕЦІЯ ТА ЇЇ КУЛЬТУРА

  • Глава 4. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ ГРЕЦЬКИХ ПОЛІСІВ VIII - VI ст. ДО Н.Е.

  • РЕЛІГІЯ І ФІЛОСОФІЯ АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ І МУЗИКИ

  • ІСТОРІОГРАФІЯ І МИСТЕЦТВО

  • ПОБУТ І ВИХОВАННЯ ГРЕКІВ

  • Глава 5. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • ФІЛОСОФІЯ І НАУКА СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • РОЗВИТОК ГРЕЦЬКОГО ТЕАТРУ

  • ОСОБЛИВОСТІ ГРЕЦЬКОЇ РЕЛІГІЇ ТА ЗАГАЛЬНОНАРОДНІ СВЯТА

  • АРХІТЕКТУРА І СКУЛЬПТУРА

  • ЖИВОПИС І МУЗИКА

  • Глава 6. ЕЛЛІНІСТИЧНА КУЛЬТУРА

  • ПЕРІОДИЗАЦІЯ ЕЛЛІНІСТИЧНОЇ ЕПОХИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЇЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК НАУКИ І ТЕХНІКИ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА РЕЛІГІЯ

  • ФІЛОСОФСЬКІ СИСТЕМИ ЕЛЛІНІЗМУ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА ЛІТЕРАТУРА

  • МІСТОБУДУВАННЯ Й АРХІТЕКТУРА

  • СКУЛЬПТУРА, ЖИВОПИС І ОРАТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО

  • Глава 7. ОСОБЛИВОСТІ ДАВНЬОРИМСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ЙОГО КУЛЬТУРИ

  • ПРИРОДНІ УМОВИ СТАРОДАВНЬОЇ ІТАЛІЇ

  • НАЙДАВНІШЕ НАСЕЛЕННЯ АПЕННІНСЬКОГО ПІВОСТРОВА ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • Глава 8. КУЛЬТУРА ЕТРУСКІВ І ЦАРСЬКОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ЕТРУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РИМ В ЕПОХУ ЦАРІВ

  • ТРАДИЦІЇ ТА РЕЛІГІЙНІ ВІРУВАННЯ РИМЛЯН ЦАРСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • Глава 9. РИМСЬКА КУЛЬТУРА РАННЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ РИМСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ (IV - ПОЧАТОК III СТ. ДО Н.Е.)

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА РИМЛЯН

  • РАННЯ РИМСЬКА РЕЛІГІЯ

  • РИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ, МУЗИКИ І ТЕАТРУ

  • АРХІТЕКТУРА, БУДІВЕЛЬНА СПРАВА СКУЛЬПТУРА І ЖИВОПИС

  • Глава 10. КУЛЬТУРА ПІЗНЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО РИМУ

  • ЗМІНИ У ПОБУТІ, МОРАЛІ ТА РЕЛІГІЇ РИМЛЯН

  • РОЗВИТОК ОСВІТИ І ОРАТОРСЬКОГО МИСТЕЦТВА

  • РИМСЬКА НАУКОВА І ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА

  • ПОЕЗІЯ, ТЕАТР І ВИДОВИЩА

  • АРХІТЕКТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • ЕВОЛЮЦІЯ РИМСЬКОГО ПРАВА

  • Глава 11. КУЛЬТУРА РИМУ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА І - II СТ.

  • СКУЛЬПТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • РОЗВИТОК РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І СЦЕНІЧНОГО МИСТЕЦТВА

  • ОСВІТА І НАУКА

  • Глава 12. ПОХОДЖЕННЯ ТА РАННЯ ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСТВА

  • ВИНИКНЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА І ЙОГО ПОШИРЕННЯ

  • ВІДНОСИНИ ХРИСТИЯНСТВА І ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ У І - III ст.

  • ПРОГОЛОШЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА ДЕРЖАВНОЮ РЕЛІГІЄЮ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКІ ЄРЕСІ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКА КУЛЬТУРА

  • Глава 13. КУЛЬТУРА ПІЗНЬОЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІЗНЬОРИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ

  • ЛІТЕРАТУРА ТА ІСТОРІЯ

  • ПІЗНЬОРИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК АРХІТЕКТУРИ І МИСТЕЦТВА

  • Додаток 1. Термінологічний словник

  • Додаток 2. Географічні назви

  • Додаток 3. Видатні державні і культурні діячі Античності

  • Додаток 4. Найважливіші давньогрецькі божества

  • Додаток 5. Найважливіші римські божества Бона Дея – жіноча богиня доброї долі, родючості, покровителька жінок. Беллона – богиня війни.

  • Додаток 7. Римські релігійні свята

  • Додаток 9. Перелік основних мір, ваг і монетно-лічильних одиниць античного Риму

  • Додаток 11. Рахунок днів у місяцях римського календаря