АРХІТЕКТУРА І СКУЛЬПТУРА

Культура Античності

узбережжя Малої Азії, Сицилію, припонтійські держави. Храми починають втрачати значення для громадських зібрань, для увіковічення пам'яті правителів тощо.

Приблизно у 380 - 330 pp. до н.е. було побудовано архітектурний ансамбль святилища Асклепія в Епідаврі. Культ бога-лікаря тілесних і душевних недругів отримав велике поширення в IV ст. до н.е., коли старі культи богів- покровителів полісів уже не в такій мірі відповідали настроям суспільства. Сам храм Асклепія займав досить скромне місце серед дворища для прочан, лікарні, гімнасії, стадіону і театру – грандіозної будівлі на 120 м у діаметрі і з 55 рядами для глядачів. Він був побудований у 360 – 330 pp. до н.е. Поліклетом Молодшим і мав дивовижну акустику.

До святилища приходили хворі за допомогою. За легендою, Асклепій не приймав хворих удень. Тому, щоб вилікуватися, потрібно було провести у святилищі ніч. Пацієнти приносили з собою і вечерю, і постільні речі, і подарунки для божества. У святилищі було священне джерело, двоповерхова стоя, фасадом якої служила дорійська колона і вівтар, де жерці Асклепія здійснювали релігійні ритуали. На жаль, про це святилище можна судити лише з окремих рештків фундаменту і коротких записів давніх авторів. Очевидно, храм не був багатим. Існувала традиція посвячувати богові зображення тієї частини тіла, яку вилікували: металеві чи глиняні очі, вуха, зуби, ноги, руки, доповнені настінним декором.

Значне будівництво розгорнулося у заснованому 370 р. до н.е. центрі аркадського союзу - м. Мегалополіс де з'явився театр, який уміщав 44 тисячі чоловік. Поряд з ним розташовувався Ферсилейон, закрите приміщення для зібрань представників аркадського союзу. Стелю будинку підтримувало більше 60 променеподібно розміщених колон, що дозволяло з будь- якого місця добре бачити трибуну.

У 395 р. до н.е. Скопас спорудив велике мармурове святилище Афіни Алеї в Тегеї, прикрашене коринфськими напівколонами всередині. А у вишуканому монументі Лісикрата в Афінах (335 - 334 pp. до н.е.) вони розташовувалися зовні.

У малоазійських містах зберігався іонійський стиль, в якому творив талановитий будівничий і теоретик архітектури Піфей, який на замовлення Олександра Македонського збудував у Прієні храм Афіни. Він же вперше в історії архітектури спорудив таку монументальну

Пам

Пам'ятник Лісикрата

кам'яну будівлю, як Мавзолей - величезну гробницю карійського правителя Мавсола і його дружини Артимісгі. Цю 24-ступеневу піраміду заввишки 49 м, увінчану квадригою (четвіркою запряжених коней), древні зараховували до семи чудес світу.

Отже, у IV ст. до н.е. до культових споруд додалися будівлі світського характеру, що служили практичним цілям. До них варто віднести також скевотеку - сховище корабельного начиння у Піреї поблизу Афін та укріплення і доки у Сиракузах.

У тісному зв'язку з архітектурою розвивалася скульптура. Греки охоче прикрашали будинки, особливо храми, найрізноманітнішими статуями. Призначення скульптур було різним: релігійне (розробка образів найшанова- ніших богів і героїв), естетичне (прикрашання площ, будинків, святилищ), ідеологічне (прославлення громадянина і воїна, фізично міцного, мужнього, з почуттям власної гідності, життєрадісного). Найпопулярнішими художніми образами були образи величного, могутнього і спокійного божества (чоловічого і жіночого) та оголеного воїна-атлета. А в IV ст. до н.е. з'являється олюднення образу божества, пом'якшення ідеальних рис і підкреслювання в них суто людських якостей. Скульптури богів і богинь IV ст. до н.е. більше нагадують смертних людей, ніж могутніх повелителів.

Грецькі майстри створювали велику кількість скульптур з найрізноманітніших матеріалів: мармуру, дерева, слонової кістки, вапняку, обпаленої глини. Крім того, вони могли передати у твердому матеріалі багато відтінків людського стану, їхні статуї наповнені життям і рухом.

Уже наприкінці VII ст. до н.е. грецькі майстри звернули увагу на мармур - матеріал, що краще всього передавав тілесний, ледь прозорий колір і фактуру людської шкіри. І майже зразу ж кольоровий вапняк, з якого виготовляли скульптури, відійшов у минуле. Мармурові статуї молодих юнаків - куросів (з грец. - молодий воїн) - один із найранніших прикладів показати прекрасну досконалу людину. Намагаючись зробити статую динамічною, скульптори різблять рухи: міцні, мускулисті юнаки виступають уперед лівою ногою, ніби крокуючи. Спокійна зосередженість погляду, святкові наряди, і всюди барви: зіниці, яскраві губи й одежа. Ранні майстри не просто розмальовували свої вироби. Вони використовували і кольори різних металів: золота, слонової кістки, очі робили із кольорового каміння, а одяг - із золотого покриття.

З часом зображення стають майже живими, зникає скованість. А побачити їх можна було частіше всього на храмових фронтонах. Один із чисельних прикладів• – храм Афіни на Егіні (острові між Арголідою і Аттиною), фронтони якого були заповнені багатьма фігурами.

Найбільшої досконалості грецька пластика V ст. до н.е. досягла в роботах Миронау Фідія і Поліклета. Мирон ставив за мету зобразити людське тіло в момент руху. Найкраще це вдалося йому в статуї, яка зображає юнака - метальника диска ("Дискобол"). Прагнення до реалізму і вміння виразити його в пластиці допомогли Мирону створити ще одну скульптуру -

"Дискобол" Мирона

мідну корову, про яку згадує Пліній Старший (XXXIV, 5.7): "Мирона, разом з Елевтер, особливо прославила телиця, оспівана у знаменитих віршах". Руки майстра настільки оживили метал, що всі сприймали статую як справжню телицю.

Мирон з Елевтер створив статуї переважно з бронзи. Головною його метою був показ руху. Метал не допускав такої тонкої і точної роботи, як мармур, і тому художник шукав ритм руху, під яким малася на увазі гармонія всіх частин тіла. За реалізм техніки його називали "сіячем істини". Йому не вдавалися зображення богів, але все реальне знаходило в ньому прекрасного скульптора.

Справжньою гордістю "золотого віку" Перикла справедливо вважають твори його друга Фідія, який поєднував у собі різноманітні спеціальності: скульптора, ливарника, архітектора і декоратора. З 450 р. до н.е. він керував усім художнім оформленням Афін. Світову славу Фідію принесли статуї Афіни Промахос і Афіни Парфенос, яка мала 12 м висоти і стояла, спираючись на спис. Її золота одежа спадала до землі, а в правій руці вона тримала статуетку Перемоги (Ніки). На її щиті була зображена боротьба греків з амазонками, на бортах сандалій у рельєфі - битва кентаврів з лапіфами. Не менше захоплення викликала і його статуя Зевса в Олімпії, виконана хрисоелефантинною технікою. На жаль, твори Фідія не збереглися і нам відомі лише з літературних описів або з поганих і пізніх копій.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „АРХІТЕКТУРА І СКУЛЬПТУРА“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Глава 1. ВСТУП ДО КУЛЬТУРИ АНТИЧНОСТІ

  • ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ АНТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА

  • ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА АНТИЧНУ КУЛЬТУРУ

  • НАСЕЛЕННЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ ЯК ТВОРЕЦЬ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

  • Глава 2. МІФИ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

  • ПОХОДЖЕННЯ СВІТУ І ЛЮДЕЙ У ДАВНЬОГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ

  • ОЛІМПІЙСЬКІ БОГИ: ПОЯВА І ФУНКЦІЇ

  • ГЕРОЇ У ГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ (ОСНОВНІ ПРИКЛАДИ)

  • ЗЕМНІ БОГИ ТА ІНШІ БОЖЕСТВА У ГРЕЦЬКИХ МІФАХ

  • Глава 3. КРИТО-МІКЕНСЬКА КУЛЬТУРА І ГРЕЦІЯ ЧАСІВ ГОМЕРА

  • КРИТСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • АХЕЙСЬКА ГРЕЦІЯ В РАННЬО- ТА СЕРЕДНЬО- ЕЛЛАДСЬКИЙ ПЕРІОДИ

  • ФОРМУВАННЯ МІКЕНСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІКЕНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • ПЕРЕСЕЛЕННЯ ДОРІЙЦІВ

  • ГОМЕРІВСЬКА ГРЕЦІЯ ТА ЇЇ КУЛЬТУРА

  • Глава 4. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ ГРЕЦЬКИХ ПОЛІСІВ VIII - VI ст. ДО Н.Е.

  • РЕЛІГІЯ І ФІЛОСОФІЯ АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ І МУЗИКИ

  • ІСТОРІОГРАФІЯ І МИСТЕЦТВО

  • ПОБУТ І ВИХОВАННЯ ГРЕКІВ

  • Глава 5. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • ФІЛОСОФІЯ І НАУКА СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • РОЗВИТОК ГРЕЦЬКОГО ТЕАТРУ

  • ОСОБЛИВОСТІ ГРЕЦЬКОЇ РЕЛІГІЇ ТА ЗАГАЛЬНОНАРОДНІ СВЯТА

  • АРХІТЕКТУРА І СКУЛЬПТУРА
  • ЖИВОПИС І МУЗИКА

  • Глава 6. ЕЛЛІНІСТИЧНА КУЛЬТУРА

  • ПЕРІОДИЗАЦІЯ ЕЛЛІНІСТИЧНОЇ ЕПОХИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЇЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК НАУКИ І ТЕХНІКИ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА РЕЛІГІЯ

  • ФІЛОСОФСЬКІ СИСТЕМИ ЕЛЛІНІЗМУ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА ЛІТЕРАТУРА

  • МІСТОБУДУВАННЯ Й АРХІТЕКТУРА

  • СКУЛЬПТУРА, ЖИВОПИС І ОРАТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО

  • Глава 7. ОСОБЛИВОСТІ ДАВНЬОРИМСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ЙОГО КУЛЬТУРИ

  • ПРИРОДНІ УМОВИ СТАРОДАВНЬОЇ ІТАЛІЇ

  • НАЙДАВНІШЕ НАСЕЛЕННЯ АПЕННІНСЬКОГО ПІВОСТРОВА ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • Глава 8. КУЛЬТУРА ЕТРУСКІВ І ЦАРСЬКОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ЕТРУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РИМ В ЕПОХУ ЦАРІВ

  • ТРАДИЦІЇ ТА РЕЛІГІЙНІ ВІРУВАННЯ РИМЛЯН ЦАРСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • Глава 9. РИМСЬКА КУЛЬТУРА РАННЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ РИМСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ (IV - ПОЧАТОК III СТ. ДО Н.Е.)

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА РИМЛЯН

  • РАННЯ РИМСЬКА РЕЛІГІЯ

  • РИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ, МУЗИКИ І ТЕАТРУ

  • АРХІТЕКТУРА, БУДІВЕЛЬНА СПРАВА СКУЛЬПТУРА І ЖИВОПИС

  • Глава 10. КУЛЬТУРА ПІЗНЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО РИМУ

  • ЗМІНИ У ПОБУТІ, МОРАЛІ ТА РЕЛІГІЇ РИМЛЯН

  • РОЗВИТОК ОСВІТИ І ОРАТОРСЬКОГО МИСТЕЦТВА

  • РИМСЬКА НАУКОВА І ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА

  • ПОЕЗІЯ, ТЕАТР І ВИДОВИЩА

  • АРХІТЕКТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • ЕВОЛЮЦІЯ РИМСЬКОГО ПРАВА

  • Глава 11. КУЛЬТУРА РИМУ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА І - II СТ.

  • СКУЛЬПТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • РОЗВИТОК РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І СЦЕНІЧНОГО МИСТЕЦТВА

  • ОСВІТА І НАУКА

  • Глава 12. ПОХОДЖЕННЯ ТА РАННЯ ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСТВА

  • ВИНИКНЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА І ЙОГО ПОШИРЕННЯ

  • ВІДНОСИНИ ХРИСТИЯНСТВА І ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ У І - III ст.

  • ПРОГОЛОШЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА ДЕРЖАВНОЮ РЕЛІГІЄЮ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКІ ЄРЕСІ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКА КУЛЬТУРА

  • Глава 13. КУЛЬТУРА ПІЗНЬОЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІЗНЬОРИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ

  • ЛІТЕРАТУРА ТА ІСТОРІЯ

  • ПІЗНЬОРИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК АРХІТЕКТУРИ І МИСТЕЦТВА

  • Додаток 1. Термінологічний словник

  • Додаток 2. Географічні назви

  • Додаток 3. Видатні державні і культурні діячі Античності

  • Додаток 4. Найважливіші давньогрецькі божества

  • Додаток 5. Найважливіші римські божества Бона Дея – жіноча богиня доброї долі, родючості, покровителька жінок. Беллона – богиня війни.

  • Додаток 7. Римські релігійні свята

  • Додаток 9. Перелік основних мір, ваг і монетно-лічильних одиниць античного Риму

  • Додаток 11. Рахунок днів у місяцях римського календаря