ОСОБЛИВОСТІ ГРЕЦЬКОЇ РЕЛІГІЇ ТА ЗАГАЛЬНОНАРОДНІ СВЯТА

Культура Античності

Невід'ємною частиною релігійного культу класичної Греції стало вшанування головного божества певного поліса у формі урочистих процесій громадян із статуєю божества і святкові заходи після принесення жертви в його честь перед головним храмом. Серед святкових заходів обов'язковими були бенкети (в жертву приносилися лише нутрощі жертовних тварин, більша частина йшла на пригощання), гімнастичні змагання молодих атлетів, розігрування сцен із життя богів і міщан. Участь в урочистих процесіях, жертвопринесеннях, гімнастичних змаганнях і театральних сценах основної

Зображення на призовій панафінейській вазі

Зображення на призовій панафінейській вазі

маси громадян надавала святам всенародного характеру, робила їх важливою суспільною подією.

У V ст. до н.е. у більшості грецьких полісів святкування в честь головного божества - покровителя поліса - стало розглядатися як демонстрація сили і багатства, огляд досягнень і успіхів, як прояв єдності всього полісного колективу. Релігійні начала поступово відходять на задній план, а суспільно- політичні та ідеологічні сторони проявляються повніше і яскравіше. Збільшується питома вага гімнастичних змагань і театральних вистав, зростає культурне значення таких свят, а підготовка до них, яку проводив увесь народ, стала сильним імпульсом до культурної творчості. Серед таких святкувань варто виділити Панафінеї в Афінах на честь богині Афіни - покровительки м. Афін, які святкувалися раз у 5 років у липні - серпні впродовж 6 днів. Свято складалося з урочистої процесії (помпи) всіх громадян міста, принесення гекатомби (100 голів худоби) і загальної трапези, спортивних, кінних та музичних змагань. Переможець отримував особливу, так звану панафінейську амфору, наповнену олією, і вінок з листя священної маслини.

Найпопулярнішими в Греції були Олімпійські ігри - загальногрецькі свята на честь Зевса Олімпійського, верховного бога неба, грому і блискавки. Змагання атлетів і театральні розваги лише доповнювали культові дії. Проте уже в VI ст. до н.е. релігійні церемонії сприймалися як вступна частина до спортивних змагань, які набули загальногрецького характеру, і навіть театральні дійства відійшли на другий план. На інших святкуваннях, наприклад, Піфійських іграх, на перше місце вийшли не спортивні, а музичні змагання кіфадерів і авлетів (тобто виконавці, які грали на кіфарах і флейтах). В Афінах під час святкування Панафіней і Діонісій у V ст. до н.е. постійно зростає роль театральних вистав (ставили трагедії і комедії), з яких виріс грецький театр.

Олімпійські ігри - найдавніші, най- знаменитіші і найпрестижніші свята в Олімпії. Давня традиція відносить їх до IX ст. до н.е., але загальноприйнятою "офіційною" датою став 776 р. до н.е. Саме цього року вперше назвали і оголосили переможця в бігу на 1 стадій представника Еліди Кореба. З його імені і розпочався список переможців Олімпіад - олімпіоніків (вівся до 393 р. н.е., коли Олімпійські ігри були заборонені у Римській імперії). Напевно, учасниками перших змагань були лише громадяни полісів Пелопоннесу і єдиних правил їх проведення не існувало. Проте уже до IV ст. до н.е.

Рельєф із зображенням флейтистки

Рельєф із зображенням флейтистки

Місце проведення Олімпійських ігор. Реконструкція

Місце проведення Олімпійських ігор. Реконструкція

сформувався повний комплекс і загальноприйнятий ритуал свята, до участі в якому допускалися всі елліни, де б вони не жили (навіть у колоніях). За 1168 років було проведено 293 Олімпіади, які визначили більше ніж 4000 олімпійських чемпіонів. До наших днів, на жаль, дійшли імена лише 921 переможця олімпійських змагань Стародавньої Греції. Ведення записів відомостей про олімпійських чемпіонів започаткував софіст Гіпій. Його починання продовжили Аристотель та ін.

У V ст. до н.е. розробили статут, свого роду хартію, яка суворо врегульовувала процедуру підготовки й проведення ігор, визначала санкції за їх порушення. Атлетів, які порушували правила, карали штрафами. За кошти, отримані від порушників правил, створювали бронзові статуї Зевса - заніси - що встановлювали перед входом на стадіон як пересторогу атлетам про недопустимість порушення олімпійських правил.

Першим порушником правил, який заплямував себе нечесною грою, був Евпол. На іграх 98 Олімпіади він підкупив трьох суперників, порушивши правила чесної гри.

Ігри проходили на березі р. Алфей, а містом, яке за згодою всіх греків відповідало за виконання правил Олімпійського статуту, визначалася

Підготовка атлетів

Підготовка атлетів

Сцени п

Сцени п'ятиборства

Бліда. Ігри проводили один раз на 4 роки, у 1-2 повний місяць, що наступав після літнього сонцестояння (23 червня), тобто вони припадали на кінець липня - початок вересня. Дату проведення точно визначала колегія суддів з Еліди за місяць до початку ігор і з цього часу розпочиналося священне Олімпійське перемир'я - екехейрія, що передбачала припинення воєнних дій між еллінськими полісами, обов'язок усіх полісів - забезпечити безпеку учасників і відвідувачів, які йшли на Олімпійські ігри. Порушників умов священного перемир'я очікували суворі санкції - величезний грошовий штраф і виключення з числа учасників майбутніх Олімпіад, тобто фактичне відлучення від вшанування Зевса Олімпійського, верховного бога греків. Санкції були настільки суворими і авторитетними, що за 1200-річну історію Олімпійських ігор відомі лише окремі випадки порушення перемир'я.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ОСОБЛИВОСТІ ГРЕЦЬКОЇ РЕЛІГІЇ ТА ЗАГАЛЬНОНАРОДНІ СВЯТА“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Глава 1. ВСТУП ДО КУЛЬТУРИ АНТИЧНОСТІ

  • ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ АНТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА

  • ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА АНТИЧНУ КУЛЬТУРУ

  • НАСЕЛЕННЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ ЯК ТВОРЕЦЬ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

  • Глава 2. МІФИ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

  • ПОХОДЖЕННЯ СВІТУ І ЛЮДЕЙ У ДАВНЬОГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ

  • ОЛІМПІЙСЬКІ БОГИ: ПОЯВА І ФУНКЦІЇ

  • ГЕРОЇ У ГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ (ОСНОВНІ ПРИКЛАДИ)

  • ЗЕМНІ БОГИ ТА ІНШІ БОЖЕСТВА У ГРЕЦЬКИХ МІФАХ

  • Глава 3. КРИТО-МІКЕНСЬКА КУЛЬТУРА І ГРЕЦІЯ ЧАСІВ ГОМЕРА

  • КРИТСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • АХЕЙСЬКА ГРЕЦІЯ В РАННЬО- ТА СЕРЕДНЬО- ЕЛЛАДСЬКИЙ ПЕРІОДИ

  • ФОРМУВАННЯ МІКЕНСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІКЕНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • ПЕРЕСЕЛЕННЯ ДОРІЙЦІВ

  • ГОМЕРІВСЬКА ГРЕЦІЯ ТА ЇЇ КУЛЬТУРА

  • Глава 4. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ ГРЕЦЬКИХ ПОЛІСІВ VIII - VI ст. ДО Н.Е.

  • РЕЛІГІЯ І ФІЛОСОФІЯ АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ І МУЗИКИ

  • ІСТОРІОГРАФІЯ І МИСТЕЦТВО

  • ПОБУТ І ВИХОВАННЯ ГРЕКІВ

  • Глава 5. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • ФІЛОСОФІЯ І НАУКА СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • РОЗВИТОК ГРЕЦЬКОГО ТЕАТРУ

  • ОСОБЛИВОСТІ ГРЕЦЬКОЇ РЕЛІГІЇ ТА ЗАГАЛЬНОНАРОДНІ СВЯТА
  • АРХІТЕКТУРА І СКУЛЬПТУРА

  • ЖИВОПИС І МУЗИКА

  • Глава 6. ЕЛЛІНІСТИЧНА КУЛЬТУРА

  • ПЕРІОДИЗАЦІЯ ЕЛЛІНІСТИЧНОЇ ЕПОХИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЇЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК НАУКИ І ТЕХНІКИ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА РЕЛІГІЯ

  • ФІЛОСОФСЬКІ СИСТЕМИ ЕЛЛІНІЗМУ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА ЛІТЕРАТУРА

  • МІСТОБУДУВАННЯ Й АРХІТЕКТУРА

  • СКУЛЬПТУРА, ЖИВОПИС І ОРАТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО

  • Глава 7. ОСОБЛИВОСТІ ДАВНЬОРИМСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ЙОГО КУЛЬТУРИ

  • ПРИРОДНІ УМОВИ СТАРОДАВНЬОЇ ІТАЛІЇ

  • НАЙДАВНІШЕ НАСЕЛЕННЯ АПЕННІНСЬКОГО ПІВОСТРОВА ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • Глава 8. КУЛЬТУРА ЕТРУСКІВ І ЦАРСЬКОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ЕТРУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РИМ В ЕПОХУ ЦАРІВ

  • ТРАДИЦІЇ ТА РЕЛІГІЙНІ ВІРУВАННЯ РИМЛЯН ЦАРСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • Глава 9. РИМСЬКА КУЛЬТУРА РАННЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ РИМСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ (IV - ПОЧАТОК III СТ. ДО Н.Е.)

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА РИМЛЯН

  • РАННЯ РИМСЬКА РЕЛІГІЯ

  • РИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ, МУЗИКИ І ТЕАТРУ

  • АРХІТЕКТУРА, БУДІВЕЛЬНА СПРАВА СКУЛЬПТУРА І ЖИВОПИС

  • Глава 10. КУЛЬТУРА ПІЗНЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО РИМУ

  • ЗМІНИ У ПОБУТІ, МОРАЛІ ТА РЕЛІГІЇ РИМЛЯН

  • РОЗВИТОК ОСВІТИ І ОРАТОРСЬКОГО МИСТЕЦТВА

  • РИМСЬКА НАУКОВА І ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА

  • ПОЕЗІЯ, ТЕАТР І ВИДОВИЩА

  • АРХІТЕКТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • ЕВОЛЮЦІЯ РИМСЬКОГО ПРАВА

  • Глава 11. КУЛЬТУРА РИМУ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА І - II СТ.

  • СКУЛЬПТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • РОЗВИТОК РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І СЦЕНІЧНОГО МИСТЕЦТВА

  • ОСВІТА І НАУКА

  • Глава 12. ПОХОДЖЕННЯ ТА РАННЯ ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСТВА

  • ВИНИКНЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА І ЙОГО ПОШИРЕННЯ

  • ВІДНОСИНИ ХРИСТИЯНСТВА І ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ У І - III ст.

  • ПРОГОЛОШЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА ДЕРЖАВНОЮ РЕЛІГІЄЮ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКІ ЄРЕСІ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКА КУЛЬТУРА

  • Глава 13. КУЛЬТУРА ПІЗНЬОЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІЗНЬОРИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ

  • ЛІТЕРАТУРА ТА ІСТОРІЯ

  • ПІЗНЬОРИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК АРХІТЕКТУРИ І МИСТЕЦТВА

  • Додаток 1. Термінологічний словник

  • Додаток 2. Географічні назви

  • Додаток 3. Видатні державні і культурні діячі Античності

  • Додаток 4. Найважливіші давньогрецькі божества

  • Додаток 5. Найважливіші римські божества Бона Дея – жіноча богиня доброї долі, родючості, покровителька жінок. Беллона – богиня війни.

  • Додаток 7. Римські релігійні свята

  • Додаток 9. Перелік основних мір, ваг і монетно-лічильних одиниць античного Риму

  • Додаток 11. Рахунок днів у місяцях римського календаря