Розділ «31»

Неш пильно роздивився обличчя Майкла, а потім вирішив продовжити телефонну розмову.

— Не хвилюйтеся, — сказав він Такаві. — Думаю, ми тут робимо успіхи. — Генерал поклав телефон назад у кишеню.

— Мій батько був злочинцем? — запитав Майкл. — Він щось украв?

— Пам’ятаєте Паноптикон? Ця модель відмінно працює, коли все людство живе всередині будинку. Вона не спрацьовує, якщо одна людина може відчинити двері й побувати за межами системи.

— А мій батько міг це зробити?

— Так. Він був із тих, кого ми звемо Мандрівниками. Ваш батько міг випромінювати психічну енергію з тіла й подорожувати до інших світів. Наш світ — це Четверте царство. Існують чітко визначені бар’єри, через які треба проходити, щоб мандрувати до інших царств. Ми не знаємо, чи ваш батько дослідив усі. — Неш пильно подивився прямо на Майкла. — Виявляється, здатність залишати цей світ має генетичний характер. Мабуть, ви можете зробити це, Майкле. Можливо, ви з Ґабріелом маєте цю силу.

— А ви Табула?

— Так нас називають наші вороги. Як я вам казав, ми називаємо себе Братами. Вічнозелений фонд — це наша громадська установа.

Майкл опустив голову, дивлячись у склянку з напоєм і намагаючись обміркувати свою стратегію. Його залишили живим, бо вони чогось хотіли. Мабуть, ви можете це зробити, Майкле. Так. Саме тому. Його батько зник, і їм був потрібен Мандрівник.

— Усе, що я знаю про ваш фонд — це реклама, яку я бачив на громадському телебаченні.

Неш підвівся й відійшов до вікна.

— Брати — справжні ідеалісти. Ми хочемо того, що найкраще для кожного: миру й добробуту для всіх. Єдиний спосіб досягти цієї мети — встановити соціальну та політичну стабільність.

— Отже, ви саджаєте всіх до гігантської в’язниці?

— Невже ви не розумієте, Майкле? Останнім часом люди бояться навколишнього світу, і цей страх легко заохочувати й підтримувати. Люди хочуть бути в нашому Віртуальному Паноптиконі. Ми пильнуємо їх, немов хороші пастухи. Ними будуть керувати, їх будуть контролювати й захищати від невідомого.

Крім того, їм майже ніколи не спаде на думку, що вони у в’язниці. Щось завжди відволікатиме їхню увагу. Війна на Близькому Сході. Скандал, у якому замішані відомі люди. Кубок світу. Наркотики, і нелегальні, і ті, які прописують лікарі. Реклама. Нова пісня. Зміни в моді. Страх може спонукати людей увійти до нашого Паноптикону, але ми розважимо їх, доки вони всередині.

— Тим часом ви вбиваєте Мандрівників.

— Як я вже казав, це застаріла стратегія. У минулому ми реагували, як здорове тіло, що відкидає різноманітні віруси. Усі основні закони написані багатьма мовами. Правила чіткі. Людство повинне тільки навчитися слухатись. Але завжди, коли суспільство наближається до якогось ступеня стабільності, з’являється Мандрівник з новими ідеями та бажанням усе змінити. Доки заможні й мудрі намагались побудувати великий собор, Мандрівники завжди підривали його фундамент, спричинюючи труднощі.

— То що ж змінилося? — запитав Майкл. — Чому ви мене не вбили?

— Наші вчені почали роботу над так званим квантовим комп’ютером і отримали несподівані результати. Я не збираюсь докладно розповідати вам про це цього вечора, Майкле. Усе, що вам треба знати, — це те, що Мандрівник може допомоги нам зробити неймовірний крок уперед у нові технології. Якщо проект переходу спрацює, історія зміниться назавжди.

— І ви хочете, щоб я став Мандрівником?