Лісандр
проти персів у Малій Азії, спартанці змушені були послабити свій контроль над переможеними полісами, у результаті чого Афіни позбавилися влади ЗО тиранів, нав'язаної зі Спартою у 404 р. до н.е., а в 379 р. до н.е. демократи на чолі з Пелстідом і Епамінондом перемогли і в Фівах. У 378 р. до н.е. Афіни створили Другий Афінський морський союз, хоча відновити гегемонію в Греції уже не змогли. Яскраві перемоги талановитого фіванського полководця Епамінонда над спартанцями під Левктрами (371 р. до н.е.) і біля Мантинеї (362 р. до н.е.) забезпечили короткотермінову гегемонію Фівам в Елладі. Зі смертю Пелопіда і Епамінонда могутність Фів втратилася, а Спарта до того часу уже була ослабленою. Разом з тим після невдалої війни афінян зі своїми союзниками (357 – 355 pp. до н.е.) розпався і Другий Афінський морський союз. У Греції не зменшилося жодного впливового політичного об'єднання, і це стало останнім кроком до остаточної політичної роздробленості країни.
Між іншим, саме таким послабленням скористалася архаїчна за своїм суспільно-політичним укладом напівварварська Македонія, яка в особі царя Філіппа II знайшла вмілого і здібного правителя. Поки Афіни воювали зі своїми союзниками, Македонія оволоділа грецькими містами на македонському узбережжі, здобула вихід до моря і захопила золоті копальні у Фракії, що давали щорічно 1000 талантів прибутку та склали основу економічної могутності країни. Пізніше, втрутившись у Священну війну фіванців з фокейцями, на прохання Фів, Філіпп II ввів свої війська у Середню Грецію. Фокіду розгромили, а її місце у Дельфійській амфіктіонії (священний союз з охорони володінь дельфійського оракула) зайняла Македонія. Захопивши раніше Фессалію і включивши до складу своєї армії знамениту фессалійську кінноту, Філіпп П міг уже загрожувати Фівам і Афінам. Філократів мир 346 р. до н.е. між Македонією й Афінами дещо відтермінував фатальну розв'язку, але через 7 років македонці захопили Елатею - ключовий пункт на шляху до Середньої Греції. Усвідомивши розміри загрозливої небезпеки, під впливом філіппіків (промов проти Філіппа II) афінського оратора Демосфена, Афіни, Фіви й інші грецькі поліси уклали союз для врятування Греції. Але було уже пізно: 338 р. до н.е. у битві під Херонеєю Філіпп II зі своїм сином Олександром розбили греків, і поліси Еллади позбавилися незалежності. Створений Філіппом ІІ Коринфський союз грецьких полісів (337 р. до н.е.) формально спрямовувався проти Персії, а фактично ж затверджував гегемонію Філіппа II у Македонії.
Демосфен
Філіпп II
Одночасно Філіпп II виступив як гарант і опора соціального миру у Греції: у містах Коринфського союзу заборонялися міжусобні війни, внутрішні перевороти, незаконні страти і конфіскації майна, а також масові звільнення рабів, змови тощо. Також позиція Філіппа II надала йому підтримку значної частини власників у грецьких полісах, де сформувалися впливові промакедонські сили, що протистояли антимакедонським настроям. Безперервні війни кінця V - першої половини IV ст. до н.е. розорили грецьку економіку, підірвали її основи - землеробство і торгівлю, завдали величезних втрат селянству, яке, розорившись, хлинуло у міста, поповнюючи ряди плебсу і міської бідноти. З іншого боку, відбувалася концентрація земельної власності у руках нечисельної верстви багачів, які за безцінь скуповували найродючіші землі. Криза торгівлі і товаро-грошових відносин через тривалі воєнні дії призвела також до розорення дрібних ремісників і концентрації ремесла у місті Головною продуктивною силою у землеробстві і ремеслі стають раби, що підірвало основи полісного устрою. Масове використання рабської праці ще більше підривало благоустрій вільних селян і ремісників. Раби стали досить дешевим товаром. Виникла навіть приказка: "Дешевий як сард". Некваліфікованого раба для копалень купували за 150 - 180 драхм (1 драхма = 4-6 г срібла), а кваліфікованого за – 5 і більше мін (1 міна = 100 драхм).
У ремісничих майстернях працювало від 50 до 120 рабів, де існував навіть поділ праці. За свідченням Ксенофонта, один раб виготовляв чоловіче взуття, інший - жіноче; один кроїв шкіру, інший шив.
Власниками таких майстерень ставали розбагатілі вільні ремісники, купці і лихварі, які нажилися на тривалій кризі. Контрасти між бідністю і багатством у середовищі вільних громадян ставали усе помітнішими у IV ст. до н.е. Як писав Платон, навіть у найменшому місті було "два міста: місто багачів і місто бідняків". А величезна кількість рабів (лише в Афінах близько 400 тис.) і вільнонароджених бідняків становила постійну загрозу безпеці заможним власникам і робила особливо бажаним для правлячих кіл грецьких полісів міцний соціальний мир під егідою Філіппа II. Даремно вождь антимакедонського угрупування в Афінах Демосфен закликав дати відсіч македонському царю. Як і наприкінці V ст., коли афінські аристократи закликали до союзу зі Спартою, так і в середині IV ст. вони розраховували, що Македонія зміцнить їхні політичні позиції і стабільність у всій Греції.
В таких умовах розвивалася і розквітала грецька культура класичного періоду. За цих півтора століття змінилося декілька поколінь, які
У шевській майстерні
привносили у розвиток культури свої мотиви. Перше покоління, яке вступило у життя ще наприкінці VI ст. до н.е., заклало основи культурного розквіту Греції. Есхіл і Фрініх поклали початок аттичній трагедії, Критій і Несіот прикрасили у 476 р. до н.е. афінську агору (ринкову площу) статуями тираноборців Гармодія й Аристогітона, архітектори спорудили храм Зевса в Олімпії.
Друге покоління належало до часів Перикла. Це був час трагедії Софокла, "Історії" Геродота, зрілих класичних форм Парфенона і Пропілеїв. Новий ідеологічний зміст і критичне ставлення до традиційної релігії принесло покоління часів Пелопоннеської війни, світогляд і уявлення якого значно розширилися. І, нарешті, криза полісного устрою й особливо майнова диференціація привели нове покоління першої половини IV ст. до н.е. до того, що інтенсивне інтелектуальне і творче життя усе більше зосереджувалося на одному із полюсів суспільства. Хоча і цей час породив нам Платона й Аристотеля, шедеври Праксителя і Скопаса та ін.
Тирановбивці Аристогітон і Гармодій
ФІЛОСОФІЯ І НАУКА СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Глава 5. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ“ на сторінці 3. Приємного читання.
