Розділ «Тема 35. РІЗНОМАНІТНІСТЬ РОСЛИН. ПОКРИТОНАСІННІ»

Пасльонові – це група дводольних рослин, найхарактернішими ознаками яких э п'ятичленна зрослопелюсткова квітка та плід ягода або коробочка. У родині близько 2 500 видів, які представлені трав'янистими рослинами, кущами та деревами. Пасльонові поширені майже повсюди, найбільше їх у тропіках та субтропіках Америки.

Біологічні особливості. Пасльонові здатні накопичувати отруйні речовини алкалоїди (атропін, нікотин тощо) в різних своїх частинах. Особливо отруйними рослинами є блекота чорна, дурман звичайний, беладонна звичайно. Вони можуть спричинювати тяжкі, навіть смертельні отруєння людини та тварин. При отруєнні у людини з'являються головний біль, прискорене серцебиття, утруднене дихання, велике нервове збудження, розширюються зіниці, у роті відчувається сухість. Причиною отруєння часто є стиглі ягоди, які мають привабливий вигляд (у беладони), великі квітки з п'янким запахом (у дурману), насіння, схоже на насіння маку (у блекоти). Тому отруйні пасльонові рослини не можна брати руками, забороняється їсти їхні ягоди та насіння. Отруєння можуть зумовлювати і зелені ягоди картоплі, помідорів, чорні ягоди пасльону чорного і червоні ягоди пасльону солодко-гіркого тощо. До особливостей родини можна віднести ще й такі: квітки запилюються комахами, однак є і самозапильні рослини (різні сорти помідорів, картоплі); наявність залозистих волосків, виділення яких мають своєрідний запах. Отже, найголовнішими особливостями пасльонових є наявність отруйних речовин у різних органах та залозистих волосків із характерним запахом.

Господарське значення. Найважливішими харчовими овочевими рослинами є картопля, помідор, баклажан, перець та ін. Нині відомо понад 3000 сортів картоплі, які поділяють на харчові, кормові й технічні (для виготовлення крохмалу, спирту, ацетону). Бульби картоплі містять до 25% крохмалю, білок, пектини, вітамін С, калій тощо. Ці сполуки обумовлюють цінність картоплі. Наприклад, кашкою із сирої картоплі лікують опіки, сирий картопляний сік знижує кислотність шлунку, допомагає позбутися печії, нудоти. Для лікування простуди бульби картоплі варять у лушпинні, додають суху гірчицю, краплю йоду і глибоко вдихають пару. Баклажан синій – це овочева культура з жовтими, білими або фіолетовими плодами, яка походить з Індії. Помідор їстивний культивують як теплолюбну однорічну рослину, яку вирощують з розсади. Помідори мають різну форму, розміри, забарвлення плодів тощо. Нині відомо понад 600 сортів з червоними, жовтими, помаранчевими і навіть чорними плодами. Перець однорічний, який культивується в Україні, має дві групи сортів – овочеві та пряні (гострі). Вирощують у культурі і тютюн справжній та тютюн махорку, які є сировиною для отрима-

ння лимонної кислоти, вітамінів і деяких медичних препаратів. Листя цих рослин використовують для виготовлення цигарок. А оскільки всі частини цих рослин містять нікотин, то куріння є дуже небезпечним для здоров'я людини. У медицині використовують беладону, скополію, дурман, блекоту тощо. Є серед пасльонових декоративні рослини. Так, у фізаліса звичайного чашечка утворює навколо плоду яскравий червоний ліхтарик, що використовується при створенні квіткових композицій. Досить популярною є петунія гібридна, яка має сорти з простими та махровими квітками різних кольорів і відтінків. Із родини Пасльонові до Червоної книги України занесені такі види, як беладона звичайна, скополія карніолійська.

Отже, родино Пасльонові найбільш відомо своїми овочевими, технічними та отруйними рослинами.

Айстрові (Складноцвіті) – це група дводольних рослин, найхарактернішою ознакою яких є поєднання різних типів квіток у суцвіття кошик. Родина Айстрові – найбільша родина дводольних, яка об'єднує близько 25 тисяч видів. Це одно-, дво- або багаторічні рослини. Більшість айстрових – трави, інколи кущі й дуже рідко дерева.

Біологічні особливості. Квітки в суцвіттях айстрових різні за будовою і формою. За будовою віночка розрізняють трубчасті (двостатеві), язичкові (двостатеві), несправжньоязичкові (одностатеві) та лійчасті (нестатеві) квітки. Найхарактерніша ознака рослин родини Айстрові – суцвіття кошик, який ззовні вкритий обгорткою з видозмінених листочків. До складу кошика може входити від кількох до тисячі квіток і більше. Поєднання різних типів квіток у суцвітті дуже різноманітне. Так, у кульбаби кошик складається лише з язичкових квіток, у кошику айстр – всередині трубчасті, а по краях – несправжньоязичкові квітки. Сім'янка айстрових часто має летючки, парашутики, утворені з волосків, що є пристосуванням до поширення плодів вітром. Стебла й листки багатьох айстрових вкриті волосками. Особливо густо опушеними є рослини тих видів, які живуть в умовах з різкою зміною температур (білотка альпійська) або постійної сухості (цмин піщаний). Помітною групою в родині є і рослини з колючками, які виникають із листків і стебел (будяки, татарники, осот). Цікавою особливістю є чутливість багатьох айстрових до світла, яка виявляється в здатності розкривати і закривати кошики залежно від освітлення. Серед айстрових є рослини, які реагують не лише на світло, а й на вологість повітря та інші атмосферні явища. Наприклад, якщо кошик кульбаби чи осоту в ясний день не розкривається, то наступного дня можливий дощ. Отже, найголовнішими особливостями айстрових є пристосування плодів до поширення вітром, опушеність органів, чутливість до світла тощо.

Господарське значення. Багато айстрових – лікарські рослини. Наприклад, ромашку лікарську використовують як протизапальний засіб при зовнішньому використанні, для полоскання горла при простудних хворобах, при розладах травлення тощо. Деревій звичайний виявляє кровоспинну дію, має протизапальні властивості. Сік цієї рослини з медом уживають для посилення апетиту та поліпшення обміну речовин. Ехінацея – лікарська рослина, яку використовують у медицині, харчовій

промисловості тощо. Багато видів айстрових (хризантеми, айстри, ромашки, жоржини, гербери тощо) людина вирощує як декоративні рослини. Серед айстрових є злісні і навіть небезпечні, бур'яни, прикладом яких може бути амброзія. Ця рослина його часу була завезена зі своєї батьківщини – Америки – та швидко поширилася в Європі, у тому числі й Україні. Пилок амброзії, потрапляючи у дихальні шляхи людини, спричиняє алергію. Звичайними бур'янами є лопух справжній, будяк пониклий, цикорій звичайний, які разом з тим є медоносами і лікарськими рослинами. Із родини Айстрові до Червоної книги України занесені такі види, як деревій голий, котячі лапки карпатські, арніка гірська, айстра альпійська, волошка карпатська, волошка донецько, білотка альпійська, серпій донський та ін.

Отже, родина Айстрові найбільш відома своїми лікарськими, декоративними та олійними культурами.

Клас Однодольні. Характеристика родин Лілійні, Цибулеві, Злакові

Лілійні – це група однодольних рослин, найхарактернішими ознаками яких э тричленно яскраво квітка та підземні запасаючі органи – цибулини. Лілійні – це невелика родина, яка об'єднує близько 470 видів, поширених у помірних та субтропічних регіонах Північної півкулі. У флорі України представлені такі роди, як Лілія, Тюльпан, Рябчик, Зірочки та ін.

Біологічні особливості. Усі Лілійні – це багаторічні трав'янисті рослини, їх надземні частини восени відмирають, а цибулини зимують у ґрунті. Для цибулин лілійних властива здатність до заглиблення, що здійснюється за допомогою втягувальних коренів. У міру висихання вони вкорочуються у вертикальному напрямку і заглиблюють цибулину. Лілійні – це комахозапильні рослини, тому квіти у більшості з них ароматні, з великою кількістю нектару. Цвітуть і плодоносять навесні, після чого надземна частина відмирає, а цибулини залишаються у ґрунті до наступної весни. Плід – довгаста коробочка із плоскими насінинами. Насіння у них поширюється шляхом розкидування, тому квітки, а згодом і плоди, утворюються на видовжених стеблах. Прямостояче, пружне стебло з дозрілими плодами розгойдується і викидає насіння. Воно оточене крилоподібною тонкою каймою і легко поширюється вітром. У деяких лілійних (зірочки жовті) насіння має ніжні та соковиті утвори для приваблювання мурах, які його й поширюють. У лілійних добре розвинене вегетативне розмноження, яке здійснюється за допомогою дочірніх цибулинок. Отже, найголовнішими особливостями лілійних є наявність видовжених квітконосних стебел, цибулин, вегетативного розмноження, комахозапилення та ін.

Господарське значення. Лілійні є чудовими декоративними рослинами. Для весняного оздоблення квітників чи ділянок використовують тюльпани. У культурі їх налічується понад 8 тисяч сортів. Розмножують їх, зазвичай, цибулинами, а насіннєве розмноження застосовують лише для створення нових сортів. Тюльпани відрізняються від інших лілійних рядом цікавих особливостей. Наприклад, квітки у різних особин можуть мати різний колір. У тюльпана Шренка на відносно невеликій ділянці зустрічаються рослини з білим, жовтим, рожевим, червоним, фіолетовим забарвленням квіток. У тих же тюльпанів зі зміною температури середовища відбу-

вається рух пелюсток. При підвищенні температури квіти широко розкриваються завдяки розширенню клітин на внутрішній стороні пелюсток, при зниженні температури закриваються внаслідок розширення клітин на зовнішній стороні пелюсток. Лілії приваблюють людину красивими квітками та приємним запахом. Найчастіше вирощують лілію білу, лілію тигрову і лілію королівську. Нині відомо понад 2000 сортів і садових форм лілій. Із родини Лілійні до Червоної книги України занесені такі види, як рябчик шаховий, рябчик малий, рябчик руський, лілія лісова, тюльпан гранітний, тюльпан дібровний, тюльпан скіфський, тюльпан Шренка та ін.

Отже, родина Лілійні найбільш відома своїми декоративними рослинами.

Цибулеві – це група однодольних рослин, найхарактернішими ознаками яких є тричленна дрібна квітка, цибулини та суцвіття зонтик. Усі цибулеві – це багаторічні трав'янисті рослини, поширені в обох півкулях, особливо в Середземномор'ї, Передній та Середній Азії. Це невелика родина, яка об'єднує близько 750 видів.

Характерні ознаки. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, з простою оцвітиною, яка складається з 6 вільних або зрослих при основі пелюсток, розташованих у два кола, звичайно у квітці є 6 тичинок та одна маточка (↑O3+3Т6М1). Квітки поодинокі або зібрані в суцвіття зонтик. Плід – трикутна коробочка. Листки прості, трубчасті або лінійні.

Біологічні особливості. Найхарактернішою особливістю цибулевих є різкий запах, обумовлений наявністю у всіх тканинах рослини ефірних олій, які виконують функції фітонцидів. У цибулевих ці речовини мають сильну антибіотичну дію, тобто пригнічують життєдіяльність хвороботворних вірусів, бактерій, грибів, найпростіших тварин, паразитичних червів. За своїми ознаками цибулеві досить близькі до лілійних. Подібними у них є і цибулини, які мають тонкі втягувальні корені. Але у цибулевих спостерігається ще більша їхня різноманітність. Вони можуть бути одиничними (у цибулі городньої), збірними (у часника), великими й маленькими, округлими й видовженими, підземними й надземними тощо. Листки у цибулевих вузькі трубчасті або лінійні, без черешків, з паралельним або дуговим жилкуванням. Квітки зібрані у зонтики, які також можуть бути дуже різноманітними як за кількістю квіток, так і за довжиною квітконіжок. Суцвіття піднімається над поверхнею землі квітковою стрілкою. У суцвітті цибулевих досить часто замість насіння утворюються повітряні цибулинки, які мають тривалий період спокою і проростають лише навесні наступного року. Цибулеві – перехреснозапильні рослини. Запилення здійснюється комахами, тому квітки мають приємний для людини запах та утворюють велику кількість нектару. Більшість цибулевих утворюють багато насіння, яке поширюється вітром. Отже, найголовнішими особливостями цибулевих є наявність фітонцидів, цибулин, комахозапилення та ін.

Господарське значення. Цибулеві зустрічаються в різних екологічних умовах. Серед них є гірські посухостійкі (цибуля гірська). У тінистих лісах Карпат живе вологолюбна цибуля ведмежа. На заплавних луках трапляється цибуля гранчаста, яка є небажаною на сіножатях, бо надає молоку неприємного часникового запаху. Проте більшість цибулевих ростуть у степових і навіпустельних ділянках рівнин і гір. В Україні в природніх умовах росте понад 40 видів цибуль. Найбільш відомим видом є цибуля городня. Інший вид роду Цибуля – це часник, який ботаніки називають цибулею посівною. Цибулина часника складається з окремих невеликих цибулинок – зубків, і вся вона оточена білою оболонкою. Цибулеві використовують у їжу, у медицині, декоративному садівництві, консервному виробництві. Як овочеві культури