РОЗВИТОК НАУКИ І ТЕХНІКИ

Культура Античності

Архімед

Зубчатка Архімеда

Зубчатка Архімеда

математиків, хоча деякі античні біографи Архімеда несправедливо звинувачували його у плагіаті у знаменитого сиракузця.

Від успіхів математики невід'ємними були і досягнення географів та астрономів. Походи Олександра значно розширили уявлення греків про віддалені землі. Спеціальні посадові особи, які називалися "крокомірами", вели вимірювання пройденого армією шляху, відстаней між окремими пунктами, довжини доріг у завойованому Перському царстві. Крім того, багато учасників походу залишили власні описи цих воєн. На основі дорожних записів Аристобул описав не лише битви і перемоги Олександра, а й країни, з якими вперше ознайомилися. Друг македонського царя, командувач флоту Неарх розповів про своє плавання від гирла р. Тибр через Перську затоку та Індійський океан. Опис своєї подорожі залишив і Андросфен, відправлений Олександром для вивчення узбережжя Аравії з розвідувальними цілями.

Розширенню кругозору давніх еллінів на сході сприяло поповнення знань і про землі на заході та півночі Європи. Головна заслуга належить тут Піфею із Массилії (Марселя), який відплив на торговому кораблі з Гадеса (Кадіса) на північ, щоб розвідати запаси срібла. Він обігнув Британію, побачив береги Шотландії, добрався до о. Туле (ймовірно Ісландії), а потім здійснив плавання по Балтійському морю до гирла Ельби, обстежив узбережжя Ютландії і написав працю "Про Океан".

Немало географів залишили конкретний опис тих чи інших ділянок земної поверхні. Так, у III ст. до н.е. Агатархід із Кніда описав Червоне море і частину Індійського океану, а Псевдо-Скімн - Чорне море.

Прагнення географічних відкриттів, властиве учасникам походу Олександра, охопило згодом і інших елліністичних правителів. Військові експедиції, великі полювання на слонів Птолемеїв дозволили краще дізнатися про узбережжя Червоного моря, Ефіопію. Гроші і спорядження для походу до Каспійського моря Патроклу дав сирійський правитель Селевк Нікатор. Нові відкриття вимагали створення нових карт, на яких були б зображені завойовані або розвідані території.

Географічні знання були б неможливі без серйозних успіхів астрономії. В Александрійській обсерваторії постійно і систематично проводилися спостереження за небесними світилами. Більш досконалі інструменти спостережень допомогли удосконалити календар, перш за все утвердити серед греків старий вавилонський поділ дня і ночі на години, години – на 60 хвилин, хвилини - на 60 секунд. Астрономи намагалися навіть визначити відстань від землі до Місяця та Сонця і розміри світил. Аристарх Самоський (310 - 230 pp. до н.е.) розробив геліоцентричну систему світу. Всі планети, в т.ч. Земля, обертаються навколо Сонця, а зірки роз-

Селевк Нікатор

Селевк Нікатор

глядалися як аналогічні Сонцю тіла, які перебували на значній віддалі від Землі і тому здавалися нерухомими. Ератосфен Кіренський (275 - 200 pp. до н.е.) був енциклопедично освіченою людиною, написав праці з хронології, математики, філології, астрономії, теоретичної географії. Використовуючи елементи тригонометричних обчислень і спостережень за небесними тілами, він виміряв протяжність земного екватора, визначивши її в 39 700 км, що близько до справжньої величини (близько 40 тисяч км), визначив довжину і ширину тодішньої ойкумени (заселеної частини Землі). Дослідження поверхні земної кулі привело Ератосфена до висновку, що до Індії можна доплисти західним шляхом від Іспанії. Це спостереження допомогло Христофору Колумбу у його знаменитому плаванні в пошуках Індії наприкінці XV ст. н.е.

Серед відомих астрономів варто відзначити також Гіппарха Нікейського (близько 190 - близько 126 pp. до н.е.), який не прийняв геліоцентричної системи Аристарха, а дав обґрунтування геоцентричної системи будови всесвіту, що була запозичена Клавдієм Птолемеєм. Гіппарх зробив ще ряд важливих відкриттів: визначив величину, відстань і рух Сонця, Місяця і Землі; точніше вирахував тривалість сонячного року і місяця; склав найкращий для античного періоду каталог, в який увійшло понад 800 зірок з визначенням їхньої довготи і широти та поділом на 3 класи за яскравістю; поділив екватор на 360°; Гіппарх видав посібник зі сферичної, а александрієць Герон - з площинної тригонометрії. Той же Герон відкрив також властивості пари, а парипатетик Стратон (III ст. до н.е.) встановив значення наукового експерименту у фізиці.

Родоначальником наук про рослини, "батьком ботаніки" вважають учня Аристотеля Феофраста (372 - 287 pp. до н.е.) з Лесбоса, який працював в Афінах. Він написав ряд спеціальних трактатів з сільського господарства, агрономії, ботаніки ("Дослідження рослин", "Походження рослин"), де дослідив якість ґрунтів, їхню водомісткість і водопроникність, хімічний склад, якість і вагу

Епіцикли і ексцентр за Гіппархом

Епіцикли і ексцентр за Гіппархом

Метод визначення відношення відстані Земля-Місяць і Земля-Сонце за Аристархом

Метод визначення відношення відстані Земля-Місяць і Земля-Сонце за Аристархом

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „РОЗВИТОК НАУКИ І ТЕХНІКИ“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Глава 1. ВСТУП ДО КУЛЬТУРИ АНТИЧНОСТІ

  • ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ АНТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА

  • ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА АНТИЧНУ КУЛЬТУРУ

  • НАСЕЛЕННЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ ЯК ТВОРЕЦЬ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

  • Глава 2. МІФИ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

  • ПОХОДЖЕННЯ СВІТУ І ЛЮДЕЙ У ДАВНЬОГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ

  • ОЛІМПІЙСЬКІ БОГИ: ПОЯВА І ФУНКЦІЇ

  • ГЕРОЇ У ГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ (ОСНОВНІ ПРИКЛАДИ)

  • ЗЕМНІ БОГИ ТА ІНШІ БОЖЕСТВА У ГРЕЦЬКИХ МІФАХ

  • Глава 3. КРИТО-МІКЕНСЬКА КУЛЬТУРА І ГРЕЦІЯ ЧАСІВ ГОМЕРА

  • КРИТСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • АХЕЙСЬКА ГРЕЦІЯ В РАННЬО- ТА СЕРЕДНЬО- ЕЛЛАДСЬКИЙ ПЕРІОДИ

  • ФОРМУВАННЯ МІКЕНСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІКЕНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • ПЕРЕСЕЛЕННЯ ДОРІЙЦІВ

  • ГОМЕРІВСЬКА ГРЕЦІЯ ТА ЇЇ КУЛЬТУРА

  • Глава 4. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ ГРЕЦЬКИХ ПОЛІСІВ VIII - VI ст. ДО Н.Е.

  • РЕЛІГІЯ І ФІЛОСОФІЯ АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ І МУЗИКИ

  • ІСТОРІОГРАФІЯ І МИСТЕЦТВО

  • ПОБУТ І ВИХОВАННЯ ГРЕКІВ

  • Глава 5. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • ФІЛОСОФІЯ І НАУКА СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • РОЗВИТОК ГРЕЦЬКОГО ТЕАТРУ

  • ОСОБЛИВОСТІ ГРЕЦЬКОЇ РЕЛІГІЇ ТА ЗАГАЛЬНОНАРОДНІ СВЯТА

  • АРХІТЕКТУРА І СКУЛЬПТУРА

  • ЖИВОПИС І МУЗИКА

  • Глава 6. ЕЛЛІНІСТИЧНА КУЛЬТУРА

  • ПЕРІОДИЗАЦІЯ ЕЛЛІНІСТИЧНОЇ ЕПОХИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЇЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК НАУКИ І ТЕХНІКИ
  • ЕЛЛІНІСТИЧНА РЕЛІГІЯ

  • ФІЛОСОФСЬКІ СИСТЕМИ ЕЛЛІНІЗМУ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА ЛІТЕРАТУРА

  • МІСТОБУДУВАННЯ Й АРХІТЕКТУРА

  • СКУЛЬПТУРА, ЖИВОПИС І ОРАТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО

  • Глава 7. ОСОБЛИВОСТІ ДАВНЬОРИМСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ЙОГО КУЛЬТУРИ

  • ПРИРОДНІ УМОВИ СТАРОДАВНЬОЇ ІТАЛІЇ

  • НАЙДАВНІШЕ НАСЕЛЕННЯ АПЕННІНСЬКОГО ПІВОСТРОВА ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • Глава 8. КУЛЬТУРА ЕТРУСКІВ І ЦАРСЬКОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ЕТРУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РИМ В ЕПОХУ ЦАРІВ

  • ТРАДИЦІЇ ТА РЕЛІГІЙНІ ВІРУВАННЯ РИМЛЯН ЦАРСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • Глава 9. РИМСЬКА КУЛЬТУРА РАННЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ РИМСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ (IV - ПОЧАТОК III СТ. ДО Н.Е.)

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА РИМЛЯН

  • РАННЯ РИМСЬКА РЕЛІГІЯ

  • РИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ, МУЗИКИ І ТЕАТРУ

  • АРХІТЕКТУРА, БУДІВЕЛЬНА СПРАВА СКУЛЬПТУРА І ЖИВОПИС

  • Глава 10. КУЛЬТУРА ПІЗНЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО РИМУ

  • ЗМІНИ У ПОБУТІ, МОРАЛІ ТА РЕЛІГІЇ РИМЛЯН

  • РОЗВИТОК ОСВІТИ І ОРАТОРСЬКОГО МИСТЕЦТВА

  • РИМСЬКА НАУКОВА І ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА

  • ПОЕЗІЯ, ТЕАТР І ВИДОВИЩА

  • АРХІТЕКТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • ЕВОЛЮЦІЯ РИМСЬКОГО ПРАВА

  • Глава 11. КУЛЬТУРА РИМУ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА І - II СТ.

  • СКУЛЬПТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • РОЗВИТОК РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І СЦЕНІЧНОГО МИСТЕЦТВА

  • ОСВІТА І НАУКА

  • Глава 12. ПОХОДЖЕННЯ ТА РАННЯ ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСТВА

  • ВИНИКНЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА І ЙОГО ПОШИРЕННЯ

  • ВІДНОСИНИ ХРИСТИЯНСТВА І ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ У І - III ст.

  • ПРОГОЛОШЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА ДЕРЖАВНОЮ РЕЛІГІЄЮ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКІ ЄРЕСІ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКА КУЛЬТУРА

  • Глава 13. КУЛЬТУРА ПІЗНЬОЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІЗНЬОРИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ

  • ЛІТЕРАТУРА ТА ІСТОРІЯ

  • ПІЗНЬОРИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК АРХІТЕКТУРИ І МИСТЕЦТВА

  • Додаток 1. Термінологічний словник

  • Додаток 2. Географічні назви

  • Додаток 3. Видатні державні і культурні діячі Античності

  • Додаток 4. Найважливіші давньогрецькі божества

  • Додаток 5. Найважливіші римські божества Бона Дея – жіноча богиня доброї долі, родючості, покровителька жінок. Беллона – богиня війни.

  • Додаток 7. Римські релігійні свята

  • Додаток 9. Перелік основних мір, ваг і монетно-лічильних одиниць античного Риму

  • Додаток 11. Рахунок днів у місяцях римського календаря