TextBook – Може…
– А чому твій табельний пістолет опинився в її руках?
– Я її розпитаю, коли вона заспокоїться, – пообіцяв Віктор.
– Та ні, не треба… Я просто думаю: може, там іще хтось міг бути, хто вистрілив так влучно в гостя?…
Хід думок Георгія виявився для Віктора несподіваним. Спантеличений, він замовк.
– Може, хто-небудь із твоїх друзів-міліціонерів? – підказував відповідь Георгій.
– Ні, точно нікого більше не було.
– Гаразд, відпочивай. І не турбуйся, по твоєму гостю студенти-медики вже вогнепальні поранення голови вивчають…
Віктор, розхвилювавшись, накинув пальто і вийшов на поріг будинку. На вулиці було тихіше, ніж досі, навіть далеких трамваїв не було чутно. На глибоко-синьому небі холодними іскорками горіли зірки.
Згадався Лондон, Рефат і Войтек. Може, вони знали вже достатньо багато, але не могли вийти з ним на зв’язок? Якби скласти докупи усе, що було відомо їм і йому з Георгієм, вийшла б ясніша картина. Але як це зробити? Чи ризикнути й набрати по мобільнику московський номер Рефата?
Вийшовши на вулицю, Віктор відраховував повільні кроки вздовж сплячих приватних будинків. Далеко попереду світився самотній ліхтар. Решта простору підсвічувалась місяцем. Повільно добрівши до ліхтаря, Віктор дістав записник, знайшов телефон Рефата і після нетривалої паузи набрав його.
«Немає зв’язку з мобільним телефоном…» – прозвучав здалеку жіночий голос.
77
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гра у відрізаний палець» автора Курков А.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „76“ на сторінці 3. Приємного читання.