Згідно з прийнятим 472 р. до н.е. Олімпійським статутом, святкування в Олімпії продовжувалися 5 днів і проходили за суворо визначеною процедурою. У перший день проводилося жертвопринесення на честь Зевса й інших олімпійських богів, інші релігійні церемонії, урочисте проголошення Олімпійської клятви суддями та учасниками виконувати встановлені правила. Наступного дня глашатай урочисто оголошував імена учасників змагань, а також проведення змагань колісниць, вершників і з п'ятиборства (біг, метання диска, боротьба, кулачний бій, стрибки). Третього дня змагалися юнаки (до 16 років). Четвертий день включав змагання для дорослих у стрибках, бігу на 1 стадій (185 - 192,27 м), подвійний біг (на дві стадії), довгий біг (25 стадій). Одним із найпрестижніших олімпійських видів змагань був біг зі зброєю, тобто біг у повній бойовій викладці. П'ятий день відводили на жертвопринесення і релігійні церемонії на честь Зевса і олімпійських богів. У той же день влаштовувався урочистий бенкет на честь переможців. Нагородою переможцю був спеціальний вінок,
Змагання з бігу
сплетений з гілок диких маслин. Ці гілки зрізав спеціальним золотим ножиком юнак з Еліди. У момент нагородження вінком глашатай голосно оголошував ім'я переможця, ім'я його батька і місто, де він жив. Ім'я переможця висікалося на спеціальній мармуровій плиті, що виставлялася в Олімпії. Переможець отримував також право поставити свою статую в Олімпії і замовити на свою честь оду якомусь одному поету. До нас дійшли високохудожні оди Піндара, Вакхиліда, інших на честь олімпіоніків. Ще більші нагороди очікували олімпіоніків на батьківщині: переможець отримував право урочистого в'їзду в місто, стоячи в колісниці, запряженій чотирма кіньми, одягнутий у пурпуровий плащ. Якщо міські ворота були вузькими, розбиралася частина стіни. Йому назустріч виходили усі громадяни. У головному храмі поліса олімпіонік здійснював урочисте жертвопринесення і передавав у храм свій вінок переможця Олімпійських ігор. Потім розпочиналися загальноміські святкування. Олімпіонік отримував почесне місце в театрі, право на безплатний обід у будинку міської ради; на кошти міста йому споруджували статую; отримував високий грошовий гонорар і звільнення від усіх податків та повинностей. Тобто олімпіонік набував деякої релігійної харизми, а разом із ним і його рідне місто.
На олімпійські свята намагалася потрапити вся грецька еліта - філософи, політики, оратори, драматурги, поети, скульптори. Вони виступали тут не лише в ролі глядачів, насолоджуючись змаганнями фізично розвинених людей, але й проводили дискусії, виступали зі своїми творами перед глядачами. На Олімпіадах читав уривки своєї знаменитої "Історії" Геродот, виступали оратори Лісій, Демосфен, ритор Ісократ, філософ Платон та інша інтелектуальна еліта Греції. Скульптори отримували замовлення на виготовлення статуй переможців, од на їхню честь – поети. Найкращі архітектори намагалися облаштувати Олімпію гарними будівлями. Саме тут архітектор Лібон збудував прекрасний храм Зевса Олімпійського, в якому розташовувалося одне з семи чудес античного світу – статуя Зевса Олімпійського, створена Фідієм. Кожна Олімпіада ставала могутнім каталізатором розвитку грецької культури.
Дискобол
Грецька монета із зображенням нагород олімпіоніків
Загальногрецькими були Істмійські, Піфійські та Немейські ігри. Перші являли собою свята на честь бога Посейдона, розпочалися з 581 р. до н.е. і проходили у сосновому бору на Істмі (Коринфський перешийок) раз у 2 роки. їхній переможець нагороджувався вінком із соснових гілок.
Піфійські ігри (Піфіади) були загально- грецьким святом на честь Аполлона і проводилися на 3-й рік Олімпіади з 586 р. до н.е. у Крисейській долині біля Дельф приблизно в середині серпня. У програмі були спортивні, кінні і обов'язково музичні змагання. Переможця нагороджували гілками з яблунь. Піфіади залишилися головним музичним конкурсом. В їх програму включалися змагання авлетів і кіфаристів. Тут виступали також хори. При чому в конкусі брали участь не лише самі хорові колективи, а й музиканти, які супроводжували їхні виступи – "хоровий авлет" і "хоровий кіфарист". Піфійські ігри проводилися до весни 394 р. до н.е., а з осені того ж року були заборонені Феодосієм L
На честь бога Зевса проводилися і Немейські ігри з 573 р. до н.е. біля м. Немея кожний другий рік Олімпіади влітку і четвертий - узимку, оскільки вони збігалися з Олімпіадами, переможець нагороджувався вінком із селери.
Місяць Посейдон, що носив ім'я морського бога (за сучасним календарем припадає на кінець грудня - початок січня) дарував грекам Малі або Сільські Діонісії, коли різали жертовного цапа, пробували молоде вино і розпочинали веселу процесію, розігруючи багато міфологічних казок про Діоніса. Ігри, танці, сміх і крики - справді карнавальне шаленство охоплювало всіх без винятку.
Нагороди Піфійських (1), Немейських (2) та Істмійських (3) ігор
Біг з вантажем
Переможець отримує нагороду
На місяць Гамеліон (дослівно: шлюбний місяць; кінець січня - початок лютого) припадало свято Ленеі (від ленеон – місяць виноробства). Слово "ленос" означало корито, чан для вичавки винограду.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ОСОБЛИВОСТІ ГРЕЦЬКОЇ РЕЛІГІЇ ТА ЗАГАЛЬНОНАРОДНІ СВЯТА“ на сторінці 3. Приємного читання.
