ЗЕМНІ БОГИ ТА ІНШІ БОЖЕСТВА У ГРЕЦЬКИХ МІФАХ

Культура Античності

Німфа (з грец. - дівчина) – істота середня між богом і людиною. Перебуваючи поблизу людей і будучи смертними, німфи розуміли їхні турботи і потреби. Вони садили квіти на занедбаних могилах, під час подорожей вели мандрівників до життєдайних джерел. їм присвячували джерела, оскільки в Греції вода завжди була неоціненною рідкістю. Деякі джерела були цілющими, тому німф вважали богинями здоров'я. До того ж вони були ясновидицями і передрікали майбутнє.

Німфи жили у джерелах або гротах, де містилися вулики і стояли кам'яні ткацькі верстати, на яких вони ткали чудові тканини. А ввечері Артеміда скликала їх на нічні танці.

Водяні німфи звалися наядами, ореади жили в горах, лімоніади - на вологих луках; дріади - у лісах, а гамадріади - у самих деревах.

Усі німфи були закохані у Нарциса, який захоплювався лише полюванням, а побачивши у воді своє відображення, закохався сам у себе. Врешті, він помер від марної туги, а на його могилі виросла квітка з білими пелюстками і золотим осердячком.

У німф не було храмів, їхні статуї стояли в гротах, а на деревах розвішували різні подячні дарунки. Солдати дарували їм шолом або спис, рибалки - невід, дівчата - ляльки, селяни - перші плоди полів і перший приплід худоби, печиво, фрукти, виноград. На Криті й досі є церква Святих Дів, а поблизу б'є джерело, що перебуває під їхньою опікою. Асклепій (Ескулап)

Син Аполлона і німфи Короніди, яка померла при родах. Немовля доглядала коза, а їх стеріг собака. Аполлон віддав хлопця до школи Хірона – з постаттю напівлюдини-напівконя (кентавра). Він відкрив дивовижні таємниці музики і виліковував хворих за допомогою кількох звуків. До його грота у Фессалії сходилися боги, герої і люди по допомогу. Хірон передав Асклепію всі секрети своїх знань. Але божий син перевершив свого вчителя: він навчився воскрешати людей. Боги вважали, що це порушує порядок речей, і тоді Зевс убив Асклепія блискавкою. Але народ вірив, що Асклепій живе в глибині землі в образі змія, наділеного розумом і мовою. У храмах Асклепія були жерці, які професійно займалися лікуванням.

Асклепій. Статуя IV ст. до н.е.

Асклепій. Статуя IV ст. до н.е.

З IV ст. до н.е. слава Асклепія так зросла, що він став найвищим богом. Його називали Спасителем. Імператор Юліан (361 - 363 pp.) писав: "Син бога, Асклепій, зійшов з неба на землю і в Епідаврі з'явився в людській подобі. Тут ріс, виховувався і під час мандрів допомагав людям. Він перебуває скрізь, і на суші, і на морі, але не кожному допомагає. Він спаситель не тільки хворого тіла, а й грішної душі".

Асклепія зображували як змія, а пізніше - як бородатого чоловіка з розумним обличчям, на ньому – плащ, а в руках - палиця, навколо якої в'ється змія. Поруч з ним зображували його дочку Гігією, богиню здоров'я. Лікарів називали асклепіадами, тобто нащадками Асклепія. І зараз лікарів жартівливо називають "ескулапами".

Гіпнос

Син Ночі, близнюк бога смерті, як володар сну має владу і над людьми, і над богами. Сон живе на краю заходу, куди не досягають сонячні промені. Там є печера, де живе Гіпнос. Перед входом цвітуть маки і росте безліч трав, із соку яких Ніч вичавлює сон. Посеред печери стоїть ложе з чорного дерева, встелене м'яким пухом. На ньому спить Гіпнос, а навколо нього - різні сновидіння. Його зображують юнаком, який усміхається, тримає в руці квітку маку: іноді він з крильми за плечима чи на капелюсі, як у Гермеса.

Немезіда

Ім'я походить від слова "немеїн" - "наділяти". Вона наділяла людину долею, пильнувала, щоб люди не виходили за межі своєї долі, не зазіхали на більше щастя... "Нічого понад міру!" - одна із золотих думок семи грецьких мудреців. "Хто підніметься над іншими, той рано чи пізно буде покараний" (приклад Креза).

Немезіда мстила за злочини і переслідувала тих, хто оскверняв могили. Той, хто хотів відвернути від себе злий погляд богині, тричі спльовував.

Храм Немезіди був у Рамні, селищі поблизу Марафону. Тут була її статуя роботи Фідія, вирізьблена з цільного шматка пароського мармуру, і зображала богиню, яка стоїть з яблуневою гілкою у лівій руці і з келихом у правій.

Білий мармур привезли перси, щоб увічнити свою перемогу, але зазнали поразки під Марафоном. Тому статуя богині ніби карає зухвалість: для Афін - пам'ятник перемоги, а для персів - пам'ятник ганьби.

Гіпнос. Статуя IV ст. до н.е.

Гіпнос. Статуя IV ст. до н.е.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЗЕМНІ БОГИ ТА ІНШІ БОЖЕСТВА У ГРЕЦЬКИХ МІФАХ“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Глава 1. ВСТУП ДО КУЛЬТУРИ АНТИЧНОСТІ

  • ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ АНТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА

  • ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА АНТИЧНУ КУЛЬТУРУ

  • НАСЕЛЕННЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ ЯК ТВОРЕЦЬ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

  • Глава 2. МІФИ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

  • ПОХОДЖЕННЯ СВІТУ І ЛЮДЕЙ У ДАВНЬОГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ

  • ОЛІМПІЙСЬКІ БОГИ: ПОЯВА І ФУНКЦІЇ

  • ГЕРОЇ У ГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ (ОСНОВНІ ПРИКЛАДИ)

  • ЗЕМНІ БОГИ ТА ІНШІ БОЖЕСТВА У ГРЕЦЬКИХ МІФАХ
  • Глава 3. КРИТО-МІКЕНСЬКА КУЛЬТУРА І ГРЕЦІЯ ЧАСІВ ГОМЕРА

  • КРИТСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • АХЕЙСЬКА ГРЕЦІЯ В РАННЬО- ТА СЕРЕДНЬО- ЕЛЛАДСЬКИЙ ПЕРІОДИ

  • ФОРМУВАННЯ МІКЕНСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІКЕНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • ПЕРЕСЕЛЕННЯ ДОРІЙЦІВ

  • ГОМЕРІВСЬКА ГРЕЦІЯ ТА ЇЇ КУЛЬТУРА

  • Глава 4. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ ГРЕЦЬКИХ ПОЛІСІВ VIII - VI ст. ДО Н.Е.

  • РЕЛІГІЯ І ФІЛОСОФІЯ АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ І МУЗИКИ

  • ІСТОРІОГРАФІЯ І МИСТЕЦТВО

  • ПОБУТ І ВИХОВАННЯ ГРЕКІВ

  • Глава 5. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • ФІЛОСОФІЯ І НАУКА СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • РОЗВИТОК ГРЕЦЬКОГО ТЕАТРУ

  • ОСОБЛИВОСТІ ГРЕЦЬКОЇ РЕЛІГІЇ ТА ЗАГАЛЬНОНАРОДНІ СВЯТА

  • АРХІТЕКТУРА І СКУЛЬПТУРА

  • ЖИВОПИС І МУЗИКА

  • Глава 6. ЕЛЛІНІСТИЧНА КУЛЬТУРА

  • ПЕРІОДИЗАЦІЯ ЕЛЛІНІСТИЧНОЇ ЕПОХИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЇЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК НАУКИ І ТЕХНІКИ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА РЕЛІГІЯ

  • ФІЛОСОФСЬКІ СИСТЕМИ ЕЛЛІНІЗМУ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА ЛІТЕРАТУРА

  • МІСТОБУДУВАННЯ Й АРХІТЕКТУРА

  • СКУЛЬПТУРА, ЖИВОПИС І ОРАТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО

  • Глава 7. ОСОБЛИВОСТІ ДАВНЬОРИМСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ЙОГО КУЛЬТУРИ

  • ПРИРОДНІ УМОВИ СТАРОДАВНЬОЇ ІТАЛІЇ

  • НАЙДАВНІШЕ НАСЕЛЕННЯ АПЕННІНСЬКОГО ПІВОСТРОВА ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • Глава 8. КУЛЬТУРА ЕТРУСКІВ І ЦАРСЬКОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ЕТРУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РИМ В ЕПОХУ ЦАРІВ

  • ТРАДИЦІЇ ТА РЕЛІГІЙНІ ВІРУВАННЯ РИМЛЯН ЦАРСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • Глава 9. РИМСЬКА КУЛЬТУРА РАННЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ РИМСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ (IV - ПОЧАТОК III СТ. ДО Н.Е.)

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА РИМЛЯН

  • РАННЯ РИМСЬКА РЕЛІГІЯ

  • РИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ, МУЗИКИ І ТЕАТРУ

  • АРХІТЕКТУРА, БУДІВЕЛЬНА СПРАВА СКУЛЬПТУРА І ЖИВОПИС

  • Глава 10. КУЛЬТУРА ПІЗНЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО РИМУ

  • ЗМІНИ У ПОБУТІ, МОРАЛІ ТА РЕЛІГІЇ РИМЛЯН

  • РОЗВИТОК ОСВІТИ І ОРАТОРСЬКОГО МИСТЕЦТВА

  • РИМСЬКА НАУКОВА І ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА

  • ПОЕЗІЯ, ТЕАТР І ВИДОВИЩА

  • АРХІТЕКТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • ЕВОЛЮЦІЯ РИМСЬКОГО ПРАВА

  • Глава 11. КУЛЬТУРА РИМУ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА І - II СТ.

  • СКУЛЬПТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • РОЗВИТОК РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І СЦЕНІЧНОГО МИСТЕЦТВА

  • ОСВІТА І НАУКА

  • Глава 12. ПОХОДЖЕННЯ ТА РАННЯ ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСТВА

  • ВИНИКНЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА І ЙОГО ПОШИРЕННЯ

  • ВІДНОСИНИ ХРИСТИЯНСТВА І ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ У І - III ст.

  • ПРОГОЛОШЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА ДЕРЖАВНОЮ РЕЛІГІЄЮ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКІ ЄРЕСІ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКА КУЛЬТУРА

  • Глава 13. КУЛЬТУРА ПІЗНЬОЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІЗНЬОРИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ

  • ЛІТЕРАТУРА ТА ІСТОРІЯ

  • ПІЗНЬОРИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК АРХІТЕКТУРИ І МИСТЕЦТВА

  • Додаток 1. Термінологічний словник

  • Додаток 2. Географічні назви

  • Додаток 3. Видатні державні і культурні діячі Античності

  • Додаток 4. Найважливіші давньогрецькі божества

  • Додаток 5. Найважливіші римські божества Бона Дея – жіноча богиня доброї долі, родючості, покровителька жінок. Беллона – богиня війни.

  • Додаток 7. Римські релігійні свята

  • Додаток 9. Перелік основних мір, ваг і монетно-лічильних одиниць античного Риму

  • Додаток 11. Рахунок днів у місяцях римського календаря