Принципи побудови храмів формувалися поступово. Вхід був зі сходу. Спочатку потрібно було пройти через своєрідний передпокій - "пронаос" (що розташовується перед храмом), а потім уже опинялися в основному приміщенні - "наосе" (храм або те місце в храмі, де розміщувалася статуя бога). Позаду зберігалися дари, і це приміщення називалося "опістодом" (внутрішня задня частина будинку або храму).
Храм Зевса в Олімпії був побудований Лібоном з Еліди у проміжку між 460 і 450 pp. до н.е. Суворий і міцний дорійський храм із вапняку, покритого білою мармуровою штукатуркою, виглядав надзвичайно ефектно і був найбільшим на Пелопоннесі.
Особливим витвором грецьких аристократів став ансамбль афінського Акрополя, входом до якого служили Пропілеї - парадні ворота, збудовані Мнесиклом у 437 - 432 pp. до н.е. з мармуру. Зовнішні колони були зведені у величному дорійському стилі, а всередині будівлі стояли легкі і вишукані іонійські колони. Приміщення Пропілеїв було асиметричним, і північне крило було більшим від південного, а останнє урівноважувалося невеликим храмом Ніки Аптерос (Безкрилої), збудованим за проектом архітектора Каллікрата в стилі іонійського ордера 449 р. до н.е. Павсаній писав, що культова статуя Ніки у цьому храмі зображала богиню перемоги не крилатою, як звичайно, а безкрилою - щоб не полетіла з Акрополя. Це був приклад збереження примітивних магічних вірувань у релігії афінян навіть у період найвищого розквіту їхньої культури.
Храм Ніки Аптерос
Найпрекраснішою пам'яткою будівельного мистецтва класичної епохи став головний храм Акрополя Парфенон, присвячений Афіні Діві (Парфенос) і споруджений архітекторами Іктином і Каллікратом. Спочатку Парфеноном називали лише одне приміщення храму (від parfenos - кімната дівчат). Будувався храм з пентелійського мармуру всього 9 років і був закінчений у 438 р. до н.е. Галереї, які оточували храм, складалися з 46 колон дорійського ордера. На фронтонах розміщувалися мармурові скульптури: народження богині мудрості Афіни з голови верховного бога Зевса; суперечка Афіни з Посейдоном за володарювання над Аттикою. За зовнішньою колонадою храму на верхній частині стін внутрішнього приміщення розташовувався фриз, де зображувалася урочиста процесія на всенародному святі великих Панафінеїв. Усередині храму було споруджено грандіозну статую Афіни - Парфенос скульптором Фідієм із золота і слонової кістки заввишки 12 м. До XVII ст. стародавній Парфенон зберігся у відносно непоганому стані, але наприкінці XVII ст., під час війни турків з венеціанцями, споруда Парфенона була сильно пошкоджена. Але він міцно стояв до 1762 р., коли вибух порохового погреба зруйнував його. Залишки скульптур Парфенона зібрав англієць Еледжін, який подарував їх Британському музею в Лондоні. За 15 років до вибуху французький живописець Каррей замалював деякі деталі Парфенона. За його ескізами, що зберігаються у Паризькій публічній бібліотеці, можна скласти загальне враження про вигляд храму.
Крім того, Іктин збудував ще "телестеріон" (зал для містерій) в Елевсині - місті, розташованому на південний захід від Афін, що став головним центром культу богині родючості Деметри і її дочки Персефони. Цьому ж майстру належить і храм у Бассах - містечку у південно-західній частині Аркадії.
Навпроти Парфенона стояв менший за розмірами, але складний за планом храм іонійського ордера - Ерехтейон, побудований
Парфенон
Портик каріатид Ерехтейона
Храм Ерехтейя з північного заходу
наприкінці V ст. до н.е. У цьому храмі сміливо поєднувалися гладка поверхня і фігурні композиції колон у вигляді дівчат, які несли корзини (портик каріатид).
Щоби побачити і зрозуміти асиметричну конструкцію цієї споруди, потрібно було обійти її навколо. Вона вийшла унікальною: східна і південна частини храму більше, ніж на 3 м, вищі південної і східної, а всередині будинок поділявся стіною на східну целлу, присвячену Афіні, і західну, побудовану на честь Посейдона і Ерехтейя. Цей шедевр невідомого автора розміщувався на двох рівнях, мав чотири портики і п'ять входів, один з яких був підземним. Творець Ерехтейона явно старався, щоб його будівля контрастувала з простотою і чіткістю Парфенона. А Павсаній так описував цей храм: "Там є будівля, звана Ерехтейоном, перед входом стоїть жертовник Вишнього Зевса... Того, хто входить у цю будівлю, зустрічають три жертовники: один - Посейдона, на якому на основі божественного вислову вони приносять жертву і Ерехтейю; другий - героя Бута і третій жертовник Гефеста... Є тут - оскільки будівля подвійна - у глибокій криниці морська вода; цікаво зауважити, що в цій криниці при південному вітрі чути звук хвиль. А на скелі є знак тризуба. Кажуть, що він є свідком суперечки Посейдона з Афі- ною за володіння цією країною" [Опис Еллади, І, 25, 5].
Прекрасний природноахітектурний комплекс було створено в Олімпії, де проводилися Олімпійські ігри: храм Зевса, гімнасії і палестри для тренувань та виступів спортсменів, стадіони і басейни, булевтерія і будинки для зберігання подарунків інших міст тощо.
IV ст. до н.е. приносить деякі зміни у розвиток архітектури. Центр культурного розвитку переміщується в Пелопоннес, міста західного
Стадіон в Епідаврі
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „АРХІТЕКТУРА І СКУЛЬПТУРА“ на сторінці 2. Приємного читання.
