РОЗВИТОК ГРЕЦЬКОГО ТЕАТРУ

Культура Античності

Театральні маски

Театральні маски

більшими, ніж звичайні люди, для чого актори взували спеціальне взуття з високими дерев'яними підошвами - ембатами у греків і котурнами у римлян (до 20 см), носили високий головний убір і підкладали під одежу прокладки, щоб здаватися могутнішими. Цей реквізит був необхідний ще й тому, що при великих розмірах грецьких театрів і віддаленості глядацьких місць від орхестри актори у таких костюмах ставали помітнішими, легше було спостерігати за їхньою грою. Вони грали у довгих шатах, в які, за легендою, одягалися царі і жерці.

Комічні персонажі повинні були викликати сміх. Тому їх вигляд був підкреслено непропорційний: товстий живіт, величезний зад і карикатурні маски. Комічний костюм мав дві пікантні подробиці, які в наш час можна було б прийняти за непристойні: майже всі персонажі мали великих розмірів шкіряні фалоси, а також хітони, що оголювали сідниці. Усе, що мало хоча б якесь відношення до запліднення і народження, вважалося пристойним і прекрасним.

Застосовувалися і деякі механічні пристосування. Наприклад, якщо потрібно було показати бога, який ширяв у небесах, то використовували спеціальні пристрої. Особливий шумовий устрій відтворював удари грому. Давні греки створювали театральні ефекти з допомогою машин. Один із них - "еккгклема" (платформа на колесах). Її завданням було показати те, що відбувалося всередині приміщення. Потрібно відзначити один важливий закон античної драми: за жодних обставин не можна показувати убивство. Інша машина, еорема (букв. повішене) допомагала показувати, як бог опускався до людей на землю або підіймався на небеса; польоти колісниці і коней тощо. Вона виглядала як підйомний кран, тому що мала похилий важіль, по якому рухалися закріплені канати. "Вийти" із підземного царства допомагала "Харонова драбина" і використовувалися рухомі трапи, "періакти" (букв. - обертальні машини) тощо.

Театри мали чудову акустику, і досить було упустити монету на сцені, аби цей звук почули в задніх рядах театру. Вони були розраховані практично на все населення міста і нараховували декілька десятків тисяч місць. Театр Діоніса в Афінах мав 17 тис. місць, знаменитий театр в Епідаврі (зберігся до наших днів, сучасні грецькі актори грають тут давні трагедії) - 20 тис., театр у Мегаполісі - 40 тис., а в Ефесі – навіть 60 тис. місць.

Трагічна маска

Трагічна маска

Комічна маска

Комічна маска

Хоча театри були великими, вони не могли вмістити усіх бажаючих. Тому інколи вистави розпочиналися з бійки громадян, які не поділили місця. Щоб не допускати подібних безпорядків, були введені вхідні "квитки" - маленькі мідні кружечки з символами. Ці жетони так і називалися "символи". На одному боці зображувалася голова богині Афіни, а на другому - намальовані грецькі букви із вказуванням ряду. Так були вирішені зразу дві проблеми: обмежена кількість глядачів і розподілені місця між різними соціальними верствами. У першому ряду сиділи найпочесніші громадяни - державні мужі, полководці, жерці. Ці місця були безплатними. Жетони коштували дешево - 2 о боли.

Театральні вистави були не розвагою, а священнодійством, в якому мав брати участь кожен громадянин. Афінським громадянам, починаючи з часів Перикла, видавали зі скарбниці спеціальні театральні гроші для відвідування вистав - "теорикон" (букв. - видовищні). Вони ставилися лише у свята Діоніса і були частиною культу. Лише поступово театр ставав політичною трибуною, місцем відпочинку й розваг. Театр виховував, організовував, просвітлював народні маси. Вистави йшли щороку на великі свята і тривали по декілька днів підряд.

Предметом театральних вистав служили трагедії і комедії. З V ст. до н.е. під час вистав ставили 3 трагедії (трилогія), кожна з яких була продовженням попередньої, та 2 комедії. Умови античного театру викликали необхідність виконання трьох єдностей (єдності місця, часу і дії). Інколи до трилогії додавали сатиричну драму (драма- дія).

В основу трагедій клали міф про богів і героїв. До історико-міфологічної основи приєднувалося безліч різноманітних релігійних, політичних і психологічних мотивів: боротьба волі людини проти сліпої долі; метаморфози долі; зіткнення соціального з індивідуальним; безкінечні зміни щастя і горя; гордість і приниження; любов до вітчизни і зрада; віра і зневіра. Інколи в трагедіях звучали досить виразні політичні мотиви.

Театр в Епідаврі

Театр в Епідаврі

Руїни театру Діоніса в Афінах

Руїни театру Діоніса в Афінах

Маски гетери і раба

Маски гетери і раба

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „РОЗВИТОК ГРЕЦЬКОГО ТЕАТРУ“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Глава 1. ВСТУП ДО КУЛЬТУРИ АНТИЧНОСТІ

  • ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ АНТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА

  • ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА АНТИЧНУ КУЛЬТУРУ

  • НАСЕЛЕННЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ ЯК ТВОРЕЦЬ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

  • Глава 2. МІФИ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

  • ПОХОДЖЕННЯ СВІТУ І ЛЮДЕЙ У ДАВНЬОГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ

  • ОЛІМПІЙСЬКІ БОГИ: ПОЯВА І ФУНКЦІЇ

  • ГЕРОЇ У ГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ (ОСНОВНІ ПРИКЛАДИ)

  • ЗЕМНІ БОГИ ТА ІНШІ БОЖЕСТВА У ГРЕЦЬКИХ МІФАХ

  • Глава 3. КРИТО-МІКЕНСЬКА КУЛЬТУРА І ГРЕЦІЯ ЧАСІВ ГОМЕРА

  • КРИТСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • АХЕЙСЬКА ГРЕЦІЯ В РАННЬО- ТА СЕРЕДНЬО- ЕЛЛАДСЬКИЙ ПЕРІОДИ

  • ФОРМУВАННЯ МІКЕНСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІКЕНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • ПЕРЕСЕЛЕННЯ ДОРІЙЦІВ

  • ГОМЕРІВСЬКА ГРЕЦІЯ ТА ЇЇ КУЛЬТУРА

  • Глава 4. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ ГРЕЦЬКИХ ПОЛІСІВ VIII - VI ст. ДО Н.Е.

  • РЕЛІГІЯ І ФІЛОСОФІЯ АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ І МУЗИКИ

  • ІСТОРІОГРАФІЯ І МИСТЕЦТВО

  • ПОБУТ І ВИХОВАННЯ ГРЕКІВ

  • Глава 5. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • ФІЛОСОФІЯ І НАУКА СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • РОЗВИТОК ГРЕЦЬКОГО ТЕАТРУ
  • ОСОБЛИВОСТІ ГРЕЦЬКОЇ РЕЛІГІЇ ТА ЗАГАЛЬНОНАРОДНІ СВЯТА

  • АРХІТЕКТУРА І СКУЛЬПТУРА

  • ЖИВОПИС І МУЗИКА

  • Глава 6. ЕЛЛІНІСТИЧНА КУЛЬТУРА

  • ПЕРІОДИЗАЦІЯ ЕЛЛІНІСТИЧНОЇ ЕПОХИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЇЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК НАУКИ І ТЕХНІКИ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА РЕЛІГІЯ

  • ФІЛОСОФСЬКІ СИСТЕМИ ЕЛЛІНІЗМУ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА ЛІТЕРАТУРА

  • МІСТОБУДУВАННЯ Й АРХІТЕКТУРА

  • СКУЛЬПТУРА, ЖИВОПИС І ОРАТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО

  • Глава 7. ОСОБЛИВОСТІ ДАВНЬОРИМСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ЙОГО КУЛЬТУРИ

  • ПРИРОДНІ УМОВИ СТАРОДАВНЬОЇ ІТАЛІЇ

  • НАЙДАВНІШЕ НАСЕЛЕННЯ АПЕННІНСЬКОГО ПІВОСТРОВА ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • Глава 8. КУЛЬТУРА ЕТРУСКІВ І ЦАРСЬКОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ЕТРУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РИМ В ЕПОХУ ЦАРІВ

  • ТРАДИЦІЇ ТА РЕЛІГІЙНІ ВІРУВАННЯ РИМЛЯН ЦАРСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • Глава 9. РИМСЬКА КУЛЬТУРА РАННЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ РИМСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ (IV - ПОЧАТОК III СТ. ДО Н.Е.)

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА РИМЛЯН

  • РАННЯ РИМСЬКА РЕЛІГІЯ

  • РИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ, МУЗИКИ І ТЕАТРУ

  • АРХІТЕКТУРА, БУДІВЕЛЬНА СПРАВА СКУЛЬПТУРА І ЖИВОПИС

  • Глава 10. КУЛЬТУРА ПІЗНЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО РИМУ

  • ЗМІНИ У ПОБУТІ, МОРАЛІ ТА РЕЛІГІЇ РИМЛЯН

  • РОЗВИТОК ОСВІТИ І ОРАТОРСЬКОГО МИСТЕЦТВА

  • РИМСЬКА НАУКОВА І ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА

  • ПОЕЗІЯ, ТЕАТР І ВИДОВИЩА

  • АРХІТЕКТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • ЕВОЛЮЦІЯ РИМСЬКОГО ПРАВА

  • Глава 11. КУЛЬТУРА РИМУ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА І - II СТ.

  • СКУЛЬПТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • РОЗВИТОК РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І СЦЕНІЧНОГО МИСТЕЦТВА

  • ОСВІТА І НАУКА

  • Глава 12. ПОХОДЖЕННЯ ТА РАННЯ ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСТВА

  • ВИНИКНЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА І ЙОГО ПОШИРЕННЯ

  • ВІДНОСИНИ ХРИСТИЯНСТВА І ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ У І - III ст.

  • ПРОГОЛОШЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА ДЕРЖАВНОЮ РЕЛІГІЄЮ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКІ ЄРЕСІ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКА КУЛЬТУРА

  • Глава 13. КУЛЬТУРА ПІЗНЬОЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІЗНЬОРИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ

  • ЛІТЕРАТУРА ТА ІСТОРІЯ

  • ПІЗНЬОРИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК АРХІТЕКТУРИ І МИСТЕЦТВА

  • Додаток 1. Термінологічний словник

  • Додаток 2. Географічні назви

  • Додаток 3. Видатні державні і культурні діячі Античності

  • Додаток 4. Найважливіші давньогрецькі божества

  • Додаток 5. Найважливіші римські божества Бона Дея – жіноча богиня доброї долі, родючості, покровителька жінок. Беллона – богиня війни.

  • Додаток 7. Римські релігійні свята

  • Додаток 9. Перелік основних мір, ваг і монетно-лічильних одиниць античного Риму

  • Додаток 11. Рахунок днів у місяцях римського календаря