Розділ «41»

— А тепер тут житиму я?

— Так. Вісім днів.

Ґабріел роззирнувся в порожній кімнаті. Вона нагадувала йому в’язницю. «Ніяких скарг, — подумав він. — Лише роби те, що вона говорить». Він кинув рюкзак на підлогу й сів на розкладачку.

— Добре. Починаймо.

Софія неспокійно ходила кімнатою, підбирала уламки бетону й різким рухом відкидала їх у куток.

— Спочатку я коротко розкажу тобі найголовніше. Усі живі істоти володіють особливим різновидом енергії, що зветься Світлом. Можеш називати це «душею», якщо хочеш. Теологія мене не дуже турбує. Коли люди помирають, їхнє Світло повертається до енергії, що оточує нас. Але Мандрівники — це зовсім інше. Їхнє Світло може відійти, а потім повернутись до їхнього живого тіла.

— Майя казала, що Світло подорожує до інших царств.

— Так. Люди звуть це царствами, або паралельними світами. Ще раз повторюю, ти можеш використовувати будь-який термін, який має для тебе сенс. Священні книги багатьох релігій описали різні аспекти цих царств. Вони джерело всіх містичних видінь. Багато святих і пророків писало про царства, але саме буддистські ченці, що живуть на Тибеті, зробили першу спробу зрозуміти їх. Понад тисячу років Тибет був теократією, а потім його завоювали китайці. Селяни підтримували ченців і черниць, які могли дослідити розповіді Мандрівників і впорядкувати ці відомості. Шість царств — це не суто буддистська чи тибетська теорія. Просто тибетці перші, хто все це описав.

— То як я туди потраплю?

— Світло вирветься з твого тіла. Тобі доведеться наближатись до цього процесу легкими кроками. Спершу це буде дивовижно і навіть боляче. Потім твоє Світло має пройти чотири бар’єри, щоб дістатися кожного з царств. Бар’єри складаються з води, вогню, землі й повітря. Немає певного порядку, у якому треба їх пройти. Коли твоє Світло вперше знайде прохід через них, ти завжди знаходитимеш його.

— А потім я ввійду до шести царств, — сказав Ґабріел. — Отже, які вони?

— Ми живемо в Четвертому царстві, Ґабріеле. Це людський світ. То який же він? Гарний. Жахливий. Радісний. — Софія взяла до рук уламок бетону й жбурнула його у куток. — Будь-яка реальність — королівські змії та м’ятне морозиво з шоколадною стружкою — має свій позитивний бік.

— А інші місця?

— Будь-хто з людей може знайти сліди всіх царств усередині свого серця. У кожному царстві переважає інша реальність. У Шостому царстві богів гріхом є гордість. У П’ятому царстві напівбогів гріхом є заздрість. Тобі треба зрозуміти, що ми говоримо не про Бога як силу, яка створила Всесвіт. На Тибеті кажуть, що боги й напівбоги — це ніби людські істоти з іншої реальності.

— А ми живемо в Четвертому царстві...

— Де гріхом є бажання. — Софія повернулась і подивилась на королівську змію, що повільно рухалась по водогінній трубі. — Тварини Третього царства не відають про решту світів. Друге царство заселене голодними привидами. Вони ніколи не можуть бути задоволені. Перше царство — це місце ненависті й гніву, яким правлять безжалісні люди. Це місце має інші назви: Шеол, Гадес, Пекло.

Ґабріел підвівся, неначе в’язень, готовий до розстрілу.

— Ви Керманич. То ж розкажіть мені, що робити.

Здавалось, Софію Бріґґз це розсмішило.

— Ти втомився, Ґабріеле?