Юнак підвівся й попрямував назад до проходу. Софія пішла за ним.
— Я бачила, що сталося, Ґабріеле.
— Так. Я мало не загинув.
— Я кажу не про це. Твоя права рука заклякла на кілька секунд. Я цього не бачила, але я знаю, що Світло вийшло з твого тіла.
— Не знаю, чи зараз день, чи ніч, чи я сплю, чи ні.
— Ти Мандрівник, як і твій батько. Ти цього не розумієш?
— Забудьте про це. Мені це все не подобається. Я лише хочу жити нормальним життям.
Нічого не кажучи, Софія швидко зробила крок до Ґабріела. Вона простягла руки, схопила його ззаду за пасок і сильно смикнула. У Ґабріела було відчуття, ніби всередині його щось порвалося. А потім він відчув, що Світло вирвалося з клітки й попливло в повітрі нагору, а його тіло впало обличчям униз на землю. Юнак злякався й прагнув повернутись до того, що було йому знайоме.
Ґабріел подивився на свої руки й побачив, що вони перетворились на сотні світних точок, кожна з яких була ясною та сонячною, мов зірка. Коли Софія опустилась на коліна біля його покинутого тіла, Мандрівник полетів нагору й пройшов крізь бетонну стелю.
Зірки, здавалось, наблизились одна до одної, коли Ґабріел став сконцентрованим згустком енергії. Він був цілим океаном, Що містився всередині краплі води, горою, стиснутою в піщинку. А потім частка з його енергією, його справжньою свідомістю, увійшла до якогось каналу або проходу, який просував його вперед.
Ця мить могла тривати тисячу років або один удар серця: Ґабріел перестав усвідомлювати час. Усе, що він знав, — це те, що він рухається дуже швидко, летить назустріч темряві слідом за вигнутою гранню замкненого простору. А потім рух скінчився й почалося перетворення. Єдине дихання, ґрунтовніше і всеохопніше, ніж легені та кисень, наповнило його нове тіло.
Уперед. Знайди шлях.
44
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Мандрівник » автора Джон Твелф Гоукс на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „43“ на сторінці 5. Приємного читання.