ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА АНТИЧНУ КУЛЬТУРУ

Культура Античності

Дельфійський оракул набув у грецькому світі значення загальнонаціонального духовного лідера, авторитетно спрямовуючи дії законодавців, ойкістів, правителів будь-якого рангу. На межі архаїки і класики авторитет дельфійського оракула визнається не лише греками, але й сусідніми народами і володарями. Проте Дельфи були втягнуті в бурхливий вир великих воєн: у першій половині V ст. до н.е. - боротьбу греків із персами, а в другій половині цього ж століття - в міжусобиці самих греків. У першій вони відмовилися чи не зуміли виступити в ролі загальнонаціонального лідера, натхненника боротьби з іноземними загарбниками, а в другій зайняли позицію підтримки однієї з воюючих сторін, що теж не сприяло збереженню колись набутого і визнаного всіма високого престижу в грецькому світі.

Проте падінню авторитету і значення дельфійського оракула сприяло не лише фатальне втручання в політичні справи, але також напрямок суспільно-політичної і філософської думки, пов'язаний особливо з діяльністю софістів і Сократа, що привело до розповсюдження скептичної щодо традиційної олімпійської релігії думки, а як наслідок, і до скорочення того соціального ґрунту, що живив оракульну практику й підтримував пов'язане з нею святилище. Значення дельфійського оракула з часом становило лише антикварний інтерес, хоча він проіснував аж до IV ст. н.е., коли указами Феодосія І були остаточно заборонені культи язичницьких богів, а потім і зруйновані всі їхні святилища (391-392 pp.).

Інші приморські області – Локрида і Дорида не відігравали суттєвої ролі у грецькій історії. Хоча з Дориди, напевно, і вийшли доряни завойовувати Пелопоннес. Площа Дориди становила не більше 185 км2, тобто вона була у 9 разів менше Фокіди (близько 1615 км2) і в 16 разів менша Беотії (майже 3000 км2).

Західні області Середньої Греції - Етполія і Акарнанія дуже різнилися між собою. Етолія - важкодоступна гірська країна, з річками, що протікали глибокими ущелинами. Жителі цієї області займалися скотарством. Акарнанія - прибережна родюча долина, що зрошувалася р. Ахелой і мала зручні бухти, з'єднувалася з Південною Грецією або Пелопоннесом - розташованим найвище з усіх регіонів над рівнем моря. Через найвужче місце Істмського перешийка проходив перевалочний шлях з Егейського моря в Іонійське. На Істмі були розташовані великі торгово-ремісничі міста: в північній частині Мегари, у південній - Коринф.

На території Пелопоннесу також розташовувався ряд областей.

Ахайя являла собою вузьку прибережну область, населення якої займалося землеробством. З півдня гірськими масивами Ахайя відокремлена від Аркади, клімат якої від

Ландшафт Аркадії

Ландшафт Аркадії

Місцезнаходження Мікен

Місцезнаходження Мікен

значається суворістю - зі сніжними і порівняно холодними зимами. У гірських її районах розводили овець, а в долині р. Алфей займалися землеробством.

На північному сході Пелопоннесу розміщена Арголіда – гірська та пустинна область з родючою рівниною в центрі, де вирощувалися хлібні злаки.

Але постійні засухи заважали розвитку землеробства. Тому населення Арголіди, особливо на побережжі, займалося каботажним мореплавством. У старовину та території Арголіди виникли такі ранньодержавні об'єднання, як Мікени, Тиринф, Аргос.

Західна область Пелопоннесу - Еліда - низинна, зручна для землеробства (особливо долина рік Алфея і Пенея) та розвитку скотарства. На території Еліди ріс відомий священний гай Олімпія, де, за переказами, проводилися Олімпійські ігри.

Тут можна було отримати передбачення від жерців бога Зевса, і до оракула прославленого культу Еллади зверталися за порадою греки з найрізноманітніших областей античного світу. Олімпія стала своєрідним історичним архівом, що зберігав свідчення численних відомих подій, а творчість багатьох істориків і філософів пов'язана з Олімпією. Геродот, повернувшись зі Сходу, читав тут глави своєї "Історії", завоював загальне визнання. В Олімпії можна було почути філософські бесіди Сократа, який ходив сюди пішки, і Платона, а також промови оратора Демосфена.

Уже в ранній час існування Олімпії ставлення греків до святилища визначалося не лише повагою до шанованого ними оракула Зевса і улюбленими спортивними іграми. Олімпія була для них центром, що об'єднував різні, часом навіть ворожі одне одному грецькі племена. Існування Олімпії, нагадуючи різноплемінним грекам про їхню спорідненість, пом'якшувало чвари, вирішувало існуючі протиріччя і суперечки, сприяло припиненню воєнних дій під час олімпіад.

Вид на священний гай Олімпія

Вид на священний гай Олімпія

Реконструкція святилища Олімпії

Реконструкція святилища Олімпії

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА АНТИЧНУ КУЛЬТУРУ“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Глава 1. ВСТУП ДО КУЛЬТУРИ АНТИЧНОСТІ

  • ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ АНТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА

  • ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА АНТИЧНУ КУЛЬТУРУ
  • НАСЕЛЕННЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ ЯК ТВОРЕЦЬ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

  • Глава 2. МІФИ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

  • ПОХОДЖЕННЯ СВІТУ І ЛЮДЕЙ У ДАВНЬОГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ

  • ОЛІМПІЙСЬКІ БОГИ: ПОЯВА І ФУНКЦІЇ

  • ГЕРОЇ У ГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ (ОСНОВНІ ПРИКЛАДИ)

  • ЗЕМНІ БОГИ ТА ІНШІ БОЖЕСТВА У ГРЕЦЬКИХ МІФАХ

  • Глава 3. КРИТО-МІКЕНСЬКА КУЛЬТУРА І ГРЕЦІЯ ЧАСІВ ГОМЕРА

  • КРИТСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • АХЕЙСЬКА ГРЕЦІЯ В РАННЬО- ТА СЕРЕДНЬО- ЕЛЛАДСЬКИЙ ПЕРІОДИ

  • ФОРМУВАННЯ МІКЕНСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІКЕНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • ПЕРЕСЕЛЕННЯ ДОРІЙЦІВ

  • ГОМЕРІВСЬКА ГРЕЦІЯ ТА ЇЇ КУЛЬТУРА

  • Глава 4. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ ГРЕЦЬКИХ ПОЛІСІВ VIII - VI ст. ДО Н.Е.

  • РЕЛІГІЯ І ФІЛОСОФІЯ АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ І МУЗИКИ

  • ІСТОРІОГРАФІЯ І МИСТЕЦТВО

  • ПОБУТ І ВИХОВАННЯ ГРЕКІВ

  • Глава 5. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • ФІЛОСОФІЯ І НАУКА СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • РОЗВИТОК ГРЕЦЬКОГО ТЕАТРУ

  • ОСОБЛИВОСТІ ГРЕЦЬКОЇ РЕЛІГІЇ ТА ЗАГАЛЬНОНАРОДНІ СВЯТА

  • АРХІТЕКТУРА І СКУЛЬПТУРА

  • ЖИВОПИС І МУЗИКА

  • Глава 6. ЕЛЛІНІСТИЧНА КУЛЬТУРА

  • ПЕРІОДИЗАЦІЯ ЕЛЛІНІСТИЧНОЇ ЕПОХИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЇЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК НАУКИ І ТЕХНІКИ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА РЕЛІГІЯ

  • ФІЛОСОФСЬКІ СИСТЕМИ ЕЛЛІНІЗМУ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА ЛІТЕРАТУРА

  • МІСТОБУДУВАННЯ Й АРХІТЕКТУРА

  • СКУЛЬПТУРА, ЖИВОПИС І ОРАТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО

  • Глава 7. ОСОБЛИВОСТІ ДАВНЬОРИМСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ЙОГО КУЛЬТУРИ

  • ПРИРОДНІ УМОВИ СТАРОДАВНЬОЇ ІТАЛІЇ

  • НАЙДАВНІШЕ НАСЕЛЕННЯ АПЕННІНСЬКОГО ПІВОСТРОВА ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • Глава 8. КУЛЬТУРА ЕТРУСКІВ І ЦАРСЬКОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ЕТРУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РИМ В ЕПОХУ ЦАРІВ

  • ТРАДИЦІЇ ТА РЕЛІГІЙНІ ВІРУВАННЯ РИМЛЯН ЦАРСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • Глава 9. РИМСЬКА КУЛЬТУРА РАННЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ РИМСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ (IV - ПОЧАТОК III СТ. ДО Н.Е.)

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА РИМЛЯН

  • РАННЯ РИМСЬКА РЕЛІГІЯ

  • РИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ, МУЗИКИ І ТЕАТРУ

  • АРХІТЕКТУРА, БУДІВЕЛЬНА СПРАВА СКУЛЬПТУРА І ЖИВОПИС

  • Глава 10. КУЛЬТУРА ПІЗНЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО РИМУ

  • ЗМІНИ У ПОБУТІ, МОРАЛІ ТА РЕЛІГІЇ РИМЛЯН

  • РОЗВИТОК ОСВІТИ І ОРАТОРСЬКОГО МИСТЕЦТВА

  • РИМСЬКА НАУКОВА І ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА

  • ПОЕЗІЯ, ТЕАТР І ВИДОВИЩА

  • АРХІТЕКТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • ЕВОЛЮЦІЯ РИМСЬКОГО ПРАВА

  • Глава 11. КУЛЬТУРА РИМУ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА І - II СТ.

  • СКУЛЬПТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • РОЗВИТОК РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І СЦЕНІЧНОГО МИСТЕЦТВА

  • ОСВІТА І НАУКА

  • Глава 12. ПОХОДЖЕННЯ ТА РАННЯ ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСТВА

  • ВИНИКНЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА І ЙОГО ПОШИРЕННЯ

  • ВІДНОСИНИ ХРИСТИЯНСТВА І ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ У І - III ст.

  • ПРОГОЛОШЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА ДЕРЖАВНОЮ РЕЛІГІЄЮ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКІ ЄРЕСІ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКА КУЛЬТУРА

  • Глава 13. КУЛЬТУРА ПІЗНЬОЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІЗНЬОРИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ

  • ЛІТЕРАТУРА ТА ІСТОРІЯ

  • ПІЗНЬОРИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК АРХІТЕКТУРИ І МИСТЕЦТВА

  • Додаток 1. Термінологічний словник

  • Додаток 2. Географічні назви

  • Додаток 3. Видатні державні і культурні діячі Античності

  • Додаток 4. Найважливіші давньогрецькі божества

  • Додаток 5. Найважливіші римські божества Бона Дея – жіноча богиня доброї долі, родючості, покровителька жінок. Беллона – богиня війни.

  • Додаток 7. Римські релігійні свята

  • Додаток 9. Перелік основних мір, ваг і монетно-лічильних одиниць античного Риму

  • Додаток 11. Рахунок днів у місяцях римського календаря