Архімед
Зубчатка Архімеда
математиків, хоча деякі античні біографи Архімеда несправедливо звинувачували його у плагіаті у знаменитого сиракузця.
Від успіхів математики невід'ємними були і досягнення географів та астрономів. Походи Олександра значно розширили уявлення греків про віддалені землі. Спеціальні посадові особи, які називалися "крокомірами", вели вимірювання пройденого армією шляху, відстаней між окремими пунктами, довжини доріг у завойованому Перському царстві. Крім того, багато учасників походу залишили власні описи цих воєн. На основі дорожних записів Аристобул описав не лише битви і перемоги Олександра, а й країни, з якими вперше ознайомилися. Друг македонського царя, командувач флоту Неарх розповів про своє плавання від гирла р. Тибр через Перську затоку та Індійський океан. Опис своєї подорожі залишив і Андросфен, відправлений Олександром для вивчення узбережжя Аравії з розвідувальними цілями.
Розширенню кругозору давніх еллінів на сході сприяло поповнення знань і про землі на заході та півночі Європи. Головна заслуга належить тут Піфею із Массилії (Марселя), який відплив на торговому кораблі з Гадеса (Кадіса) на північ, щоб розвідати запаси срібла. Він обігнув Британію, побачив береги Шотландії, добрався до о. Туле (ймовірно Ісландії), а потім здійснив плавання по Балтійському морю до гирла Ельби, обстежив узбережжя Ютландії і написав працю "Про Океан".
Немало географів залишили конкретний опис тих чи інших ділянок земної поверхні. Так, у III ст. до н.е. Агатархід із Кніда описав Червоне море і частину Індійського океану, а Псевдо-Скімн - Чорне море.
Прагнення географічних відкриттів, властиве учасникам походу Олександра, охопило згодом і інших елліністичних правителів. Військові експедиції, великі полювання на слонів Птолемеїв дозволили краще дізнатися про узбережжя Червоного моря, Ефіопію. Гроші і спорядження для походу до Каспійського моря Патроклу дав сирійський правитель Селевк Нікатор. Нові відкриття вимагали створення нових карт, на яких були б зображені завойовані або розвідані території.
Географічні знання були б неможливі без серйозних успіхів астрономії. В Александрійській обсерваторії постійно і систематично проводилися спостереження за небесними світилами. Більш досконалі інструменти спостережень допомогли удосконалити календар, перш за все утвердити серед греків старий вавилонський поділ дня і ночі на години, години – на 60 хвилин, хвилини - на 60 секунд. Астрономи намагалися навіть визначити відстань від землі до Місяця та Сонця і розміри світил. Аристарх Самоський (310 - 230 pp. до н.е.) розробив геліоцентричну систему світу. Всі планети, в т.ч. Земля, обертаються навколо Сонця, а зірки роз-
Селевк Нікатор
глядалися як аналогічні Сонцю тіла, які перебували на значній віддалі від Землі і тому здавалися нерухомими. Ератосфен Кіренський (275 - 200 pp. до н.е.) був енциклопедично освіченою людиною, написав праці з хронології, математики, філології, астрономії, теоретичної географії. Використовуючи елементи тригонометричних обчислень і спостережень за небесними тілами, він виміряв протяжність земного екватора, визначивши її в 39 700 км, що близько до справжньої величини (близько 40 тисяч км), визначив довжину і ширину тодішньої ойкумени (заселеної частини Землі). Дослідження поверхні земної кулі привело Ератосфена до висновку, що до Індії можна доплисти західним шляхом від Іспанії. Це спостереження допомогло Христофору Колумбу у його знаменитому плаванні в пошуках Індії наприкінці XV ст. н.е.
Серед відомих астрономів варто відзначити також Гіппарха Нікейського (близько 190 - близько 126 pp. до н.е.), який не прийняв геліоцентричної системи Аристарха, а дав обґрунтування геоцентричної системи будови всесвіту, що була запозичена Клавдієм Птолемеєм. Гіппарх зробив ще ряд важливих відкриттів: визначив величину, відстань і рух Сонця, Місяця і Землі; точніше вирахував тривалість сонячного року і місяця; склав найкращий для античного періоду каталог, в який увійшло понад 800 зірок з визначенням їхньої довготи і широти та поділом на 3 класи за яскравістю; поділив екватор на 360°; Гіппарх видав посібник зі сферичної, а александрієць Герон - з площинної тригонометрії. Той же Герон відкрив також властивості пари, а парипатетик Стратон (III ст. до н.е.) встановив значення наукового експерименту у фізиці.
Родоначальником наук про рослини, "батьком ботаніки" вважають учня Аристотеля Феофраста (372 - 287 pp. до н.е.) з Лесбоса, який працював в Афінах. Він написав ряд спеціальних трактатів з сільського господарства, агрономії, ботаніки ("Дослідження рослин", "Походження рослин"), де дослідив якість ґрунтів, їхню водомісткість і водопроникність, хімічний склад, якість і вагу
Епіцикли і ексцентр за Гіппархом
Метод визначення відношення відстані Земля-Місяць і Земля-Сонце за Аристархом
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „РОЗВИТОК НАУКИ І ТЕХНІКИ“ на сторінці 2. Приємного читання.
