Розділ «51»

– Тоді скажете, що йому зараз передзвонять, і наберете мій номер. Дуже легкий – сорок вісім нуль чотири. Просто подзвоните мені й скажете, що він сам зняв трубку. Зрозуміло?

– Так.

– Я вам передзвоню завтра увечері. До побачення.

Напруження злегка відпустило Ніка.

Чхнула черепаха, і Нік автоматично озирнувся, знайшов її поглядом в її улюбленому місці під холодним радіатором.

Повернувся на перший поверх до фрау Гут.

– А сім’я у вас є? – запитала вона.

– Так, дружина і син, – відповів Нік.

– Вони ще там?

Нік кивнув.

– Вам спочатку, звичайно, потрібно роботу знайти, квартиру більшу. Ці квартири, – вона окинула поглядом своє житло, – будувалися для самотніх літніх людей, а не для молоді.

Випивши чаю та з’ївши шматочок тортика, Нік подякував фрау Гуг за обід і повернувся до себе. Тепер можна було не боятися телефонних дзвінків. Навпаки, треба було дзвонити, що він насамперед і зробив. Набрав номер у Трірі і, прослухавши механічний голос автовідповідача, залишив повідомлення, яке мало відгукнутися в нервах пана Вайнберга, якщо, звичайно, він був людиною нервовою.