Розділ «74»

– Що сталося? – запитав він.

– Не знаю… – прошепотіла Іра. – Не знаю. Він хотів мене убити і раптом упав…

У голові Віктора шуміло. Він ніяк не міг зосередитися.

– Ти йому відчинила? – запитав Віктор, кивнувши на труп.

– Ні, я вийшла сміття викинути… Тільки віднесла відро до сміттєпроводу, повернулась, а він уже тут…

Віктор підповз до трупа. Насамперед побачив біля голови навушничок із дротом, що тягся під комір спортивної куртки. Помітив і мікрофончик, почеплений до коміра.

Задер куртку і там, на поясі, в напівкобурі побачив маленький пістолет із коротким глушником. Спантеличений Віктор перевів погляд на той пістолет, що був затиснутий у правій руці. Це була звичайна «тетешка». Хлопець стискав її рукою в прозорій целофановій рукавичці.

Віктор озирнувся на всі боки – скрізь валялися речі, викинуті з шафи, з тумбочок.

«Обшук?» – подумав Віктор.

А погляд його знову ковзнув на затиснуту в руці трупа «тетешку».

– Візьми Яночку і йди в спальню.

Залишившись сам у кімнаті, Віктор розглянув «тетешку» й усе зрозумів. Це був пістолет зворотного бою, подарований йому в Москві Рефатом. На підлозі валялася випотрошена сумка, в якій Віктор ховав цей пістолет.

Але що тепер робити? У квартирі труп. У руці в нього – пістолет із відбитками пальців Віктора. Та ще й який пістолет! Тут питань виникне більше, ніж відповідей…

Віктор пройшов у ванну. Підставив голову під холодний кран. Постояв кілька хвилин, поки від холоду не защеміла шия.

Зайшовши на кухню, набрав номер Георгія. Розповів про побачене й про те, що намірялися вбити дружину.

– Перевір його кишені та скажи, що знайшов! Хутко!

Віктор знехотя повернувся в кімнату. Перевірив кишені вбитого і знайшов тільки папірець із простою арифметикою: «3–1=2».

– Ну? – почувся з мобільного нетерплячий голос Георгія.

– Тут тільки папірець із цифрами…

– Що там?