Народився в Арка дії з козлиними ногами і рогами. У нього були довгі волохаті вуха, цапина борода, густа шерсть. Гермес, який, можливо, був його батьком, забрав його на Олімп, щоб веселити богів. Але він повернувся на землю і не звертав уваги, що з нього сміялися.
Пан спочатку закохався у дочку річкового божка Ладона Сирінгу, але та не давала згоди стати його дружиною. Боги перетворили її в очеретину, з якої Пан зробив пастушу дудку - сирінгу і грав на ній жалібні пісні.
Діоніс (Вакх)
Пан і юнак
Згодом божок закохався в німфу Пітиду, але бог північого вітру Борей зіпхнув її зі скелі, а з її тіла виросла сосна - дерево, відтоді присвячене Пану. Щоб забути свої страждання, він приєднався до почту Діоніса і обійшов з ним весь світ.
Потім Пан повернувся до Аркадії, де вигравав сумні мелодії за німфою. Пастухи шанували його, приносячи в жертву мед і козяче молоко, та боялися його як вогню. Побожно дотримувалися обіднього відпочинку - "години Пана". Пан тоді відпочивав і не любив, щоб його сон переривали крики чи музика. Часом він вселяв страх ворогам. Афіняни вважали, що здобули перемогу під Марафоном завдяки Панові, який змусив персів утікати. У подяку вони збудували йому каплицю на північному схилі Акрополя.
Більшого значення Пан набув в епоху Олександра Македонського. Йому почали співати хвалу як богові пастухів і їхнього безтурботного життя. Змінилося і уявлення про Пана. Філософи на підставі помилкової етимології тлумачили ім'я "Пан" як "всесвіт" і вбачали в ньому божество, розлите в усій природі, творця і володаря всього сущого.
За часів імператора Тиберія у римлян поширилися чутки, що Пан помер. А в Середні віки Пана вважали злим духом і його постать стала зразком для перших зображень чорта.
Силени
Вони були божествами рік і джерел, яких уявляли у вигляді напівконей - напівлюдей. В Афінах вони приєдналися до Діонісієвого почту і трохи змінили свій вигляд на більш людський.
Іноді їх наділяли кінськими хвостами, а пізніше вони змішалися з сатирами, запозичили в них не лише цапину шкіру, але й звичаї. Вони втратили свою індивідуальність і залишився один Силен, вихователь Діоніса. Це був мудрий божок, який знав минуле, розумів сучасне і сягав таємниці майбутнього. Правда, він ніколи не був цілком тверезий, бо надміру любив вино, і сатири напували його досхочу.
Річковий бог
Сатири (Фавни)
Про сатирів не знали ні скільки їх, ні звідки вони взялися. Вони мали козлині ноги, що закінчувалися ратицями, і по пояс оброслі густою шерстю. Верхня частіша тіла у них була людською, але товсті червоні губи, цапина борода і гострі вуха надавали обличчям тваринного вигляду. У деяких із них були на голові роги, як у Пана. У лісах сатири бавилися з німфами,
покликами і вогниками заводили людей на манівці, крали кіз і овець у пастухів, лякали селян. їхнім володарем був Діоніс.
Диктатор Сулла (І ст. до н.е.) одного разу знайшов сплячого сатира біля м. Аполлонія в Епірі. Його запитували різними мовами, але він озивався диким голосом, подібним на кінське іржання і цапине мекання. Сулла злякався і прогнав його.
Німфи
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЗЕМНІ БОГИ ТА ІНШІ БОЖЕСТВА У ГРЕЦЬКИХ МІФАХ“ на сторінці 2. Приємного читання.
