TextBook В Ойскірхені йшов дощ. Нік стояв біля вікна зі склянкою пива. Вигляд безлюдної вулиці навівав смуток. Хотілося додому, але домівки не було. Хотілося до дружини і сина. Хоч куди, але до них. У Саратов, на дачу біля Волги. Там, напевно, вже не жарко. Все-таки Саратов – не південь. Як їм там? Що з ними?
– Дай двадцять марок! – пролунав за спиною голос Сахна.
Не обертаючись, Нік витягнув із кишені сорочки гроші, взяв два папірці по десять і простягнув напарникові, що підійшов.
– Я поїду покатаюся, нудно тут.
– Їдь! – видихнув Нік, а сам у душі зрадів – дуже вже хотілося йому зараз залишитися на самоті.
Гримнули двері. Нік усе дивився у вікно. Провів поглядом Сергія, що йшов на стоянку за будинком. Потім із-за будинку виїхав лімузин-катафалк. Проїжджаючи під вікнами, бібікнув і зник за поворотом.
«Саме час випити кави», – подумав Нік. Залишив склянку з недопитим пивом на підвіконні й пішов до плити.
Незабаром задзвонив телефон.
– Ніколас Ценн? – запитав незнайомий чоловічий голос.
– Так.
– Як пройшла зустріч із Погодинським?
У Ніка перехопило подих. Зранку він не згадував про те, що сталось, і, мабуть, тому настрій у нього був романтично-сумним. Але тепер, коли від нього вимагали відповіді, все, що сталося позавчора, спливло перед очима.
– Що ви мовчите? Як він зреагував?
– Він повісився… – неголосно мовив Нік.
– Повісився? Ви що, перестаралися?
– Ні, все йшло нормально…
– Вас там бачили?
– Ні, – з упевненістю запевнив Нік.
– І слідів ніяких не залишили?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гра у відрізаний палець» автора Курков А.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „39“ на сторінці 1. Приємного читання.